Рішення № 82438744, 14.06.2019, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1090/19

Провадження № 2-а/743/191/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 .Б. (в режимі відеоконференціїз Дніпровським районним судом м. Києва), відповідача – громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки Несіб Фахер (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладача Хассана Алі Егт,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки Несіб ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ,

УСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки Несіб Фахер про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців та примусове видворення останнього за межі України. Також просив звернути рішення суду до негайного виконання. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач тривалий час незаконно перебуває в Україні та у встановлений строк без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення з України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки Несіб Фахер у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив його відпустити. Пояснив, що розуміє арабську, англійську, французьку мови, навіть трохи володіє російською мовою, але не володіє українською, тим більше не вміє писати українською. Навчання в Харківському університеті відбувалося на англійській мові. Органи міграційної служби, складаючи відносно нього документи, не запросили перекладача. З ним спілкувалися російською. Він не розумів, що саме він підписує. Йому пояснили, що він повинен залишити країну до 26.05.2019, але зовсім не роз`яснили право на оскарження цього рішення. Під час його затримання та складання відносно нього всіх документів перекладач присутній не був, тому він не розуміє, що відбувається.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач є громадянином Алжирської Народної Демократичної Республіки, на територію України потрапив 18.01.2015 з метою навчання і на момент розгляду справи у нього відсутні документи, які б посвідчували його особу та давали право перебувати на території України.

Документи про продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне проживання в Україні відповідач не оформив та не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, котра потребує додаткового захисту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває в Україні без достатніх правових підстав.

Викладене підтверджується письмовими матеріалами справи.

У справі відсутні дані, що у країні походження відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.

Постановою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області серії ПН ЦМУ № 003091 від 14.05.2019, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.05.2019 постановлено примусово повернути відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію України у термін до 26.05.2019, із забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки до 14.05.2022.

Відповідач не виконав зазначене рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області

13.06.2019 о 13 год. 05 хв. відповідача було затримано у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, що підтверджується протоколом №000517 про адміністративне затримання від 13.06.2019.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13.06.2019 відповідача поміщено в пункт тимчасового перебування іноземців з метою підготовки матеріалів для адміністративного позову з метою ідентифікації та про примусове видворення, а також для подальшого виконання рішення суду про примусове видворення.

Актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 13.06.2019 підтверджується, що відповідач 13.06.2019 був поміщений до Чернігівського ПТПІ.

Проаналізувавши надані представником позивача докази, суд доходить наступних висновків.

У відповідності до п.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства, відсутній договір про реадмісію.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

З наведеного слідує, що обов`язковою передумовою для звернення до суду із позовом про примусове видворення є невиконання рішення про примусове повернення саме без поважних причин.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

До матеріалів справи приєднана копія пояснень громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки Несіб Фахер від 14.05.2019, викладених українською мовою, та в яких зазначено, що він не потребує послуг перекладача. Також позивач надав розписку щодо повідомлення відповідача про його примусове повернення до країни походження і зобов`язання залишити територію України не пізніше 26.05.2019. У зазначеній розписці рукописним текстом зазначено "українську розумію".

З розписки про отримання копії рішення видно, що перекладач при врученні та роз`ясненні відповідачу рішення про примусове повернення залучений не був.

З протоколу про адміністративне затримання від 13.06.2019 вбачається, що відповідач вказав про розуміння української мови та на те, що не потребує перекладача, та, відповідно, перекладач не залучався.

Під час розгляду справи відповідач категорично стверджував, що української мови не розуміє, тим більше не вміє писати цією мовою, у зв`язку з чим у судовому засіданні відповідачу було забезпечено участь перекладача з арабської мови.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України перекладач залучається до участі у справі у тому разі, якщо особа не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство.

Як визначено у ст.ст. 3, 21 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Право іноземця на перекладача закріплено в пункті 1 статті 5 Декларації про права людини відносно осіб, що не є громадянами країни, в якій проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.1985 р. на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною.

Отже, суд дійшов висновку, що право відповідача на користування послугами перекладача, дотримано не було.

Відтак, невиконання рішення про примусове повернення від 14.05.2019 було обумовлене нерозумінням його змісту та покладеного обов`язку, у зв`язку з відсутністю перекладача, що слід вважати поважною причиною невиконання такого рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що процедура, яка передує зверненню з позовом про примусове видворення, не дотримана позивачем, а відтак позовна вимога про примусове видворення відповідача задоволенню не підлягає.

У статті 29 Конституції закріплено право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь – який час оскаржити своє затримання.

У пункті 2 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь – яке обвинувачення, висунуте проти нього.

Про важливість забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини ( рішення від 28.11.1978 р. у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН», від 19.12.1989 р. у справі «Камазінскі проти Австрії», від 30.05.1980 р. у справі «Артіко проти Італії»)

Правовий статус іноземця передбачає обов`язок суб`єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв`язку з правом знати за що він затриманий, притягається до відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання у його права.

Таким чином, дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб`єктом владних повноважень рішень відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права.

У ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, визначених у вказаній ст. 5 Конвенції і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

В п.п. 37,39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним».

Стаття 5 Конвенції також вимагає, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту здійснювалося у «порядку, передбаченому законом». Це передбачає як додержання матеріальних вимог, наприклад, умов, за яких людина може бути затримана, так і додержання власне процедури позбавлення свободи, наприклад, обов`язку скласти протокол або повідомити близьких особи, або як в даному випадку забезпечити участь перекладача та адвоката у разі необхідності.

З правового аналізу положення ч.4 ст.30 України « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вбачається, що однією з обов`язкових умов розміщення іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є їх затримання, яке проведене в установленому законодавством порядку.

Отже, відповідач з моменту затримання не був забезпечений перекладачем, а відтак, не володіючи українською мовою та, перебуваючи в умовах ізоляції, не мав змоги розуміти зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами та не міг отримати належне роз`яснення його прав.

Таким чином, суд доходить висновку, що таке затримання відповідача, яке здійснене з порушенням процедури, передбаченої законодавством України, не може бути визнано законним, а відтак, відповідач не підлягає розміщенню в ПТПІ ДМС України та, у відповідності до положень ч. 4 ст. 5 Конвенції з прав людини, підлягає звільненню.

З врахуванням наведеного, оскільки адміністративне затримання відповідача службовими особами позивача здійснено з порушенням діючого законодавства, тому викладені в позові обставини, щодо затримання відповідача не враховуються судом.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 288, 289 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ) до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки Несіб ОСОБА_2 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ – відмовити у повному обсязі

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко