Рішення № 82438330, 14.06.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4194/19

Провадження № 2/750/1317/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Примак Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі Експрес Фітнес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Тайм» про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 400 грн. та 29 600 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 37 000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачами у трудових відносинах, оскільки була допущена до роботи фітнес-тренером у студії експрес фітнесу «Сафарі», що підтверджується електронними доказами. Офіційного працевлаштування персоналу не здійснювалось. Станом на квітень 2019 року позивачу не було виплачено заробітної плати, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір може бути, зокрема, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України). Такий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної робота, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Термін дії строкового трудового договору встановлюють за згодою сторін. Він може бути визначений: 1) часом настання певної події; 2) конкретним строком; 3) виконанням певного обсягу робіт (абз. 2 п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

Відповідно до абз. 3 п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9, трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Строк дії трудового договору належить до його істотних умов, без досягнення взаємної згоди щодо яких, трудовий договір не може вважатися укладеним, тому у разі відсутності згоди позивача на строковість даних відносин трудовий договір взагалі не був би укладеним.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, вказав, що під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк установлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною). Такий договір укладається за взаємною згодою сторін (працівник та роботодавця) на будь-який строк, протягом якого працівник бере на себе зобов`язання працювати на підприємстві, в установі, організації. При цьому, правовий статус працівника, з яким укладено строковий договір, не відрізняється від правового статусу працівника, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували її перебування у трудових відносинах з відповідачами, про встановлення такого факту вона не просить, то підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку на даний час у суду немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі Експрес Фітнес» (м. Харків, прос. Московський, 47, код ЄДРПОУ 41410599), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Тайм» (м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 719, код ЄДРПОУ 42402547) про стягнення заробітної плати відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: