Рішення № 8243796, 22.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/10-31/44322.12.09 За позовом           Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків           "Житлоінвестбуд–УКБ" Головного управління житлового           забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської

          державної адміністрації)

До          Комунального підприємства "Житлоінвестпроект", м. Київ

Про розірвання контракту № 24 від 20.10.2005р. та стягнення 946 084,33 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Мостовий О.А. - пред. по довір.

Від відповідача          Порхун С.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про розірвання Контракту № 24 від 20.10.2005р.,укладеного на виконання проектно-вишукувальної документації та стягнення 946 084,33 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов спірного контракту відповідач не виконав у встановлений строк роботи, а тому позивач звернувся до нього з вимогою про розірвання контракту та повернення сплачених позивачем коштів, а також з вимогою сплатити пеню за порушення строків виконання робіт на підставі п.5.5 контракту та три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Рішенням від 02.04.2009р. Господарського суду міста Києва позов задоволено частково, розірвано контракт №24 на виконання проектно-вишукувальної документації від 20.10.2005 року, укладений між Комунальним підприємством ”Житлоінвестпроект” та Комунальним підприємством ”Житлоінвестбуд-УКБ”, з КП ”Житлоінвестпроект” на користь позивача стягнуто 313162, 33 грн. авансу, 3131, 62 грн. державного мита та 39, 06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 02.06.2009р. Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2009р. касаційну скаргу КППЖБЖБ "Житлоінвестбуд–УКБ" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. справі № 8/10 присвоєно № 31/443 та призначено судове засідання на 10.12.2009р.

В судовому засіданні 10.12.2009р. було оголошено перерву до 22.12.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що позивач виконав свій обов’язок щодо сплати авансу частково та з порушенням терміну оплати, отже строк початку виконання робіт так і не настав, проте незважаючи на це відповідач в свою чергу виконав всі передбачені умовами спірного контракту роботи. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позову повністю.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          20.10.2005р. між Комунальним підприємством «Житлоінвестпроект», як виконавцем, та Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ», як замовником, був укладений Контракт № 24 на виконання проектно-вишукувальної документації від 20.10.2005р., відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець, відповідно до умов даного контракту та завдання на проектування прийняв на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (ПВР): Забудова 3-го мікрорайону житлового масиву «Позняки-Західні»в Дарницькому районі м. Києва (р.д.) (очисні зливові споруди).

          Вартість ПВР згідно з кошторисом № 1 (додаток № 2), який є невід’ємною частиною даного контракту, узгоджено визначений сторонами та становить 686029,20 грн. (п.2.1 контракту).

          Умовами контракту сторони погодили, що оплата проектно-вишукувальних робіт проводиться замовником у строки відповідно до календарного плану робіт, який є невід’ємною частиною даного контракту, з авансовим платежем у розмірі 50 відсотків вартості контракту, в сумі 343014,60 грн.

          Згідно календарного плану робіт, який є невід’ємною частиною спірного контракту (додаток № 1) замовник зобов’язаний був здійснити оплату до 20.10.2005р.

          Позивач в свою чергу здійснив авансовий платіж 30.05.2006р. в сумі 209529,50 грн. та 16.06.2006р. в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3296 від 30.05.2006р. та № 3691 від 16.06.2006р. (копії в матеріалах справи), тобто з порушенням строків оплати встановленого п.2.5 контракту та не у повному обсязі.

          Пунктом 3.6 контракту передбачено, що у разі затримки замовником підписання контракту або сплати замовником авансу на термін до 20-ти днів терміни початку і закінчення робіт переносяться на кількість затриманих днів без додаткового узгодження, а якщо затримка буде тривалішою, терміни робіт автоматично анулюються і встановлюються нові шляхом укладання додаткової угоди до контракту та внесення відповідних змін в календарний план.

          Пунктом 4.1 контракту передбачено, що виконавець виконує проектно-вишукувальні роботи згідно з вимогами завдання на проектування та державних будівельних норм і правил у встановлені календарним планом строки.

          Відповідно до п. 4.2 контракту виконавець розпочинає виконання робіт тільки після підписання контракту уповноваженими представниками сторін за умови перерахування замовником авансу, якщо авансовий платіж передбачений п.2.5 контракту.

          Розділом 4 контракту сторонами погоджений порядок приймання-здачі робіт, а саме згідно з п. 4.5 контракту після закінчення виконання робіт (етапу) виконавець передає замовнику документацію за накладною та акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт.

          Замовник у відповідності до п.4.6 контракту протягом 5-ти днів після одержання проектно-вишукувальної документації та акта здачі-приймання робіт зобов’язаний розглянути її та передати підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт з посиланням на невиконані пункти контракту.

          Як свідчать матеріали справи, позивач затримав оплату авансу більш ніж на сім місяців.

Відповідачем була передана позивачу робоча документація, що також визнається позивачем у листі № 114/2344 від 23.03.2007р. (копія в матеріалах справи).

          Зі змісту вищевказаного листа № 114/2344 від 23.03.2007р. вбачається, що позивач повернув робочу документацію (технологічний розділ) по об’єкту «Очисні споруди зливових вод»на діл. 32 та при цьому наголосив на тому, що проектна документація по зазначеному об’єкту може бути прийнята замовником після погодження її у відповідних службах міста і в повному обсязі, відповідно до календарного плану підписаного контракту.

          З обов’язків які були покладені на відповідача за змістом контракту № 24 від 20.10.2005 та календарного плану до контракту № 24 не вбачається, що відповідач бере на себе обов’язок погодження проектної документації по об’єкту.

          Позивачем надано суду лист Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «Укр.НДІводоканалпроект»вих. № 1394/9-00 від 01.11.2007р. зі змісту якого вбачається, що ДІ «УкрНДІводоканалпроект»не погодив робочий проект «Забудова мікрорайону Познаки-Західні, 3 мікрорайон , Дарницький район, м. Київ. Очисні зливові споруди»(копія в матеріалах справи).

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

          Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

          Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

          Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

          01.09.2008р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 114/8416, в якій пропонувалося розірвати контракт, сплатити пеню та три відсотки річних, у відповідь відповідач просив відстрочити час вирішення питань зазначених у вищевказаній претензії доки не буде вирішене рішення по вищевказаній справі у Господарському суді міста Києва.

          Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу (ч. 1 ст. 206 ГК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з вище наведеного відповідач з свого боку виконав передбачені контрактом №24 роботи, а позивачем в свою чергу не належно виконано з свого боку обов’язок ,оскільки сплатив аванс у розмірі 309529,50грн. (не повністю) замість 343014,60грн., як зазначено п.2.5 контракту.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, позивачем так і не було виконано свого обов’язку щодо повної та своєчасної сплати авансового платежу за контрактом №24, а в свою чергу зобов’язання відповідача як виконавця щодо початку виконання робіт за цим контрактом так і не настало.

Відповідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Позивач своїми діями не сприяв належному виконанню договірних умов, допустивши несвоєчасність перерахування авансу безумовно порушив календарний план та термін виконання робіт .Проте відповідач в свою чергу зволікав про звіти щодо виконання фактичних робіт і не прийняв всіх залежних від нього заходів на виконання умов укладеного контракту , а тому як виконавець повинен відповідати за прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи додаткові угоди сторонами по спірному контракту не укладалися, відповідач у відповідності до п.3.7 контракту не відмовився від контракту, у зв’язку з не повною сплатою замовником (позивачем) авансу (п.2.5. контракт) у строк більше ніж 30 днів та зобов’язання щодо виконання всіх проектно-вишукувальних робіт у відповідача не настали, які визначені у контракті та додатках до нього, у повному обсязі та у встановлені строки не виконані, можна зробити висновок, що вимога позивача про розірвання контракту №24 на виконання проектно-вишукувальної документації від 20.10.2005 року, укладеного між Комунальним підприємством ”Житлоінвестпроект” та Комунальним підприємством ”Житлоінвестбуд-УКБ” є недоведеною і безпідставною та задоволенню не підлягає.

За умовами контракту відповідач розробляв робочу документацію на підставі складеного позивачем Завдання на проектування та для забезпечення загально господарського інтересу і вимог Правил забудови міста Києва прийнявши дії щодо узгодження проектної документації , зокрема РП. Із пояснень відповідача встановлено ,що спірний проект не було погоджено до вирішення питань залежних від замовника –позивача . а до самого проекту питань не було.

Заслуговує на увагу суду і пояснення відповідача про фактичну передачу та прийняття позивачем частково виконаної роботи ( стадія П ) і необхідність укладання додаткового Договору на розробку схем басейнів ,мереж і споруд дощової каналізації і т. і. оскільки первісно надані замовником розрахунки визнані такими ,що не відповідають дійсності .

До матеріалів справи залучено лист від 01.11.2007р. з якого слідує ,що Укрндіводоканалпроекту надсилався на погодження та аналіз і розгляд спірний проект ( робоча стадія ) .У згаданому листі зазначається про наявність значних розбіжностей даних у старому та новому проектах . що вказує на проведення додаткових проектних розробок та підтверджує правдивість і достовірність доводів та інформації відповідача .Крім того в листі зазначається про факт переносу очисних споруд на новий майданчик ,що відповідно свідчить про потребу розробити нове завдання та надати техніко-економічне обґрунтування вихідних даних ,формування яких є обов’язком замовника –позивача .Наведені обставини в певній мірі пояснюють причини неможливості виконання первісного завдання замовника та отримання відмови у погодженні робочого проекту .

Одночасно лист-висновок містить перелік порушень ДБН ,які допустив відповідач чим істотно порушив умови п.4.1 контракту. Відповідач у своєму листі від 07.10.2008р. по суті опосередковано визнав неналежне виконання ним договірних умов та зобов’язання .

Таким чином , вимоги позову про відшкодування частини авансу підтверджуються зібраними доказами ,а саме проведенням платіжних перерахувань та актом взаємо звірки розрахунків сторін . але за результатами обговорення усіх обставин спору суд приходить до висновку про задоволення ? частини сплачених коштів ( від суми 313162,33 грн. це становить 156581,17 коп. ).

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 617427грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

Позивач нараховує 3% річних у розмірі 15 495 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 837 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Контрактом сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "Житлоінвестпроект" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 12-А, літера Б; код 32455208) на користь Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42; код 31958324), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, кошти у сумі 156581 (сто п’ятдесят шість тисяч п’ятсот вісімдесят одну ) грн. 17 коп. , пеню у розмірі 154 356 (сто п’ятдесят чотири тисячі триста п’ятдесят шість ) грн. три відсотка річних у розмірі 15495 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев’яносто п’ять) грн., 3242 (три тисячі двісті сорок дві) грн. 09коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 14 січня 2010 року.