Рішення № 82437751, 06.06.2019, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/3810/18

Провадження № 2/663/217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретаря Радіонової (Ващук) О. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Охлопкова І. О.,

прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Горщарука М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Скадовського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі адвоката – Охлопкова Івана Олександровича до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Прокуратура Херсонської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень і бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі адвоката – Охлопкова І. О., з урахуванням доповнень позовних вимог та уточнень судових витрат (т. 1 а.с. 29, 71, 174) звернувся до суду з позовною заявою до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій і бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17.12.2013 він звернувся до Херсонської обласної прокуратури із заявою про злочин, повідомивши, що 11.12.2013 він звернувся до прокуратури Скадовського району з письмовим зверненням щодо ознайомлення з матеріалами наглядового провадження № 22/1160/07 та надання йому копії титульної сторінки та опису документів кримінального провадження № 22/1169/07. Вказане звернення прокурором прокуратури Скадовського району Приходько О. В. не було прийнято та зареєстровано, що на думку позивача свідчить про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Крім цього, у діях і бездіяльності ОСОБА_2 наявне приховування злочинів, які здійснені працівниками Скадовської районної прокуратури при розгляді звернень Гуменного М. В. щодо порушення кримінальних проваджень, заяв про злочин, повідомлень про правопорушення та звичайних звернень за 2007-2013 роки, які сформовані у матеріалах наглядового провадження за № 22/1169/07, що на думку позивача свідчить про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 396 КК України. Між тим, відомості його заяви від 17.12.2013 не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).

Позивач посилався на те, що незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури йому була завдана матеріальна шкода, яка полягає у витратах на звернення та явку до органу досудового розслідування, прокуратури і суду, зі здійсненням інших процесуальних дій з пересилання документів та витрат, пов`язаних з відривом від звичайних занять на загальну суму 13568,60 грн., компенсації за ушкодження здоров`я у розмірі 3808,98 грн., оскільки, у зв`язку із погіршенням самопочуття був вимушений лікуватися, а також моральна шкода у розмірі 5000 грн., яка полягає у моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури, погіршення самопочуття та здоров`я внаслідок оскарження цих дій. З наведених підстав позивач просив суд стягнути із держави Україна на його користь шляхом списання Державною казначейською службою України з державного бюджету України 11889,54 грн. матеріальної шкоди, 3808,98 грн. компенсації за ушкодження здоров`я та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 22-23).

Ухвалами суду від 22.01.2019 постановлено витребувати докази та, з метою забезпечення прав та інтересів державного органу, про незаконність рішень якого вказує позивач, на висловлення позиції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Прокуратуру Херсонської області (т. 1 а.с. 35-36, 40-41).

Ухвалою суду від 25.02.2019 по справі постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 61-62).

Ухвалою суду від 06.06.2019, провадження по справі, в частині вимог про стягнення витрат, що пов`язані зі зверненням та явкою до органів досудового розслідування, прокуратури і суду та компенсації за відрив від звичайних занять у рахунок відшкодування матеріальних збитків на загальну суму 13568,60 грн., закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Охлопков І. О. в судовому засіданні, з урахуванням доповнень позовних вимог та уточнень судових витрат (т. 1 а.с. 29, 71, 174) підтримали позовну заяву.

Державною казначейською службою України явку представника в судове засідання не забезпечено, про дату, час та місце судових засідань була повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник Прокуратури Херсонської області – прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Горщарук М. В. в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги не визнав, вважав позовну заяву безпідставною та необґрунтованою. Зазначив, що звертаючись до суду зі скаргами на дії, бездіяльність, рішення прокурора чи слідчого, позивачем реалізовано право, надане Кримінальним процесуальним законом. Додатково зауважив про недоведеність позивачем заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між їх заподіянням і оціненою позивачем шкодою. Вказана позиція відображена у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-51).

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).

За змістом частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За приписами частин 6, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте закон, який би регулював порядок і умови компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення відсутній.

Загальними підставами для відшкодування матеріальної шкоди є сукупність обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) особи, наявність причино-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою (протиправною бездіяльністю) особи, а також наявність вини за виключенням, яке міститься у частині 2 статті 1167 ЦК України.

За положеннями статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономної Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно віл вини цієї особи.

Зі змісту статті 1174 ЦК України випливає, що суб`єктом завдання шкоди за цією статтею є тільки посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція).

Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти крізь призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

З наведеного витікає, що рішення національного суду Держави Україна буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

У справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№ 41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов`язків (п. 38).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, та відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 3 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Судом встановлено, що ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 16.04.2014 у справі № 667/873/14-к, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.03.2015, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника прокурора Херсонської області А.Терно, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, викладених у заяві від 17.12.2013 про кримінальне правопорушення, було задоволено. Рішення заступника прокурора Херсонської області А. Терно від 24.12.2013 № 17-784213, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, викладених у заяві ОСОБА_1 від 17.12.2013 про кримінальне правопорушення, було скасоване. Зобов`язано заступника прокурора Херсонської області А.Терно внести заяву ОСОБА_1 від 17.12.2013 до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених статтями 364, 396 КК України для проведення досудового слідства. Таке рішення мотивоване, зокрема, тим, що невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, є суттєвим порушенням вимог закону (т. 7 а.с. 67-69).

06 травня 2014 року слідчим прокуратури Херсонської області було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 за № 42014230000000116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем прокурором прокуратури Скадовського району Приходько О. В. (т. 1 а.с. 123).

У рамках даного кримінального провадження ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 27.08.2014 у справі № 667/6054/14-к за скаргою ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження, скаргу було задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Херсонської області Кузьменка Ю. В. від 11.06.2014 про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 від 17.12.2013 про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, працівником прокуратури Скадовського району ОСОБА_2 на підставі статті 110, пункту 1 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події злочину. При прийнятті вказаного рішення суд виходив з того, що постанова винесена слідчим передчасно, оскільки ним не було допитано самого ОСОБА_1 з приводу поданої ним заяви про кримінальне правопорушення, не з`ясовані та не спростовані усі його доводи (т. 5 а.с. 38).

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.04.2015 у справі № 667/840/15-к за скаргою ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, скаргу було задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Херсонської області Кузьменка Ю. В. від 29.10.2014 про закриття кримінального провадження № 42014230000000116 за заявою ОСОБА_1 від 17.12.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України, щодо зловживання службовим становищем прокурором прокуратури Скадовської району Приходько О. В ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події злочину. Матеріали кримінального провадження № 42014230000000116 направлено до СВ прокуратури Херсонської області для відновлення досудового розслідування. Суд, серед іншого, зазначив про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам частини 5 статті 110 КПК України з наступних підстав. Мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваної постанови містять висновок про те, що в ході досудового розслідування не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 , в тому числі і щодо приховування злочину колишнім прокурором прокуратури Скадовського району Херсонської області ОСОБА_2 , але з вступної частини постанови та з матеріалів кримінального провадження вбачається, що внесені відомості до ЄРДР за зазначеним кримінальним провадженням тільки щодо зловживання службовим становищем за частиною 1 статті 364 КК, відомості щодо приховування злочину за частиною 1 статті 396 КК до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 не вносилися та не були предметом дослідження слідчого в рамках цього провадження. Крім того, встановлено, що не були виконані вимоги ухвали слідчого судді від 27.08.2014 щодо перевірки доводів заявника. Так, 29.10.2014 в ході допиту як потерпілого на запитання слідчого: «хто був присутнім при його зверненні з заявою до ОСОБА_4 », ОСОБА_1 зазначив, що 11.12.2013 був присутній технічний робітник прокуратури, який прибирав кабінет. Оскаржувана постанова датована тим же днем що і протокол допиту потерпілого – 29.10.2014, доводи потерпілого в зазначеній частині залишені без перевірки (т. 6 а.с. 113-115).

07 травня 2015 року було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 17.12.2013 за № 42014230000000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 396 КК України (т. 1 а.с. 136).

13 травня 2015 року кримінальні провадження 42014230000000116 та 42014230000000117 об`єднані під єдиним номером 42014230000000116 (т. 1 а.с. 136 зворотній бік – 137).

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 28.07.2015 у справі № 667/4253/15-к за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого СВ прокуратури Херсонської області, скаргу було задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області О. М. Івоніної від 13.05.2015 про закриття кримінального провадження № 42014230000000116 за частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 369 КК України за відсутністю події вказаних злочинів. Постановляючи вказану ухвалу суд зазначив, що 07.05.2014 до ЄРДР дійсно було внесено відомості за частиною 1 статті 396 КК України за фактом приховування злочину колишнім прокурором прокуратури Скадовського району Херсонської області Приходьком О. В., проте після внесення вказаних даних слідчим не було навіть визначено процесуальний статус ОСОБА_1 з цього приводу та не допитано його у відповідному процесуальному статусі, тобто як потерпілого (т. 2 а.с. 27).

У рамках даного кримінального провадження ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.08.2017 у справі № 766/12076/17, провадження № 1-кс/766/7666/17, за скаргою ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження, скаргу було задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Херсонської області Івоніної О. М. від 27.08.2015 про закриття кримінального провадження № 42014230000000116 від 06.05.2014 за частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 369 КК України. Матеріали кримінального провадження направлено для проведення досудового розслідування. Постановляючи вказану ухвалу судом зазначено, що закриваючи кримінальне провадження, слідчим не дотримано вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження (т. 3 а.с. 20-21).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2018 року у справі № 766/12076/17, провадження № 1-кс/766/1318/18, за скаргою ОСОБА_1 на рішення слідчого СВ прокуратури Херсонської області про закриття кримінального провадження від 30.08.2017, скаргу було задоволено. Скасовано постанову слідчого СВ прокуратури Херсонської області Старостенко Р.А. від 30.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 42014230000000116 внесеного в ЄРДР 05.05.2014 року. Зобов`язано орган досудового розслідування відновити розслідування в даному кримінальному провадженні і провести досудове розслідування. При розгляді вказаної скарги судом встановлені обставини, які беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення (т. 4 а.с. 69-70).

Відтак, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправну бездіяльність слідчих прокуратури Херсонської області, що полягала у невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, винесення постанов про закриття кримінального провадження необґрунтовано, передчасно та без дотримання вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження.

Й з цих підстав судом не приймаються доводи прокурора щодо недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Вочевидь, позивач внаслідок бездіяльності та прийнятті необґрунтованих рішень посадовими особами уповноваженого державного органу зазнав душевних страждань, а неспроможність передбачених законом процедур забезпечити йому захист законних прав за більш як п`ять років досудового розслідування кримінального провадження породжує недовіру до Держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, необхідності витрачати додаткові зусилля на подолання таких штучно створених перешкод шляхом судового захисту його прав та відповідно зміні його звичного способу життя, що стало наслідком загострення хвороби серця, яке підтверджується відповідними медичними документами (т. 1 а.с 16-17, 176, 178-181, 195).

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що позивачу завдана моральна шкода, безпосередньо пов`язана з порушенням посадовими особами органів прокуратури Херсонської області права на застосування до нього як учасника кримінального провадження належної правової процедури, яка підлягає відшкодуванню одноразово як компенсація втрат немайнового характеру.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості – відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості – неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Відтак, враховуючи, що завдана позивачу моральна шкода безпосередньо пов`язана з втратою ним довіри до Держави та її посадових осіб, що є засадами існування сучасного суспільства, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості втрачене благо відновити.

Водночас, заявлена ним сума у розмірі 5000 грн. явно не відповідає обставинам справи та не є адекватною нанесеній моральній шкоді, оскільки його права були поновлені слідчими суддями протягом нетривалого часу.

У контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

Аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1000 грн., що у конкретній ситуації є достатнім для компенсації його немайнових втрат.

Компенсація за ушкодження здоров`я, яка підтверджена відповідними доказами на суму 3373,05 грн. (т. 1 а.с. 177, 182) підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам про стягнення моральної шкоди та становить суму в розмірі 674,61 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 61 коп.).

Розглядаючи позовну заяву в межах позовних вимог, як того вимагає принцип диспозитивності цивільного судочинства закріплений в частині 1 статті 13 ЦПК України, суд не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності дій посадових осіб прокуратури Херсонської області, яка полягала, на його думку, у формальності надання йому відповідей на його клопотання та звернення (т. 1 а.с. 105-112, 114-121, 125-133, 147-148, 151-167), оскільки вказані відповіді позивачем не оскаржувалися.

При вирішенні питання про стягнення витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами статті 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач має у власності земельні ділянки, в тому числі для ведення особистого сільського господарства (т. 1 а.с. 10).

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня – 4173 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня – 25,13 грн., тобто 201,04 грн. за робочий день.

Як вбачається з журналів судових засідань позивач у 2019 році брав участь у наступних судових засіданнях: 22 січня, 25 лютого, 18 березня, 02 травня, 23 травня, 06 червня. Таким чином, компенсація за відрив від звичайних занять за 2019 рік становить 1206,24 грн. (201,04 х 6 = 1206,24 грн.), а виходячи з часткового задоволення позовних вимог, компенсація за відрив від звичайних занять, які підлягають відшкодуванню позивачу становить 241,68 грн.

Також, відшкодуванню підлягають витрати позивача, пов`язані з явкою його до суду, при розрахунку яких суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 має посвідчення водія відповідної категорії й у його власності перебуває автомобіль ВАЗ 2101, 1973 року випуску (т. 1 а.с. 4).

З довідки Служби автомобільних доріг у Херсонській області від 22.05.2017 вбачається, що відстань між м. Скадовськ та с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області становить 15,6 км. (т. 1 а.с. 12). З огляду на те, що вказана відстань визначена від дорожніх знаків 5.45 та 5.46 «Початок, кінець населеного пункту», суд, при визначенні вказаної відстані керується даними наданого позивачем копії атласу автомобільних доріг, зі змісту якого вбачається, що відстань між м. Скадовськ та с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області становить 20 км. (т. 1 а.с. 13-15). Отже, з урахуванням явки позивача в судові засідання до суду, ним подолано на належному йому автомобілі 240 км. (6 Х 40 = 240).

Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджених Наказом Мінтрансу України № 43 від 10.02.1998 (далі – Норми витрат палива), базова лінійна норма витрати палива на пробіг автомобіля ВАЗ-2101, двигун обсягом 1198, становить 8,9 л\100 км, тобто 8,9 л : 100 = 0,089 л/км.

В пункті 3.1.9 Норм витрат палива зазначено, що у разі пробігу першої тисячі кілометрів новими автомобілями, напрацювання перших 60 мотогодин новим обладнанням (двигунами), а також тими, що вийшли з капітального ремонту норми витрат палива підвищуються – до 10 %. За змістом пункту 3.1.10 норми витрат палива підвищуються для автомобілів, що експлуатуються: більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км – до 3%; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км – до 5%; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км – до 7%; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км – до 9%.

В примітці вказано, що надбавку, зазначену у цьому підпункті, застосовують лише у разі документально підтвердженої необхідності та у мінімально можливому розмірі.

Оскільки позивачем не надано доказів проходження належним його автомобілем капітального ремонту, суд при розрахунку витрат палива, з огляду на рік випуску автомобіля, застосовує коефіцієнт у мінімально можливому розмірі 7 %. Отже витрати палива на пробіг належного позивачу автомобіля становлять 9,52 л./100 км. (8,9 Х 0,07 +8,9 = 9,52).

Таким чином, одноразові витрати пального для явки позивача до суду на належному йому автомобілі становлять 3,81 л.

Виходячи з наданих фіскальних чеків, 09.01.2019 придбано 4,64 л. палива по 28 грн./л., 25.02.2019 придбано 10 л. палива по 27 грн./л., 12.03.2019 придбано 4,01 л. палива по 27 грн./л., 18.04.2019 придбано 14,82 л. палива по 27 грн./л., 11.05.2019 придбано 14,81 л. палива по 27 грн./л., 23.05.2019 придбано 5 л. та 3,33 л. палива по 30 грн./л. (т. 1 а.с. 31, 72, 89, 174 – зворотній бік), з яких судом, аналізуючи дати судових засідань та наведених вище розрахунків, визначено суму витрачену позивачем на пальне для явки до суду в розмірі 636,27 грн., а виходячи з часткового задоволення позовних вимог, що у відсотковому відношенні становить близько 20 %, витрати позивача, пов`язані з явкою його до суду, які підлягають відшкодуванню становлять 127,25 грн. (636,27 : 100 х 20 = 127,25).

При цьому, суд при визначенні розміру компенсації за відрив від звичайних занять та витрат, пов`язаних з явкою позивача до суду, враховує лише дати судових засідань, в яких приймав участь позивач під час розгляду вказаної справи, оскільки за наявної можливості щодо надсилання клопотань поштовим відправленням, нагальної необхідності їх особистого подання не було. До того ж, позовна заява подана до суду представником позивача.

Позивачем понесені витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій необхідних для розгляду справи (копіювання документів) у розмірі 54 грн. (т. 1 а.с. 72, 89), й виходячи з часткового задоволення позовних вимог, вказані витрати позивача, які підлягають відшкодуванню становлять 10,80 грн. (54 : 100 х 20 = 10,80).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень), компенсацію за ушкодження здоров`я в розмірі 674,61 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 61 коп.), а також витрати, що пов`язані з явкою до суду в розмірі 127,25 грн. (сто двадцять сім гривень 25 коп.), компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 241,68 грн. (двісті сорок одна гривня 68 коп.), інші судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 10,80 грн. (десять гривень 80 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 15.06.2019.

Суддя Пухальський С. В.