Рішення № 8243562, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/59016.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД Технологія»

про поставку товару та стягнення 179 612,72 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача: Круглов С.С. - предст. за довір. № КАМ-2009/11/09 від 09.11.2009р.;

Від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 16.12.2009р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД Технологія»про зобов’язання відповідача поставити на склад позивача обладнання вартістю 500000,00 грн. протягом 5-ти календарних днів за Договором № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р. та стягнення з відповідача на користь позивача 179 612,72 грн., з яких: сума неустойки –172 500,00 грн., процентів –7 112,72 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання щодо поставки обладнання належним чином не виконав.

В позовній заяві позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які містяться на рахунках відповідача, в межах 179612,72 грн.

Суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви позивача, оскільки в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, останнім не було зазначено жодної обставини, яка б могла унеможливити або утруднити виконання рішення суду, а також не вказано на яке саме майно та на грошові кошти на яких рахунках позивач просив накласти арешт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. було порушено провадження у справі № 35/590, розгляд справи призначено на 21.10.2009р.

В судовому засіданні 21.10.2009р. представником позивача були надані документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/590 від 21.09.2009р. та оригінали документів для огляду.

Відповідач в судове засідання 21.10.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/590 від 21.09.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 21.10.2009р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2009р. в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про зміну позовних вимог (уточнення) та документи на виконання вимог ухвали суду № 35/590 від 21.10.2009р. Представник підтримав заяву про зміну позовних вимог та просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача: отримані грошові кошти в розмірі 350000,00 грн., неустойку в розмірі 342500,00 грн., проценти в розмірі 13789,28 грн., штраф в розмірі 75000,00 грн. та судові витрати.

У заяві про зміну позовних вимог позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які містяться на рахунках відповідача, в межах 356 289,28 грн.

Суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви позивача, оскільки в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, останнім не було зазначено жодної обставини, яка б могла унеможливити або утруднити виконання рішення суду, а також не вказано на яке саме майно та на грошові кошти на яких рахунках позивач просив накласти арешт.

Відповідач в судове засідання 11.11.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/590 від 21.09.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 11.11.2009р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.12.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2009р. надав документи на виконання вимог ухвали суду № 35/590 від 11.11.2009р., підтримав заяву про зміну позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання 02.12.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/590 від 21.09.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 02.12.2009р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2009р. підтримав заяву про зміну позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання 16.12.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/590 від 21.09.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 21.10.2009р., 11.11.2009р., 02.12.2009р., 16.12.2009р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі-позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАД Технологія»(далі-відповідач, постачальник) було укладено Договір № 200509-КА-0931 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) постачальник зобов’язався поставити покупцю обладнання санітарно-гігієнічне обладнання в кількості, за ціною, технічними характеристиками, в комплекті, згідно з Додатком №1, який є невід’ємною частиною цього Договору, а покупець –прийняти та оплатити обладнання, відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору було встановлено, що ціна обладнання складає 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 83333,33 грн.

Умовами Договору було встановлено, що оплата обладнання здійснюється шляхом перерахування безпосередньо на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів у наступному порядку:

- суму в розмірі 350000,00 грн., що складає 70% вартості обладнання протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами цього Договору;

- суму в розмірі 150000,00 грн., що складає 30% вартості обладнання протягом 2-х робочих днів з моменту поставки обладнання на склад покупця згідно з Додатком 1 даного Договору.

Згідно п. 3.1. Договору поставка обладнання за цим Договором здійснюється постачальником на умовах DDP (ИНКОТЕРМС 2000): Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка.

На підставі п. 3.2. Договору постачальник зобов’язався поставити обладнання протягом 25 календарних днів з дня отримання оплати відповідно до п. 2.2. Договору.

Позивач на виконання умов Договору № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р. здійснив перерахування грошових коштів в якості передоплати за обладнання в розмірі 350000,00 грн. платіжним дорученням № 11494 від 02.06.2009р.

Зобов‘язання по поставці обладнання відповідач не виконав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті оплати обладнання за вищевказаним платіжним дорученням та ґрунтуються на Договорі № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав грошові кошти, але зобов‘язання по поставці обладнання не виконав в повному обсязі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав грошові кошти, але зобов‘язання по поставці обладнання не виконав в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р. щодо поставки обладнання не виконав в повному обсязі.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконав своє зобов’язання в частині поставки обладнання, поставка обладнання відповідачем втратила для позивача інтерес, так як позивач був вимушений закупити його у іншого підприємства.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо здійснення поставки обладнання, в порядку та на умовах встановлених Договором № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р.

Доказів поставки обладнання чи повернення позивачу грошових коштів в розмірі 350000,00 грн., перерахованих позивачем в якості попередньої оплати, відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 350 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми неустойки в розмірі 342 500,00 грн., процентів в розмірі 13789,28 грн. та штрафу в розмірі 75000,00 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.ч. 1-2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 6.1. Договору № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р. було встановлено, що за порушення терміну поставки обладнання, або поставки обладнання без необхідної документації (п.3.2. Договору), постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від загальної ціни обладнання за кожен день прострочення поставки обладнання. У разі, якщо покупець виконав усі умови п. 2 Договору, а постачальник прострочив поставку обладнання більш, ніж 10 днів від строку, що передбачено п. 3.2. Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості обладнання.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по поставці обладнання нараховано неустойку в розмірі 342 500,00 грн. та штраф в розмірі 75 000,00 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 342 500,00 грн., штрафу в розмірі 75 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів в розмірі 13789,28 грн. судом відмолено з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на ст. 8 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовим нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). А тому, на думку позивача, він здійснив кредитування відповідача та на підставі ст.ст. 1054, 1057 ЦК України та ст. 1048 ЦК України просить стягнути з відповідача проценти від суми позики.

Із вказаним твердження позивача суд не може погодитись, оскільки дані цивільно-правові відносини виникли в результаті оплати товару згідно платіжного доручення № 11494 від 02.06.2009р. та ґрунтуються на Договорі № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р. Предметом вказаного Договору є поставка обладнання. Договір поставки (купівлі-продажу) є одним з видів договірних зобов’язань, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Змістом зобов’язання відповідача відповідно до Договору № 200509-КА-0931 від 20.05.2009р. була поставка обладнання в строки та умовах, визначених вказаним Договором.

Судом прийнято до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов‘язання по поставці обладнання, а не виконання грошового зобов‘язання.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 13789,28 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАД Технологія»(02105, м. Київ, вул. Тампере, 11-А, код ЄДРПОУ 33740362, р/р 26002060294987 у філії «Розрахунковий центр «Приватбанк», МФО 320649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (юридична адреса: 07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, фактична адреса: 02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3, код ЄДРПОУ 30160757, р/р 26000962481982 у філії Першого Українського Міжнародного Банку, м. Київ, МФО 322755), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 350 000,00 грн. (триста п’ятдесят тисяч гривень 00 коп.) –безпідставно отриманих грошових коштів, 342 500,00 грн. (триста сорок дві тисячі п’ятсот гривень 00 коп.) –неустойки, 75 000,00 грн. (сімдесят п’ять тисяч гривень 00 коп.) –штрафу, 7 675,00 (сім тисяч шістсот сімдесят п’ять гривень 00 коп.) –державного мита, 231,83 грн. (двісті тридцять одну гривню 83 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.01.2010р.