Рішення № 82434862, 31.05.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7158/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Румілова Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» 11641,66 грн. заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 23727,64 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Наказу №184к від 16.05.2011 року був прийнятий на роботу робітником зеленого будівництва 5 розряду (код професії 17530) в господарський відділ 563 з погодинною оплатою праці в ДП «Державний завод «ЛОРТА», шо підтверджується копією трудової книжки.

Позивач зазначає, що починаючи з квітня 2018 року йому стали затримувати виплату заробітної плати, в результаті чого за роботодавцем утворилась заборгованість.

З серпня 2018 року його звільнили з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, заяву про звільнення він подав тому, що на той час відповідач більше 4х місяців не виплачував заробітну плату.

Станом на день звільнення з роботи відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не подав відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомив.

Однак відповідачем було подано до суду лист, з якого вбачається, що ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» погоджується з позовом ОСОБА_1 про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, яка мала місце на суму 11641,66 грн. та за затримку несвоєчасної виплати зарплати на суму 20 412,29 грн. Відповідач у своєму листі зазначив, що 04.01.2019 р. згідно платіжної відомості №03.004 ОСОБА_1 була виплачена заборгована заробітна плата в повному об`ємі 11641,66 грн. Відтак станом на 04.01.2019 р. згідно ст.117 КЗпП України за затримку зарплати належить виплатити ОСОБА_1 20412,29 грн.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу №184к від 16.05.2011 року був прийнятий на роботу робітником зеленого будівництва 5 розряду (код професії 17530) в господарський відділ 563 з погодинною оплатою праці в ДП «Державний завод «ЛОРТА», шо підтверджується копією трудової книжки.

Наказом Державного підприємства «Львівського державного заводу «ЛОРТА» від 03.08.2018 року відповідно до ст. 38 КЗпП України, 03 серпня 2018 року позивача звільнено з займаної посади.

Статтею 38 КЗпП України визначено умови розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 11641,66 грн., не підлягають задоволенню, оскільки 04.01.2019 р. згідно платіжної відомості №03.004 ОСОБА_1 була виплачена відповідачем заборгована заробітна плата в повному об`ємі 11641,66 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного висновку.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи, що 04.01.2019 р. згідно платіжної відомості №03.004 позивачу була виплачена заборгована заробітна плата в повному об`ємі у розмірі 11641,66 грн.

Відтак, з моменту звільнення позивача до моменту фактичного розрахунку відповідачем з позивачем, а саме до 04.01.2019 р. відповідачем заборговано позивачеві суму у розмірі 20412 грн. 29 коп. /яку відповідач визнав повністю/.

Таким чином, фактична заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед ОСОБА_1 становить 20412 грн. 29 коп.

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 20412 грн. 29 коп., а в решті позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати в розмірі 704,80 підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /ЄДРПОУ – 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 / середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 20412 /двадцять тисяч чотириста дванадцять/ гривень 29 копійок.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /ЄДРПОУ – 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1 / на користь держави - 704.80 грн. судових витрат.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку ч.2 ст.354 ЦПК України.

Текст судового рішення складений 31 травня 2019 року.

Суддя: Н.М.Румілова