Вирок № 82433661, 18.06.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1301/17

Провадження № 1-кп/307/223/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарях Панчишин В.І.

Ком`яті Н.А.

Белоцька О.М.

Цех Г.М.

з участю: прокурора Пехньо Ю.В.

захисника Бодня В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 42017070000000063, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, не працюючого раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 368 ч. 1 та ст. 366 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , працюючи головним державним виконавцем Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби та будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції, 23.02.2017 р., у першій половині дня, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, згідно попередньої домовленості з ОСОБА_2 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе, в розмірі 400 доларів США, використовуючи свої професійні навички роботи в органах державної виконавчої служби, доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень як реєстратора та користувача, склав від свого імені, як головного державного виконавця, постанову від 23.02.2017 р. про звільнення з під-арешту у виконавчому провадженні № 43067879, яке знаходилося на виконанні у іншого державного виконавця, майна боржника ОСОБА_3 та припинення арешту транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 21099», н/з НОМЕР_1 . Того ж дня, вказану постанову ОСОБА_1 власноручно підписав особистим підписом та завірив гербовою печаткою Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, і близько 14.00 год., відніс у сервісний центр № 2143, МВС у Закарпатській області, що розташований у м. Тячів, вул. Комсомольська 6 та особисто передав її начальникові цього центру. Одразу після цього, у салоні автомобіля SKODA Octavia № НОМЕР_2 , який був припаркований біля територіального центру, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США. Потім ОСОБА_4 повернувся до будівлі відділу ДВС, у м. Тячів, вул. Лазівська 2, де у кабінеті № 1 був затриманий співробітниками управління захисту економіки в Закарпатській області.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини передбачені ст. 368 ч. 1 КК України (із змінами внесеними згідно із Законами № 1698-VII від 14.10.2014 р. № 770-VIII від 10.11.2015 р. та № 889-VIII від 10.12.2015 р.) - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та ст. 366 ч. 1 КК України (із змінами внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013 р., № 1261 - VII від 13.05.20145 р.) складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково. Пояснив, що 22.02.2017 р. він зустрівся з ОСОБА_2 , який розповів йому, що хоче придбати автомобіль на який накладено арешт та заплатить за зняття арешту 400 доларів США. 23.02.2017 р., переглянувши відомості у базі, він побачив, що на автомобіль, який має намір придбати ОСОБА_2, накладено арешт, а виконавче провадження знаходиться на виконанні у іншого виконавця. Після цього він виготовив постанову про зняття арешту з автомобіля, підписав її, завірив печаткою, написав вихідний номер та відніс начальникові територіального сервісного центру. Начальник сервісного центру запитав чи не накладено на цей автомобіль ще один арешт. На що він відповів, що немає, хоча насправді знав про накладення на транспортний засіб ще одного арешту в іншому виконавчому провадженні. Вихідний номер на супровідному листі не відповідає порядковому номеру. Після цього вийшовши з приміщення сервісного центру, він сів у свій автомобіль, де ОСОБА_2 передав йому гроші. Потім він поїхав на роботу у державну виконавчу службу. Він визнає вину щодо підробки документів та заволодіння коштами ОСОБА_2 шляхом обману. Щодо одержання хабара свою вину не визнає. У автоматизованій системі виконавчих проваджень по виконавчому провадженні, в якому накладено арешт на автомобіль він не вчиняв ніяких дій, тому що вказане виконавче провадження перебувало на виконанні у ОСОБА_30. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він сказав, що арешт знятий.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 368 ч. 1 та ст. 366 ч. 1 КК України доведена повністю, це підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що з квітня 2016 року по вересень 2107 року працювала у державній виконавчій службі. У 2017 році вона працювала на посаді провідного спеціаліста у Тячівському РВ ДВС. В її обов`язки входило реєструвати вихідну кореспонденцію, яка здійснюється шляхом запису вихідного документу до журналу реєстрації, присвоєння йому порядкового номеру, який вказується на супровідному листі. Реєстрація вихідної кореспонденції здійснювалася через журнал реєстрації та автоматизовану систему документообігу. Постанова державного виконавця у виконавчому провадженні реєструється у базі, де їй присвоюється номер, який на ній вказується. Вона реєструє документи у базі. Документи, які мають реєструватися приносили як державні виконавці у яких перебувало безпосередньо виконавче провадження, так і інші державні виконавці Тячівського РВ. 23.02.2017 р. здійснювала реєстрацію вихідних документів, але наданий для огляду супровідний лист не реєструвала, тому що почерк на ньому не її. Супровідний лист має підписуватися начальником ДВС. Номер на супровідному листі зазвичай вказує вона. Якщо її немає, вихідний номер може бути записаний іншим працівником - ОСОБА_31. Надану постанову для огляду вона не пам`ятає, оскільки із змістом таких документів не ознайомлюється. Супровідні листи державні виконавці не реєструють. Журнал реєстрації вихідної кореспонденції знаходиться у канцелярії і державні виконавці мають до нього доступ та можуть самостійно в ньому зареєструвати документ. У постановах винесених у виконавчому провадженні інколи не вказують номер. У правому куті постанови зазначається номер виконавчого провадження, а якщо постанова з автоматизованої системи виконавчих проваджень, то на ній має бути реєстраційний номер. Документи можуть направлятися рекомендованим листом, або через кур`єра.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні ствердив, що в лютому 2017 року, під час обіду йому зателефонував спеціаліст з ДВС та розповів про затримання працівника виконавчої служби. Приїхавши на роботу, він дізнався про затримання державного виконавця ОСОБА_1., у зв`язку з підозрою в отриманні хабара. На сьогоднішній день йому відомо, що це пов`язано зі звільненням з-під арешту автомобіля шляхом винесення у виконавчому провадженні відповідної постанови. Постанову про зняття арешту з автомобіля може винести тільки державний виконавець у якого на виконанні перебуває виконавче провадження. У випадку, якщо державний виконавець на лікуванні, або по іншій поважній причині не може вчиняти дії по виконавчому провадженню, яке перебуває у його віданні, державний виконавець пише заяву, на підставі якої він має можливість внести зміни у програмі та передати виконавче провадження від одного державного виконавця до іншого. У складних справах можуть створюватися групи державних виконавців, які формуються начальником виконавчої служби. Постанова видана державним виконавцем ОСОБА_1. про зняття арешту візуально схожа на постанови на підставі яких здійснюється зняття арешту з майна. На ній є номер виконавчого провадження, мокра печатка та підпис державного виконавця. Враховуючи, що вказана постанова датована 23.02.2017 р., їй повинен був присвоюватися номер АСВП, який на ній відсутній. Отже, вона не роздрукована з програми АСВП. За візуальними ознаками вона відрізняється від постанов, які роздруковуються з програми також через розташування тексту на папері та шрифт. Відомості про постанову вносяться до Єдиного державного реєстру. До 2015 року він як керівник писав "затверджую", ставив свій підпис та мокру печатку на постанові. Після внесення змін до законодавства кожен державний виконавець є окремою посадовою особою, яка самостійно вчиняє ці дії. Він не пам`ятає чи підписував наданий для огляду у судовому засіданні супровідний лист, але підпис на ньому схожий на його. Він не може однозначно стверджувати, що підпис на супровідному листі його. На супровідному листі є вихідний номер, який схожий на порядковий номер, який присвоюється у виконавчій службі. Зазвичай державні виконавці приносять документи, які він має підписати у канцелярію, а потім працівники канцелярії заносять їх до нього. Бувають випадки, коли державні виконавці самостійно приносять до нього на підпис документи. Державний виконавець має право особисто звертати документи із супровідним листом до виконання. На скільки йому відомо на підставі постанови від 23.02.2017 р. арешт з майна - автомобіля "ВАЗ 2109" - не знятий. Прізвища "ОСОБА_3" та " ОСОБА_9 " йому не відомі. Постанови про зняття арешту не достатньо для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру. Працівник сервісного центру не знімає арешт з автомобіля. Він може тільки бачити відомості про його накладення.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що майно на яке накладено арешт може бути звільнено на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження. З 05.01.2017 р. почала діяти автоматизована система виконавчих проваджень. Постанова про звільнення майна з-під арешту від 23.02.2017 р. не роздрукована з АСВП, так як у верху не має рядка, який вибиває база. ОСОБА_1 як державний виконавець не мав права здійснювати виконавчі дії у вказаному виконавчому провадженні, оскільки воно перебувало у нього на виконанні. Будь-які рішення по цьому виконавчому провадженні міг приймати тільки він, оскільки всі дії в програмі здійснюються під особистим паролем. Державний виконавець має можливість переглянути хід того чи іншого виконавчого провадження, але вчиняти будь-які дії може тільки в тому яке перебуває у нього на виконанні. У виконавчому проваджені, по якому ОСОБА_1 виніс постанову стягувачем була ОСОБА_32, а боржником - ОСОБА_12 . Вказане виконавче провадження у нього перебувало на виконанні з 2016 року. До цього часу це виконавче провадження перебувало в іншого державного виконавця. Боржника він побачив тільки після лютого 2017 року. У серпні 2016 року стягувачка подала заяву про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, але арешт з майна знятий не був, так як з подібною заявою ОСОБА_13 не зверталася. Майно по виконавчому провадженні арештоване. Наданий для огляду супровідний лист не містить сторін виконавчого провадження. Інші реквізити в ньому відповідають вимогам діловодства.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 23.02.2017 р., біля 14-ї - 19-ї год., ОСОБА_1. прийшов у сервісний центр та надав йому постанову про зняття арешту, у якій містилися відомості про припинення накладення арешту на автомобіль «ВАЗ 21099». Вказану постанову він передав ОСОБА_6 для виконання. Постанова від 23.02.2017 р. відповідала вимогам діловодства: на ній був підпис та мокра печатка. Супровідний лист підписаний керівником. Постанови з виконавчої служби надходять у сервісний центр через пошту або через кур`єрів. Подальшу перереєстрацію власник не робив. Зазвичай до того як зняти з арешту автомобіль працівники сервісного центру роблять витяг з Єдиного державного реєстру обтяження рухомого майна. Чи знятий арешт з автомобіля у базі виконавчої служби йому невідомо.

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_33. № 2250/04 від 23.10.2012 р., 24.10.2012 р. ОСОБА_1 , призначено на тимчасову вакантну посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції на період відпустки для догляду за дитиною працівника ОСОБА_15 , з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, як такого, що пройшов конкурсний відбір. З урахуванням займаної посади, рівня професійної кваліфікації, присвоїти ОСОБА_1 , 15 ранг державного службовця, відповідно до статті 26 Закону України "Про державну службу".

Згідно наказу начальника Головного управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_34. № 1680/4 від 11.12.2014 р., ОСОБА_1 , з 11 грудня 2014 року з тимчасової посади державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, за його згодою, переведено на тимчасову посаду головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції на період відпусток для догляду за дитиною ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, зі збереженням 15 рангу державного службовця, як такого, що зарахований до кадрового резерву на цю посаду.

З протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.02.2017 р. вбачається, що ОСОБА_2 звернувся із відповідною заявою у прокуратуру Закарпатської області в якій повідомив, що домовився із державним виконавцем Тячівського РВ ДВС ОСОБА_1 . про зняття арешту з автомобіля за 400 доларів США. Зняття арешту та передача грошей повинні відбутися 23.02.2017 року.

Відповідно до протоколу від 23.02.2017 р. ОСОБА_2 було вручено спеціальні технічні засоби марки АВР-12 та «Сафарі» та роз`яснено правила користування технічними пристроями.

З протоколу мічення та вручення грошових коштів від 23.02.2017 р. вбачається, що оперуповноважений міжрайонного відділу № 5 УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_19 , у присутності інших відповідальних осіб, отримав від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти на загальну суму 400 доларів США, чотири купюри номіналом по 100 доларів США, які за його словами, вимагає від нього службова особа - головний державний виконавець ДВС Тячівського РУЮ ОСОБА_1., за сприяння у знятті арешту на автомобіль ВАЗ 21099. Купюри мають такі серійні номери: FB 13905773 С; КВ 61707798 R; НК 14127237 С; КВ 8214589 Н. З боку зворотної сторони кожної з купюр, за допомогою спеціальних невидимих барвників (фломастерів), помічено позначкою "Хабар", які в ультрафіолетових променях світла від ультрафіолетової лампи люмінесціює яскраво-блакитним кольором. Після цього, кожну з вказаних грошових купюр оброблено спеціальним люмінесцентним барвником з обох боків, після чого поверхня банкнот з обох сторін в ультрафіолетових променях світла від ультрафіолетової лампи люмінесціює жовтим кольором. Також, на середину одного окремого аркушу паперу білого кольору нанесено контрольну помітку у вигляді словесної позначки "Хабар" спеціальними невидимими барвниками (фломастерами), який в ультрафіолетових променях світла від ультрафіолетової лампи люмінесціює яскраво-блакитним кольором та в один паперовий конверт, поміщено контрольний взірець люмінесцентного барвника, який в ультрафіолетових променях світла від ультрафіолетової лампи люмінесціює жовтим кольором. Із зазначених грошових купюр зроблено ксерокопії.

Протоколом від 23.02.2017 р. стверджено, що у службовому кабінеті головного державного виконавця відділу ДВС Тячівського РУЮ № 1 ОСОБА_1., що розташований на другому поверсі приміщення ВДВС Тячівського РУЮ, за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, № 2 було проведено огляд останнього. Слідчим запропоновано ОСОБА_1 надати для огляду руки, і за допомогою спеціальної лампи ультрафіолетового випромінювання оглянуто долоні рук ОСОБА_1. Під час огляду на долонях рук ОСОБА_1 не виявлено видимих слідів нашарування спеціальних речовин (свідчення), які б можна було чітко ідентифікувати. Після цього, за вказівкою слідчого, спеціаліст ОСОБА_21 в якості взірців помістив до паперового пакету № 1 два фрагменти фільтрувального паперу, за допомогою якого буде зроблено змиви із долонь рук ОСОБА_1. Вказаний пакет опечатано та завірено підписами понятих та слідчого прокуратури Закарпатської області «Для пакетів». Потім, спеціаліст за допомогою фільтрувального пакету зробив змив із долоні правої руки ОСОБА_1 , який відразу помістив у пакет № 3. Вказаний пакет опечатано та завірено підписами понятих та слідчого прокуратури, опечатано бірками з відбитками кліше печатки прокуратури Закарпатської області «Для пакетів». На пропозицію слідчого, ОСОБА_1 добровільно витягнув із лівої кишені свого пальто грошові кошти - гривневі купюри, а потім із правої кишені - чотири купюри номіналом 100 доларів США, зауваживши, що він за них забув. Спеціаліст ОСОБА_21 , попередньо змінивши рукавички одноразового використання, розклав ці доларові купюри на листку формату А4 лицевою стороною, поставивши їх на підлогу біля стола. При огляді цих купюр за допомогою спеціальної лампи ультрафіолетового випромінювання на кожній купюрі на лицевій і тильній стороні виявлено множинні нашарування спеціально хімічного барвника у вигляді потертостей, які у променях ультрафіолету люмінесціювали яскраво-зеленим (салатовим) кольором. Крім цього, на тильній стороні кожної купюри виявлено умовний напис «ХАБАР», який у променях ультрафіолету люмінесціювали яскраво-зеленим (салатовим) кольором. Купюри номіналом 100 доларів США мали наступні серійні номери: FB 13905773 C; КВ 61707798 R; КВ 82145891 Н та НК 14127237 С. Вказані грошові кошти на загальну суму 400 доларів США поміщено до пакету, який опечатано та завірено підписами понятих та слідчого прокуратури та опечатано бірками з відбитками кліше печатки прокуратури Закарпатської області «Для пакетів».

Постановою від 14.07.2015 р. державний виконавець ОСОБА_35. відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції у виконавчому провадженні № 43067879, на підставі виконавчого листа № 305/331/14-ц від 24.03.2014 р., наклала арешт на рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_3 та оголосила заборону його відчуження.

Із постанови від 23.02.2017 р., виданої головним державним виконавцем Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1., вбачається, що у виконавчому провадженні № 43067879, ОСОБА_1 звільнив з під арешту майно боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та припинив арешт транспортного засобу, автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1 , який накладено згідно постанови від 14.07.2015 року. Відповідно до п. 3 цієї постанови, її слід направити для виконання директору територіального центру № 2143 регіонального сервісного центру МВС у Закарпатській області та сторонам виконавчого провадження.

Згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 23.02.2017 р., прокурору прокуратури Закарпатської області Пехньо Ю.В. надано дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 місяці, починаючи з 22.02.2017 року по 22.04.2017 року.

Відповідно до довідки про результати проведення оперативно-технічного заходу - аудіо-, відео- контроль особи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ухвалою від 23.02.2017 р. № 0497, від 23.02.2017 р., № 1 - ОСОБА_22 та № 2- заявник, зустрілися у кабінеті, де ОСОБА_1 зняв ксерокопії документів, які дав йому заявник. Після цього ОСОБА_1 разом з заявником поїхали в МРЕО та зайшли в адмінбудівлю. ОСОБА_1 зайшов у кабінет до № 6 - ОСОБА_23 , домовився з ним про зняття автомобіля з обліку та передав останньому необхідні документи, а заявнику сказав, що треба почекати. Після цього ОСОБА_1 та заявник вийшли на подвір`я, сіли у автомобіль Шкода Октавія , де заявник дістав чотириста американських доларів та перерахував їх у своїх руках. Далі правою рукою передав їх ОСОБА_1 Після цього вони попрощалися, заявник вийшов із автомобіля, а ОСОБА_1 поїхав у невідомому напрямку.

Із звукозапису допиту на стадії досудового розслідування у судовому засіданні, 03.03.2017 р. свідка ОСОБА_2 вбачається, що він хотів придбати автомобіль у ОСОБА_25 , який був зареєстрований за ОСОБА_3. ОСОБА_27 розповів, що на автомобіль накладено арешт. 21.02.20107 р. він звернувся до Тячівського відділу ДВС про зняття з автомобіля арешту, але один із працівників ДВС пояснив, що він не може йому допомогти з цим питанням та сказав, щоб він звернувся до ОСОБА_1 і дав йому його номер телефону. Наступного дня, у відділі ДВС, він зустрівся з ОСОБА_1 та розповів, що хоче придбати автомобіль, на який накладено арешт. Після цього ОСОБА_4 перевірив відомості щодо автомобіля у своїй базі. Запитав за скільки він хоче купити автомобіль. Він розповів, що домовився купити його за 1600 доларів США. ОСОБА_1 пояснив, що зняття арешту з автомобіля та його купівля обійдеться йому в 2000 доларів США. Зрозумівши, що ОСОБА_1 вимагає від нього хабара, він звернувся до прокуратури Закарпатської області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. 23.02.2017 р. він приніс власні гроші у відділ поліції, де працівники поліції помітили їх спеціальними засобами, переписали номери купюр та зняли з них копії. Цього ж дня, близько 09-ї год., він пішов до приміщення відділу ДВС, зателефонував ОСОБА_1 , і сказав, що чекає його біля роботи. Через декілька хвилин приїхав ОСОБА_1 , вони зустрілися з ним у приміщенні відділу ДВС. ОСОБА_1 одразу піднявся на другий поверх, зайшов у свій кабінет, взяв від нього документи та сказав, що вони зустрінуться біля приміщення Тячівського МРЕО. Він виконав вказівку ОСОБА_1 та разом з ОСОБА_28 чекали на нього. Біля приміщення МРЕО вони чекали до 14-ї год., поки не приїхав ОСОБА_1 на автомобілі марки Шкода Октавія. Вони зайшли до приміщення МРЕО, де він залишився у коридорі, а ОСОБА_4 зайшов до кабінету. Коли вийшов, то сказав, що все нормально. Після цього він та ОСОБА_4 вийшли та сіли у автомобіль, на якому приїхав ОСОБА_1. Він витягнув 400 доларів США, перерахував їх та хотів передати йому в руки, але той показав на внутрішній багажник.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 368 ч. 1 та ст. 366 ч. 1 КК України.

Твердженням обвинуваченого про те, що своїми діями він вчинив підробку документів та шахрайство суд дає критичну оцінку виходячи з таких міркувань.

Відповідно до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара можуть нести лише службові особи. При вирішенні питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, які викладено в пунктах 1 і 2 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України. При цьому слід мати на увазі, що до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо). Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції, також слід розцінювати як одержання хабара. Дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.

Суд вважає, що підробляючи постанову про зняття арешту з автомобіля по виконавчому провадженню, яке знаходилося на виконанні у іншого державного виконавця ОСОБА_1 скористався своїм службовим становищем, використав інформаційну базу ДВС, з`ясував ким, коли і у зв`язку з чим, на майно боржника було накладено арешт, у своєму службовому кабінеті, за допомогою оргтехніки виготовив відповідну постанову і завірив її гербовою печаткою Тячівського РВ ДВС, а потім особисто відніс до сервісного центру, де всі працівники знали його як державного виконавця, тобто особу уповноважену на вчинення дій такого характеру, як звільнення майна з під арешту. Тобто суд вважає, що перераховані дії ОСОБА_1 міг вчинити тільки використовуючи своє службове становище.

За таких обставин, підстави вважати дії обвинуваченого шахрайством відсутні.

Суд також не приймає до уваги твердження сторони захисту про незаконність проведення аудіо-, відеоконтролю головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції ОСОБА_1, так як дозвіл на проведення цієї дії було надано ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23.02.2017 року.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом`якшують: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи наведені пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади на державній службі.

Тому, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 368 ч. 1, 366 ч. 1 КК України і призначити йому покарання:

за ст. 366 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади на державній службі на строк 1 (один) рік;

за ст. 368 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади на державній службі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади на державній службі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

Речові докази - грошові кошти в сумі 400 (чотириста) доларів США, повернути ОСОБА_2 ; мобільний телефон марки IPhone моделі 6 із сімкарткою оператора Київстар, чоловіче пальто чорного кольору, грошові кошти в сумі 1643 гривні повернути ОСОБА_1 ; зразки фільтрувального паперу, фільтрувальний папір з сухими змивами з долонь рук ОСОБА_1 - знищити.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у виді застави скасувати. Заставу в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень повернути заставодавцю - ОСОБА_29 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Гримут В.І.