Рішення № 82433592, 06.06.2019, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/367/19

Провадження № 2/321/210/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2019 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

при секретарі – Бородіної І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне Товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги таким.

У відповідності до укладеного договору б/н від 03.12.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не виконував зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складається з наступного: 7556,12 грн. – заборгованість за кредитом, 211624,08 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4277,64 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а всього в сумі 223 457,84 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1921 грн.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника позивача Савіхіної А.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позову заяву.

Так, 03.12.2007 року вона отримала кредит в розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжне картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказаною карткою вона користувалась до 03.09.2014 року і заборгованості за користування кредитом не мала, що підтверджується Розрахунком, який наданий позивачем. 03.09.2014 року, їй на мобільний телефон надійшло CMC повідомлення про те, що вона нібито провела транзакцію по зняттю грошей з банківської кредитної картки КБ ПАТ «Приват Банк» на загальну суму 8 000,00 гривень. Вона не проводила таку транзакцію і нікого на це не уповноважувала. З цього приводу вона одразу повідомила співробітників КБ ПАТ «Приват Банк», які «заблокували» картку. Крім цього, вона звернулась до Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення та дала пояснення слідчому з цього приводу. Відомості по її заяві були внесені 04.09.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080290000458 за ст. 190 ч. 1 КК України, що підтверджується повідомленням про початок досудового розслідування та копією Витягу з ЄРДР від 04.09.2014 року. З часу викрадення коштів з кредитної картки, вона більше нею не користувалась. Періодично вона зверталась до ПАТ КБ «Приват банк» з заявами, щодо результатів перевірки викрадення кредитних коштів, на що отримувала письмові відповіді про те, що їй потрібно трохи почекати, оскільки спеціалісти Головного офісу ПАТ КБ «Приват Банк» шукають необхідну їй інформацію в архівах і програмних комплексах банку та проводять перевірку даних. Оскільки кошти в сумі 8 000,00 гривень в кредит у ПАТ КБ «Приват банк» вона особисто не брала, ними не користувалась, а зберігання цих коштів покладається безпосередньо на позивача, вона не повинна відповідати за цим позовом, а тому, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, відповідачем надано доповнений відзив на позовну заяву у відповідності до якого остання вказала, що з розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, вбачається, що 09.08.2015 року позивач, самостійно, без її згоди, здійснив платіж в сумі - 12,50 гривень.

З розрахунку заборгованості, який наданий позивачем разом з позовною заявою, слідує, що останній платіж нібито вона здійснила 09.08.2015 року в сумі -12,50 гривень і саме з цієї дати позивач відраховує строк позовної давності.

Але, відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 09.11.2016 року (справа № 6-14 -57 цсіб) слідує, що списання коштів з рахунку боржника без його волевиявлення або без схваленняне перериває перебіг строку давності.

При подачі позову, банк не подав для підтвердження квитанції останніх платежів, касових ордерів та інших документів, що засвідчують здійснення платежу, а постільки вона повністю заперечує, що вищевказаний платіж був здійснений нею, або за її згодою, то в такому випадку, факт платежу, який здійснений був 25.09.2015 року є не доведений і суд не повинен брати до уваги цей платіж.

З урахуванням того, що на момент подачі позову дія картки закінчилась більше трьох років по тому, то в такому випадку слід застосувати строк позовної вимоги та на ряду з іншими підставами відмовити в задоволені позову.

З наданої відповіді на відзив Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що відповідно до укладеного договору N б/н від 03.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про-надання банківських послуг.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу).

Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено визначення електронного платіжного засобу (п.1.14) - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. П. 1.27 дається визначення платіжній картці - електронне платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом (після 03.09.2014), що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Про втрату картки відповідач не заявляв, грошові кошти отримала відповідно особа (або ж сам відповідач) яка мала в наявності платіжну карту і знала ПІН-код властивий даній карті. CVV-картки, а згідно п.2.2 УІП разом з картою в спеціальному конверті Власник картки отримує ПІН. Власник картки повинен запам`ятати ПІН, знищити ПІН-конверт разом із вкладишем, і надалі зберігати ПІН у таємниці. ПІН відомий тільки Держателю картки. загублений ПІН відновленню не підлягає. П. 8.3 УІП у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу. У зв`язку з відсутністю доказів звернення Відповідача в Банк із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, вважає, що заперечення Відповідача не можуть прийматися судом до уваги оскільки являються необгрунтованими. Згідно вищевказаного Клієнт не подавав заяви до Банку про блокування або встановлення в стоп-лист платіжної системи карти, а отже заявлені заперечення являються не обґрунтованими, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі. Додатково повідомив, що Банком надана відповідь на звернення Відповідача до банку стосовно результатів перевірки, де було вказано, що для вирішення питання від 08-09-2014 відповідачу було рекомендовано звернутися до органів внутрішніх справ». Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. На теперішній час відповідачем не надано жодної актуальної інформації стосовно кримінального провадження №12014080290000458. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2007 року ОСОБА_1 було підписано заяву на кредиту у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписанням зазначеної свідчить про укладання між Банком і клієнтом договору приєднання, на виконання якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 31.01.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за договором б/н від 03.12.2007 року складає 7556,12 грн. – заборгованість за кредитом, 211624,08 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4277,64 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а всього в сумі 223 457,84 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.11.2013 року заборгованість ОСОБА_1 за договором б/н від 03.12.2007 року, в тому числі заборгованість за кредитом, відсотками за користування кредитом, пенею та комісією, була відсутня. Після чого, починаючи з 19.11.2013 року містяться відомості про наявність поточної заборгованості, останнє погашення якої було здійснене Позичальником 21.06.2016 року в сумі 16,89 грн. (а.с. 5 -7).

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що 03.09.2014 року, ОСОБА_1 звернулась до Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Відомості по її заяві були внесені 04.09.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080290000458 за ст. 190 ч. 1 КК України, що підтверджується повідомленням про початок досудового розслідування та копією Витягу з ЄРДР від 04.09.2014 року. Згідно повідомлень КБ ПАТ «Приват Банк», спеціалісти Головного офісу ПАТ КБ «Приват Банк» шукають необхідну їй інформацію в архівах і програмних комплексах банку та проводять перевірку даних (а.с. 36а – 43).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, дійсно, в силу вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених Законом чи договором між банком і клієнтом.

Крім того, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Пунктом 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено, що примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 . за договором № б\н були випущені кредитні картки № НОМЕР_1 (термін дії – квітень 2013 року, № 5211537303263888 (термін дії – листопад 2015 року, № 5167982300281745 (термін дії - квітень 2017 року, № 5168755333820898 (термін дії – липень 2017).

З детальної виписки за кредитною карткою № 5457082912362675 (термін дії – квітень 2013 року) вбачається, що починаючи з 24.04.2013 року здійснювалося лише списання грошових коштів.

При цьому, списання грошових коштів в сумі 16,89 грн. було здійснено 21.06.2016 року за рахунок поповнення картки № 5168755333820898 (термін дії – липень 2017).

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс14) слідує, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, перебіг позовної давності за спірним кредитним договором починається з останнього місяця строку дії картки № НОМЕР_1 (термін дії – квітень 2013 року), враховуючи те, що списання коштів з іншого рахунку боржника без його волевиявлення або без схвалення не перериває перебіг строку давності, як зазначено в правовій позиції, висловленій Верховним судом України в постанові від 09.11.2016 року (справа № 6-14-57-цс).

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з інших рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Як вже була зазначено вище, ніяких дій, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності після цієї дати відповідачем не було вчинено, таким чином, Банку починаючи саме зі спливу останнього місяця дії картки – 30.04.2013 року було достовірно відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому саме з цієї дати і розпочався перебіг строку позовної давності.

Проте, до суду Банк звернувся лише 22.02.2019 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Поважних причин пропуску банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, з урахуванням того, що на момент подачі позову дія картки закінчилась більше трьох років та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, пропуск якої встановлено судом, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» місце розташування: м.Київ, вул. Грушевського 1 Д (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 до ОСОБА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна