Рішення № 82432766, 10.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/5993/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позовну заяву позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_4 . На випадок смерті вона залишила заповіт, посвідчений секретарем Русько-Комарівської сільської ради від 07.05.2007 року, за яким все належне їй майно на випадок смерті заповіла їй - позивачу. Вона, ОСОБА_1 , 1964 р.н., спадщину за померлою ОСОБА_4 прийняла фактично, так як проживала без реєстрації разом з нею у будинку в АДРЕСА_1 . Фактично реєстрація місця її проживання була за іншою адресою у будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться поряд.

Позивач зазначає, що останні роки свого життя ОСОБА_4 була в безпорадному стані, через перенесений ішемічний інсульт на фоні гіпертонічної хвороби. Внаслідок хвороби покійна перебувала в лежачому положенні і потребувала стороннього догляду. Вказане доводиться довідкою, виданою Русько-Комарівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини від 16.06.2017 року за № 230 та довідкою Русько-Комарівської сільської ради від 15.06.2017 року за № 1281.

Позивач до її хвороби проживала поруч на одній вулиці, однак після інсульту виявилося, що окрім неї нікому здійснювати цілодобовий догляд, і вона фактично пішла проживати до покійної ОСОБА_4 , так як навіть вночі вона не могла залишатися сама через ризики удушення, тощо. Її сім`я підтримала таке рішення, так як тітка була дуже близькою людиною, допомогла виховати її дітей і ніхто не хотів лишати її на чужих людей.

Вказує, що на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку в АДРЕСА_1 , були зареєстровані, але не проживали відповідач ОСОБА_3 1949 р.н., та його син ОСОБА_3 1998 р.н. Про вказане вона дізналася з довідки за № 767 від 31.03.2016 року. Відповідач на справді все життя проживав за адресою в АДРЕСА_2 , однак якимось чином прописався за адресою тітчиного будинку.

Позивач зауважує, що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яку вона мала подати нотаріусу та була належним чином посвідчена ще 22.03.2016 року зареєстрована не була. Про цю обставину вона дізналася, коли після спливу шестимісячного строку звернулася за видачею свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус повідомила їй, що якщо вона проживала фактично без реєстрації разом з померлим спадкодавцем на час відкриття спадщини, то їй необхідно встановити відповідний факт в судовому порядку.

Зважаючи на вищезазначене позивач вказує, що є необхідним встановити факт, що вона - ОСОБА_1 проживала на день смерті з разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в будинку в АДРЕСА_1 .

Звертає увагу, що із заявою про відмову від спадщини вона до нотаріуса не зверталася.

Позивач зазначає, що вищенаведені факти у судовому засіданні зможуть підтвердити сусіди: ОСОБА_5 , мешканка АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 , мешканка АДРЕСА_3 ; завідуюча Русько-Комарівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини ОСОБА_7 , мешканка АДРЕСА_4 . Що стосується залучення в якості відповідача ОСОБА_3 зазначає, що він доводиться рідним братом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , і будучи зареєстрованим у будинку «прийняв спадщину» фактично. В подальшому, користуючись тим, що її заява про прийняття спадщини не була зареєстрована, оформив спадщину на майно ОСОБА_4 в цілому, незважаючи на наявний заповіт на її користь. Той факт, що вона чотири роки віддала догляду з тіткою його зовсім не хвилював. Враховуючи наведене, при задоволенні даної заяви у них виникає спір про право, а тому таку слід розглянути в позовному провадженні.

На підставі викладеного позивач просить суд встановити факт, що вона - ОСОБА_1 1964 р.н., проживала на день смерті разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в будинку в АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що встановлення даного факту необхідне для оформлення спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_14 у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечила, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову. Зауважила, що відповідач з позовом не згідний, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Зокрема, зміст поданої заяви не відповідає формі відповідно до ЦПК України в редакції, чинній на день подання заяви, оскільки за змістом вимог дана заява відноситься до справ окремого провадження. Щодо суті позовної заяви представник відповідача вказує, що не відповідає дійсності твердження позивачки щодо фактичного проживання її без реєстрації разом з померлою ОСОБА_4 та відповідно прийняття нею спадщини за померлою. Останній рік ОСОБА_4 , яка була рідною сестрою відповідачу, була хворою та знаходилась вдома і потребувала догляду. Проте, не відповідає дійсності твердження позивачки, що вона здійснювала цілодобовий догляд за померлою і що ніхто окрім неї не доглядав за хворою. Також не відповідає дійсності твердження, що відповідач все життя проживав за адресою: АДРЕСА_2 , так як народився відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Р. Комарівці, зареєстрував місце проживання в АДРЕСА_3 , - ІНФОРМАЦІЯ_3 року. До того часу відповідач кілька років проживав в Киргизії. Повернувшись з Киргизії , він за свої власні кошти здійснив капітальний ремонт (фактично заново збудувавши) будинок по АДРЕСА_1 , так як він потребував ремонту. За свої власні кошти відповідач створив всі умови для комфортного проживання сестри ОСОБА_9 , провів у будинок газ, воду, збудував кухню, зробив у будинку опалення, що підтверджується копіям квитанцій, чеків на будівельні матеріали , витративши близько 25000 доларів США на ремонт, навідував її як вдома, так і в лікарні, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні, придбавав для неї ліки та харчі, що можуть підтвердити свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , інженер, голова вуличного комітету по проведенню газу. Сама ж позивачка інколи приносила померлій їсти, так як проживала неподалік, проте не проживала з померлою і тим більше не ночувала з нею, так як є заміжньою та має власну сім`ю. Щодо проживання позивачки на день смерті з ОСОБА_4 представник відповідача зазначає, що даний факт заперечується довідкою виконкому Руськокомарівської сільської ради № 767 від 31.03.2016 року, виданою в тім, що на момент смерті ОСОБА_4 з нею за даною адресою ніхто не проживав, але були зареєстровані ОСОБА_3 , брат, та ОСОБА_3 , племінник. В своїй заяві позивачка вказує, що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яку вона мала подати нотаріусу та була належним чином посвідчена ще 22.03.2016 року, зареєстрована не була, тобто вже саме твердження позивачки є підтвердженням того, що вона знала про необхідність подання даної заяви для заведення спадкової справи. Проте, не наводить жодних пояснень чи аргументів, чому так сталося. В той же час, як очевидно із заяви про прийняття спадщини за заповітом, посвідченої приватним нотаріусом Савчин Н.І. 22.03.2016 року, позивачці нотаріусом було роз`яснено зміст ст. ст. 1223, 1231, 1232, 1241, 1268, 1269, 1272, 1273, 1281, 1282, 1297 ЦК України, про що свідчить її власний підпис на заяві. Тобто, нотаріусом позивачці було роз`яснено зміст статей ЦК України, які відносяться до спадкового права. Отже, відповідно до роз`яснених нотаріусом норм статей ЦК України, факт чого підтверджується особистим підписом позивачки на заяві про прийняття спадщини, їй було відомо про необхідність протягом шести місяців з дня відкриття спадщини звернутись з даною заявою до нотаріальної контори та що у випадку неподання даної заяви, після спливу шести місяців, вона буде вважатись такою, що відмовилась від спадщини. Сама по собі наявність заповіту на ім`я позивачки ще не свідчить про обов`язкове прийняття нею спадщини, так як це є правом спадкоємця, а не обов`язком. З огляду на вчинені позивачкою дії, будучи повідомленою нотаріусом про порядок спадкування, вона не здійснила необхідних дій для прийняття спадщини і фактично відмовилась від її прийняття. На відміну від позивачки, відповідач як особа, яка була зареєстрована на день смерті з спадкодавцем, вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до спливу шестимісячного терміну, а після закінчення строку для прийняття спадщини звернувся за видачею свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.02.2017 року, копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 27.02.2017 року, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2017 року. За твердженням представника відповідача, відповідно до вищенаведеного позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є племінницею, а відповідач ОСОБА_3 - братом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 07.05.2009 року складено заповіт, посвідчений секретарем Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та зареєстрований в реєстрі за № 10, згідно з яким ОСОБА_4 зроблено розпорядження про те, що все своє майно, що буде належати на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також все те, що вона за законом матиме право, вона заповіла своїй племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно із записом секретаря сільської ради від 22.03.2016 року на даному заповіті, такий не змінено і не відмінено.

З довідки від 15.06.2017 року за № 1281, виданої виконавчим комітетом Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 , за нею, через хворобу вела постійний догляд її племінниця ОСОБА_1 , 1964 р.н.

Згідно з довідкою Руськокомарівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 16.06.2017 року за № 230 померла ОСОБА_4 перебувала під наглядом сімейного лікаря з 20.02.2012 року, коли у неї на фоні гіпертонічної хвороби мав місце ішемічний інсульт. Стаціонарно хвора лікувалася у відділенні судинної неврології Ужгородської ЦМКЛ з 20.02.2012 року по 05.03.2012 року. Після виписки із стаціонару перебувала на лікуванні в амбулаторних умовах за весь період до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хвора потребувала стороннього догляду, так як перебувала в лежачому положенні. Догляд за нею здійснювала її племінниця ОСОБА_1 .

Відповідно до іншої довідки від 31.03.2016 року за № 767, виданої виконавчим комітетом Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, на момент смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з нею на день смерті за даною адресою ніхто не проживав, але були зареєстровані: ОСОБА_3 , брат, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 , племінник, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Із заяви ОСОБА_1 на прийняття спадщини за заповітом, адресованої Ужгородському районному нотаріальному округу (без дати надходження заяви та номеру спадкової справи), справжність підпису якої засвідчено 22.03.2016 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Савчин Н.І., зареєстровано в реєстрі за № 109, вбачається, що ОСОБА_1 цією заявою приймає заповідане їй майно після смерті ОСОБА_4 , нотаріусом їй роз`яснено зміст ст. ст. 1223, 1231, 1232, 1241, 1268, 1269, 1272, 1273, 1281, 1282, 1297 ЦК України, документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нею будуть подані додатково.

Згідно з листом приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. від 30.06.2017 року № 293/02-14 на заяву ОСОБА_1 від 19.06.2017 року, з посиланням на положення ст. ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, нотаріусом роз`яснено, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті своєї тітки ОСОБА_4 , оскільки не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений спосіб протягом встановленого законом шестимісячного терміну з дня відкриття спадщини та на день смерті спадкодавця не була зареєстрована разом із нею відповідно до довідки, виданої виконкомом Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 22.11.2016 року за № 2584. У зв`язку з вищенаведеним та оскільки ОСОБА_1 у встановлений ст. 1270 ЦК України строк не прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , нотаріальна дія не може бути вчинена, а саме не може бути видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки від 12.01.2018 року за № 77, виданої виконавчим комітетом Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, вбачається, що ОСОБА_1 , 1964 р.н., вела постійний догляд за своєю тіткою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 здійснювала похорон своєї тітки за власні кошти.

Матеріалами справи встановлено, що 27.02.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. відповідачу ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 11/2016, зареєстровано в реєстрі за № 284), згідно з яким нотаріусом посвідчено, що на підставі ст. 1262 ЦК України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Спадщина, на яку у вказаній частці видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, видане 01.11.1989 року виконавчим комітетом Ужгородської районної ради народних депутатів Закарпатської області згідно з рішенням від 22.09.1989 року № 136 та зареєстроване 24.07.2008 року Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 24097343, номер запису 406 в книзі 2, що належала ОСОБА_12 , матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Спадкове майно в цілому складається з житлового будинку - літ. А та прибудови - літ. А1, матеріали стін - змішані, який складається з 3 кімнат, житловою площею 43,90 кв.м., загальною площею 99,90 кв.м.; убиральні - літ. Д, матеріали стін - дерев`яні; сараю - літ. Е, матеріали стін - цегляні; гаражу - літ. Ж, матеріали стін - стальні; господарські споруди - літ. І, № 1,2; № 3; № 5. Право власності на 1/2 частку житлового будинку з належними до нього з господарськими будівлями та спорудами підлягає державній реєстрації нотаріусом.

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2017 року (індексний номер витягу: 81449364) підтверджується, що 27.02.2017 року право власності на 1/2 частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

З акту обстеження факту проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , (без дати та номеру), вбачається, що комісія в складі сільського голови, секретаря сільської ради, землевпорядника сільської ради, двох депутатів сільської ради, та мешканців, що проживають в АДРЕСА_1 , склали акт про те, що при перевірці паспортного режиму за зверненням ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 проживала разом зі своєю тіткою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_9 і до дня смерті тітки. Необхідність проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 була зумовлена хворобою тітки, у зв`язку з чим вона перебувала в лежачому стані та потребувала постійного цілодобового догляду.

Згідно з довідкою від 17.05.2018 року за № 645, виданою виконавчим комітетом Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на підставі акту комісії, ОСОБА_1 , 1964 р.н., вела постійний догляд за своєю тіткою ОСОБА_4 , якого вона потребувала, так як перебувала в лежачому положенні, після ішемічного інсульту та проживала разом з тіткою після виписки із стаціонару відділення судинної неврології Ужгородської ЦМКЛ, а саме: з 05.03.2012 року до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , але не була зареєстрована. ОСОБА_1 здійснювала похорон своєї тітки ОСОБА_4 за власні кошти.

Під час розгляду справи представником відповідача до суду подано клопотання 06.06.2019 року, в якому вказує, що у зв`язку з тим, що на стадії розгляду справи по суті до матеріалів справи були долучені вищевказані документи (акт обстеження факту проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , довідка від 17.05.2018 року за № 645), які, на думку представника відповідач, містять явно неправдиві відомості та суперечать попереднім доказам, долученим самою ж позивачкою, у відповідача виникла необхідність відповідно зреагувати з метою захисту своїх прав та законних інтересів та недопущення введення суду в оману позивачем. Саме тому 20.11.2013 року на заявою ОСОБА_3 до Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП з Закарпатській області до ЄРДР внесено відомості щодо фабрикування та підроблення завідомо неправдивої інформації та відомостей, які були відображені з офіційному документі «довідці» за № 645 від 17.05.2018 року, що цілком суперечить інформації та відомостям, які викладені в офіційних документах - довідках № 767 від 31.03.2016 та № 1281 від 01.06.2017 року, які видані Руськокомарівською сільською радою, та розпочато досудове розслідування. ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні № 12018070170001420 визнаний потерпілим. Крім того, вказує, що під час розгляду даної справи по суті, позивач ОСОБА_1 , фактично вже скориставшись своїм правом на судовий захист спадкових прав шляхом подання позову про встановлення факту, що має юридичне значення, ще не дочекавшись завершення даного судового процесу, паралельно подає інший позов до того ж відповідача та фактично з тією ж метою, а саме позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. (справа № 308/1124/19) про поновлення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла НОМЕР_2 . Провадження у даній справі відкрито Ужгородським міськрайонним судом та підготовче засідання у спразі було призначено на 14.30 год. 03.04.2019 року (головуючий суддя Деметрадзе Т.Р.). Про те, що на розгляді Ужгородського міськрайонного суду перебуває ще одна справа відповідач ОСОБА_3 дізнався, отримавши копію відзиву третьої особи - приватного нотаріуса Васіловки В.О. від 29.05 2019 року. Відповідач вважає такі дії позивача зловживанням своїми процесуальними правами.

Представник відповідача згідно з вказаним клопотанням просила приєднати до матеріалів справи копію витягу з ЄРДР щодо внесення відомостей про вчинення злочину посадовими особами Руськокомарівської сільської ради, кримінальне провадження № 12018070170001420, копію пам`ятки про визнання ОСОБА_3 потерпілим від 06.02.2019 року, копія витягу про призначення судового засідання у справі № 308/1124/19 (про поновлення строку для прийняття спадщини) на 11.30 год. 29.05.2019 року, копію відзиву приватного нотаріуса Васіловки В.О. у справі № 308/1124/19 та визнати причини неподання даних доказів на підготовчому засіданні поважними.

Судом було задоволено вказане клопотання представника відповідача від 06.06.2019 року та приєднано до матеріалів справи вищезазначені документи.

Крім того, під час розгляду справи за клопотанням представника позивача судом допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що проживає в АДРЕСА_4 , працює на посаді завідувача Руськокомарівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Покійна ОСОБА_4 проживала в АДРЕСА_3 , і в останньої стався інсульт. ОСОБА_4 була лежачою і не могла себе самостійно обходити. Біля ОСОБА_4 постійно перебувала протягом чотирьох років до самої смерті позивач ОСОБА_1 та її чоловік.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що проживає в АДРЕСА_3 , вона була першою сусідкою покійної ОСОБА_4 . З 2012 році за ОСОБА_4 потрібний був догляд. ОСОБА_1 разом з чоловіком доглядала за ОСОБА_4 та постійно проживала з останньою, оскільки ОСОБА_4 не могла обходитись без сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що проживає в АДРЕСА_3 , є сусідкою позивача ОСОБА_1 Їй відомо, що покійна ОСОБА_4 не могла себе обходити, так як мала інсульт. ОСОБА_1 та її чоловік навідували ОСОБА_4 та чотири роки доглядала за нею. Після смерті ОСОБА_4 позивач пішла до своєї хати.

З наведених пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слідує, що вони ствердно не повідомили суду, що позивач ОСОБА_1 постійно проживала разом з ОСОБА_4 на день смерті останньої в будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, за клопотанням представника відповідача судом допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що проживає в с . Ярок Ужгородського району Закарпатської області. Позивач ОСОБА_1 є сусідкою та приходила до тітки, допомагала їй, не ночувала і не проживала постійно із тіткою. У тітки був інсульт та проблеми з пам`яттю.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засідання пояснив, що проживає в АДРЕСА_5 , є сусідом позивача ОСОБА_1 та відповідача. Позивач проживає по АДРЕСА_5 . Повідомив, що позивача він бачив більше за місцем свого проживання. Позивач заходила до тітки і несла їй їсти. В тітки вдома було господарство і позивач ходила туди дивитися. Йому відомо, що позивач доглядала курей і собаку, що були у господарстві тітки.

Відтак, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердили, що позивач ОСОБА_1 не проживала постійно разом з ОСОБА_4 в будинку останньої.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо постійне місце проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з позовними вимогами позивач просить суд встановити факт, що вона проживала на день смерті разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в будинку в АДРЕСА_1 , посилаючись на необхідність встановлення даного факту для оформлення спадщини.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 76 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що доводи позивача не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та за результатами дослідження матеріалів справи, отриманих пояснень в ході розгляду даної справи, відсутні достатні обставини для висновку щодо того, що позивач проживала на день смерті разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з ч. 2 ст. 379 ЦК України фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Тобто, вищевказані норми надають право фізичній особі на свій розсуд визначати місце постійного проживання.

Як встановлено судом, позивач має постійне місце проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Покійна ОСОБА_4 на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд не бере до уваги та вважає неналежними у даній справі доказами - довідку, видану Руськокомарівською сільською радою від 17.05.2018 року за № 645, акт обстеження факту проживання ОСОБА_1 , що не містить номеру та дати, які було подано представником позивача під час розгляду справи по суті, оскільки вони суперечать іншим матеріалам справи, а саме, в матеріалах справи наявна довідка Руськокомарівської сільської ради від 31.03.2016 року за № 767, подана позивачем разом з позовною заявою, яка є протилежною за змістом, так як у ній зазначено, що на момент смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з нею на день смерті за даною адресою ніхто не проживав, але були зареєстровані: ОСОБА_3 , брат, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 , племінник, ІНФОРМАЦІЯ_6

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем не доведено факт постійного проживання разом із тіткою ОСОБА_4 на день смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 , тобто надані позивачем докази не є належними і достатніми для встановлення обставин, які мають значення для справи і на які остання посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Крім того, з урахуванням положень ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Лист приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. від 30.06.2017 року № 293/02-14 на заяву позивача ОСОБА_1 , за відсутності заяви останньої щодо отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не є доказом існування у позивача об`єктивних перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи наведені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позивач не довела належними і достатніми доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 1216-1218, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 13 червня 2019 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо