Рішення № 82432395, 06.06.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3923/17

Провадження № 2/242/802/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді: Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в :

Позивач 19.09.2017 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позову зазначив, що 20.11.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, проте, умови Кредитного договору відповідачем належним чином не виконуються. Так, станом на 09.07.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 51 116 грн. 06 коп., з яких: 3726 грн. 22 коп. – заборгованість за кредитом; 41 179 грн. 55 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3300 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 2410 грн. 29 коп. – штраф (процентна складова). З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 116 грн. 06 коп., а також 1600 грн. 00 коп. судових витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21.09.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.12.2017 року розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні.

19.01.2018 року Селидівським міським судом Донецької області ухвалено заочне рішення, яким позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 116 грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15.04.2019 року заочне рішення Селидівським міським судом Донецької області від 19.01.2018 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце слухання справи, повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій підтримав позов та просить суд слухати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем односторонньо змінені умови договору, а саме процентна ставка з 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80 %, а з 01 квітня 2015 року до 43,20%. Також зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по пені за період з 30.09.2016 року по 09.07.2017 року нараховані безпідставно, оскільки згідно положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями. Крім того, просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність, оскільки позивач звернувся до суду 19.09.2017 року, тим самим позивачем пропущена строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 30.05.2014 року по 30.09.2016 р. Надав заяву, в якій просить суд провести судове засідання без його участі.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розглядаючи справу, суд встановив, що відповідно до анкети-заяви про відкриття рахунку і надання банківських послуг у «Приватбанку» ОСОБА_1 , 20.11.2013 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та банком, відповідач погодився з тим, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

У заяві, зокрема зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтверджує факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк».

Як вбачається з вказаної анкети-заяви, ОСОБА_1 видається кредитна картка «Універсальна» з кредитним лімітом у 5000 грн. з базовою процентною ставкою 3% на місяць (30 % на рік) на залишок заборгованості.

В анкеті-заяві ОСОБА_1 власною рукою вказала дату заповнення заяви 20.11.2013 року. (а.с.6).

Відповідачу ОСОБА_1 20.11.2013 року була оформлена та видана кредитна картка № НОМЕР_1 , зі строком дії до 08/17 року.

Згідно п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в цей час жодна зі сторін не проінформує другу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на цей же строк.

Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг Банк видає Клієнту картку, її вид визначений в пам`ятці клієнта, довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання карти, що вказана в заяві.

Враховуючи, що датою отримання кредитної картки ОСОБА_1 і датою відкриття рахунку є 20.11.2013 року, на підставі Умов та Правил надання банківських послуг датою укладання кредитного договору з ОСОБА_1 є саме 20 листопада 2013 року.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. «Умови обслуговування» Умов і Правил надання банківських послуг після отримання Банком від ОСОБА_1 . необхідних документів, а також заяви, проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку у будь-який час змінити (зменшити, збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Держателя щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.7. Порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карток, стикера PayPass, а також порядок отримання Кредиту регулюється діючим законодавством України, нормами Международних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним Договором і Тарифами Банка.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.11. та п.п. 2.1.1.2.12. Умов, картка дійсна до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні Картки, включно. За закінченням строку дії відповідна Картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Банком клієнту нової картки з новим строком дії), по зверненню Кліента в Банк, згідно діючими тарифами. Перевипуск картки на новий строк здійснюється при дотриманні Кліентом умов продовження Карти, передбачених Договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не звертався до Банку з заявою про закриття картрахунку і відмову від кредитної картки.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Згідно розрахунку позивача станом на 09.07.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 51 116 грн. 06 коп., з яких: 3726 грн. 22 коп. – заборгованість за кредитом; 41 179 грн. 55 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3300 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 2410 грн. 29 коп. – штраф (процентна складова).

Проаналізувавши надані докази, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином умови договору від 20.11.2013 року в частині своєчасної сплати кредитних коштів, тому суд дійшов висновку про те, що відповідач дійсно має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3726 грн. 22 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ від 22.10.2014 року по справі №6-127цс14 з а договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Судом встановлено, що як вбачається з детального розрахунку використання кредитних коштів ОСОБА_1 26.12.2013 року почав використовувати картку за кредитним договором.

Пунктом 1.1.1.45. Умов та правил надання банківських послуг установлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності.

Як вбачається до п.п. 2.1.1.2.11 строк дії картки вказано на лицевій стороні і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Судом встановлено, що строк дії картки встановлений до серпня 2017 року, останній платіж ОСОБА_1 здійснений 23.06.2014 року.

Враховуючи, що позивач звернувся до суд із відповідним позовом 19.09.2017 року, а строк дії картки визначено до серпня 2017 року, з урахуванням цих обставин, суд дійшов висновку, що позивач скористався своїм правом та звернувся до суду із вимогою щодо стягнення заборгованості за кредитом, в межах строку позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Незважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені Законом, ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч. 5 ст. 1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.

У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз`яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до п. 2.1.1.5.3 Умов і правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

За п. 1.1.3.1.9 Умов і правил надання банківських послуг Банк зобов`язаний не менш як раз на місяць у спосіб, визначений у Заяві надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по Картрахунках. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк здійснює можливість доступу до інформації про стан рахунку, шляхом використання функцій SMS-повідомлень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не наданого жодного належного та допустимого доказу, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що у абзаці 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, представлений представником позивача розрахунок заборгованості за договором від 20.11.2013 року (а.с.4-5) до 29 серпня 2014 року до зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки в бік її збільшення.

При визначенні розміру заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом з 01 вересня 2014 року по 09 липня 2017 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 3 % на місяць (30 % на рік) на залишок заборгованості.

Отже розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 09 липня 2017 року становить :

1042 днів х 30 % : 360 днів х 3726 гривень 22 копійки : 100% = 3235 гривень 60 копійок.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування кредитом нараховані за ставкою 30 % річних станом на 29.08.2014 року в розмірі 445 гривень 31 копійок і проценти за користування кредитом за період часу з 01 вересня 2014 року по 09 липня 2017 року в розмірі 3235 гривні 60 копійок, а загальна сума заборгованості за процентами з урахуванням вищевикладеного становить 3680 гривні 91 копійок (445 грн. 31 коп. + 3235 грн. 60 коп.).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3300 гривень 00 копійок, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. 00 копійок та процентної складової штрафу в розмірі 2410 грн. 29 коп., суд виходить з наступного.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов`язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 22 ч. 1 цього Розпорядження с. Курахівка (Селидівська міська рада) Донецької області, де зареєстрована відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено с. Курахівка Донецької області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта відповідача (а.с. 31), тому в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 09 липня 2017 року існує заборгованість відповідача за кредитом, яка складається з основного боргу, процентів, пені та штрафів у відповідному розмірі.

При цьому, з розрахунку пені вбачається, що період її нарахування визначений з 01 червня 2014 року по 09 липня 2017 року. Враховуючи такий період нарахування, банк зобов`язаний скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, починаючи з 14.04.2014 року. Таким чином, зважаючи, що період нарахування пені мав місце вже після 14 квітня 2014 року, тобто лише під час проведення АТО, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 3300 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується штрафів в розмірі 500 грн. 00 коп. та 2910 грн. 29 коп., суд вважає, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, штрафи (фіксована частина та процентна складова) нараховані станом на 09 липня 2017 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язань, передбачених кредитним договором від 20.11.2013 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 09 липня 2017 року в загальному розмірі 6961 грн. 82 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 3726 грн. 22 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3235 грн. 60 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп.. та враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 217 грн. 92 коп. (13,62 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 6961 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн. 82 коп., з яких: заборгованості за кредитом в розмірі 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 22 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3235 (три тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн. 92 коп.

В решті позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська