Рішення № 82431637, 13.06.2019, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/4060/17

Провадження №2/229/293/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря

судового засідання Гумірової І.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 187 449,66грн, яка складається з: 98 805,95грн - заборгованість за основним боргом, 47 626,08грн - заборгованість за нарахованими відсотками по кредиту, а також інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості в сумі 34 947,09грн, 3% річних від прострочених сум заборгованості в сумі 6 070,54грн. Також просять стягнути судові витрати в розмірі 1600грн. Обгрунтовують вимоги тим, що 21.09.2012року з відповідачем був укладений договір №6 згідно умов якого відповідач отримав 163 115грн. строком на 60 місяців з зобов"язанням погасити суму кредиту не пізніше 20 вересня 2017року, а також сплачувати 16,5% річних.

Банком всі зобов"язання за кредитним договором були виконані належним чином. Відповідно до п.3.3.4 Договору відповідач зобов"язався здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 2718,58грн та сплату нарахованих відсотків до останнього числа кожного місяця, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.

У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов"язання належним чином не виконує у зв"язку з чим станом на 23.08.2017року має заборгованість 187 449,66грн.

07 грудня 2017року справу розглянуто в заочному порядку , прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в загальній сумі 187 449,66грн. і судові витрати.

Ухвалою суду від 22 січня 2019року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення у справі № 229/4060/17 від 07 грудня 2017р скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. (а.с.120-121)

Ухвалою суду від 12 квітня 2019року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті (а.с.219).

Під час підготовчого провадження позивач надав заяву про збільшення позовних вимог і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 31 січня 2019року в загальній сумі 217 965,36грн, в тому числі борг за тілом кредиту 98805,95грн, борг за відсотками 43859,36грн, 62839,98грн інфляційне збільшення, 12460,06грн – три проценти річних від суми заборгованості. (а.с.141).

В судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, викладених в позові. Додатково пояснив, що між ними відбулася звірка розрахунків. Всі оплати, які здійснював відповідач банком враховані. Заперечень щодо суми заборгованості з боку відповідача не надходило.

Відповідач в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В підготовчому засіданні відповідач та його представник позовні вимог визнали частково. Відповідач Валєтов визнав факт укладання кредитного договору і отримання коштів в сумі, зазначеній у кредитному договорі. Пояснив, що він сплачував кошти за графіком, проте після воєнних подій у нього змінився матеріальний стан, тому виникла прострочка.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що 3% річних від простроченої суми суми за весь час прострочення застосовується у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, а в кредитному договорі № 6 встановлено розмір відсотків 16,5річних, тому наполягає , що вимоги стосовно стягнення трьох відсотків річних задоволенню не підлягають. Також з розрахунку вбачається, що 3% річних та інфляційні витрати нараховані позивачем і на суми процентів за користування кредитом та за період поза межами позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, про застосування якої заявляє відповідач. (а.с.192).

В судове засідання відповідач не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд прийняв рішення про розгляд справи у відсутність відповідача.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов`язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року вбачається, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім цього, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом, це узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України (постанова від 02 вересня 2015 року у справі №6-369цс15).

Суд встановив, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір № 6 від 21 вересня 2012 р. згідно п. 1.1. якого банк надає відповідачеві кредит в сумі 163115грн, і останній зобов"язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16,5% річних в порядку , на умовах та в строки, визначені цим договором.

Кредит надається на 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 20 вересня 2017року.

Відповідно до п.3.3.4 позичальник зобов"язався погашати кредит рівними частинами в сумі 2718,58грн та сплату нарахованих процентів до останнього числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань . Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 20 вересня 2017року. (а.с.35-38).

Суд встановив, що відповідач отримав кредитні кошти (а.с.34), але не виконував належним чином умови договору щодо погашення кредиту і процентів за ним у звязку з чим, станом на 31.01.2019 року виникла заборгованість за кредитом 98 805,95грн, по процентам 43859,36 грн. (а.с.6-8, 144-145), які підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Позивачем також нараховані відповідачу інфляційні витрати за кредитом в сумі 62839,98грн. та три проценти річних в сумі 12460,0грн. Розрахунок нарахувань судом перевірений і суд вважає його правильним. (а.с. 146-148).

Оскільки відповідач ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов`язання,відповідно у позивача виникло право, згідно ст. 625 ЦК України, вимагати сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, та 3 %річних від суми простроченої заборгованості.

Суд не погоджується з думкою представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних, оскільки як вже було зазначено статтею 625 ЦК України передбачено право вимагати 3% річних від суми простроченної заборгованості. Пунктом 1.1 договору передбачено сплата процентів за користування кредитом в розмірі 16,5% річних, а не відповідальність за порушення грошового зобовязання, як то передбачає ст. 625 ЦК України.

Суд зауважує про неможливість застосування строків позовної давності, як було заявлено у відзиві на позов представником відповідача, з таких підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст. 261ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Перебіг позовної давності переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно умов договору відповідач мав сплачувати проценти за користування кредитом до останнього числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після отримання кредиту, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих в установах АТ «Ощадбанк» (п.1.5.1.3 кредитного договору).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем вбачається, що відповідач вийшов на прострочку 03 листопада 2011року (а.с.144).

До суду з позовом про стягнення заборгованості позивач звертається 25 жовтня 2017року , тобто в межах строку позовної давності.

Звертаючись до суду з позовом позивач перервав перебіг позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Отже суд вважає , що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми заборгованості за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, і також інфляційних збитків та 3% річних від простроченної суми заборгованості.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3269,49грн. (а.с.1,140).

Керуючись ст.ст. 2,4,5,10-13,76-81,141,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 09334702, заборгованість за кредитним договором № 6 від 21 вересня 2012 року станом на 31 січня 2019 року в загальній сумі 217 965 (двісті сімнадцять тисяч дев"ятсот шістдесят п"ять)грн. 35коп, в тому числі заборгованість за кредитом 98 805,95грн, заборгованість по відсоткам 43 859,36грн, інфляційні витрати 62 839,98грн, 3% річних від суми заборгованості 12 460,06грн., також стягнути судові витрати в сумі 3269 (три тисячі двісті шістдесят дев"ять)грн. 49коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 червня 2019року.

Суддя: Т.Л.Панова

Повний текст рішення складено 18 червня 2019р

Суддя: Т. Л. Панова