Вирок № 82431284, 14.06.2019, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/163/19

Провадження по справі № 1-кп/129/252/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Дєдова С.М.,

при секретарі Швець Т.С.,

за участю прокурора Конончука В.В.,

захисника Прицюка

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині кримінальну справу № 42018020420000048 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луківці, Вижницького району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого (жителя) АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні нікого не має, військовослужбовця військової служби за контрактом Збройних Сил України військової частини А 1619, судимого;

1). 09.12.2014 року Вижницьким районним судом Чернівецької області за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, на підставі ст. 71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі (звільнений 21.11.2016 року умовно-достроково, із не відбутим строком покарання 4 місяці 13 днів);

2). 11.05.2018 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком 6 (шість) місяців, -

в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,

Установив:

Солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини А 1619 на посаді старшого навідника гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А1619, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу командирів та поважних причин, в умовах особливого періоду, маючи об`єктивну можливість для своєчасного прибуття до місця проходження військової служби, у визначений розпорядком дня час не з`явився вчасно на службу на 08 год. 30 хв. 26.02.2018 року до військової частини - А1619, яка дислокується за адресою: Вінницька область, м.Гайсин, вул.1-го Травня,64, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 09 год. 40 хв. 26.11.2018 р. - часу його затримання.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 4 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

З урахуванням позицій прокурора, захисника та обвинуваченого, які заявили про скорочений порядок дослідження доказів, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України обмежився допитом лише ОСОБА_1 та письмових документів, які характеризують його особу, оскільки він розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, йому роз`яснено і зрозуміло неможливість оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро каявся і пояснив, що він, будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини А 1619 умисно, без дозволу командирів та поважних причин, в умовах особливого періоду, у визначений розпорядком дня час не з`явився вчасно на службу на 08 год. 30 хв. 26.02.2018 року до військової частини - А1619, яка дислокується за адресою: Вінницька область, м.Гайсин, вул.1-го Травня,64, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 09 год. 40 хв. 26.11.2018 р. - часу його затримання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При цьому суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні злочину особи та попередження нових злочинів.

Обираючи покарання ОСОБА_1 , суд за відсутності обтяжуючих, пом`якшуючими покарання обвинуваченого обставинами враховує його щире каяття, його активне сприяння у розкритті злочину, правдиві показання та молодий вік.

Окрім зазначеного, суд при призначенні покарання ОСОБА_1 враховує його особу, який є осудним, що підтверджується висновком амбулаторної судової психіатричної експертизи №155 від 06.05.2019 року, з легкою розумовою відсталістю, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, мав важке дитинство, є судимим, неодружений.

Зазначені обставини у своїй сукупності суд визнає винятковими стосовно ст. 69 КК України, що дає підстави зробити висновок про можливість виправлення обвинуваченого, який скоїв тяжкий за ст. 12 КК України злочин, і запобігання скоєнню ним нових злочинів, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 4 ст. 407 КК України.

При цьому, після призначення обвинуваченому покарання за скоєний ним злочин за ч. 4 ст. 407 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 необхідно визначити за ст.72, ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а саме цього вироку та вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.05.2018 року, оскільки після постановлення останнього вироку обвинуваченим скоєно злочин за ч.4 ст. 407 КК України, який закінчено вчиняти 26.11.2018 р.

Оскільки стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 діє запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого за ухвалою суду встановлено по 14.07.2019 року 17 год. 00 хв. включно, а сторонами кримінального провадження у визначений КПК України порядок і спосіб суду не подавались письмові клопотання про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу стосовно вказаного обвинуваченого ОСОБА_1 із наданням відповідних доказів як це визначено нормами глави 18 чинного КПК України (запобіжні заходи, затримання особи), то до набуття вироком законної сили суд визнає за можливе відносно обвинуваченого запобіжного заходу не обирати.

Керуючись ст.ст. 369 - 374 КПК України, суд,

Присудив:

ОСОБА_1 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, і з застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.72, ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання за ч. 4 ст. 407 КК України, і з застосуванням ст. 69 КК України частково приєднати невідбуте повністю покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.05.2018 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк один рік і десять днів.

До набуття вироком законної сили запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня постановлення вироку - 14.06.2019 року.

У строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати період часу перебування під вартою (попереднє ув`язнення), починаючи із 26.11.2018 року по 13.06.2019 р. включно).

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти діб з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Гайсинський районний суд Вінницької області.

Суддя: