Ухвала суду № 82428921, 14.06.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16988/15-ц

Провадження № 4-с/522/224/19

УХВАЛА

18 червня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Домусчі Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 за участю зацікавлених осіб-Державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак Кирила Володимировича, Кредитної спілки «Україна» про визнання дії державного виконавця неправомірними та визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання усунути порушення прав,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019р. до суду звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії Державного виконавеця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака Кирила Володимировича, за участю Кредитної спілки «Україна» про визнання дії державного виконавця у зв`язку з надмірним тривалим невиконанням рішення суду від 10.02.2016р. за виконавчим листом 522/16988/15-ц неправомірними та визнання незаконною постанови від 24.02.2019р. про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання усунути порушення його прав шляхом вчинення дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги зазначив, що згідно рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10.02.2015р. та виданого на його підставі виконавчого листа 22.03.2016р. на його користь стягнуто майнову шкоду у розмірі 27040 грн. 25.03.2016р. Приморським відділом державної виконавчої служби була одержана його заява про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення за цим виконавчим листом. 05.04.2016р. постановою державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження та в прийнятті виконавчого документу за мотивом: «Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. №21-32-2/44/10-2632 КС «Україна» визнана банкрутом, а тому стягував має право звернутися до господарчого суду Одеської області із заявами для задоволення своїх вимог під час ліквідації».

13.04.2018р. Приморський районний суд м.Одеси визнав такі дії неправомірними, постанову від 05.04.2016р. незаконною і зобов`язав відкрити виконавче провадження Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2019р. дане рішення суду залишено без змін.

16.04.2019р. державний виконавець Кубрак К.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом із зобов`язанням боржника подати декларацію про доходи та майно. Однак він вже 24.04.2019р. постановою закінчив виконавче провадження з підстави: боржник знаходиться у стані припинення, а згідно постанови господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. №21-32-2/44/10-2632 КС «Україна» визнана банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Копію вказаної постанови скаржник отримав поштою 27.04.2019р. скаржник вважає що такою постановою державний виконавець порушив його права і законні інтереси, адже згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, яке і досі залишається невиконаним. Державний виконавець не дотримав передбачених ст.18 Законом України «Про виконавче провадження» норм, не вчинив належних дій після відкриття виконавчого провадження,не провів перевірку,не встановив строк подання боржником декларації,в порушення ч.7 ст. 26 Закону не перевірив електронних базах даних наявність права власності та іншого майна боржника і не наклав арешт, а тому виконання судового рішення не було ефективним і своєчасним.

Ухвалою суду від 17 травня 2019 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду на 27 травня 2019 року.

До суду 24 травня 2019 року надійшли письмові заперечення на скаргу від зацікавленої особи (а.с.14-15).

У судовому засіданні 27.05.2019р. скаржник ОСОБА_1 повністю підтримав свою скаргу з наведених підстав та зазначив, що Одеський апеляційний суд в постанові від 02.04.2019р. наголосив на ухвалі Вищої ради правосуддя від 02.08.2018р. та дійшов висновку, що стягнення коштів яке виникло на підставі рішення суду після порушення провадження у справі про банкрутство то на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і не має відношення до справи про банкрутство,стягується в примусовому поряду органами ДВС, а виконання виконавчого документу здійснюється безпосередньо державною виконавчою службою.

Представник зацікавленої особи в судовому засіданні 27.05.2019р. - Державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак К.В. заперечував проти задоволення скарги та просив відмовити у їх задоволенні та вказав, що він діяв правильно та йому не було відомо про зазначене рішення ВРП і що таке стягнення не розповсюджується в такому випадку на боржника, який знаходиться у стані припинення у зв`язку з процедурою банкрутства. 18.04.2019р. до відділу надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення за виконавчим листом , було відкрито виконавче провадження і надіслано боржнику та стягувачу. Також було скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.04.2016р. Боржнику було надано строк на подачу декларації, є Акт від 22.04.2019р. виходу на місце, та встановлено що боржник за вказаною адресою не знаходиться., є витяг з ЄДРЮСтаФОП, з якого вбачається що боржник знаходиться в стані банкрутства, тому він постановою від закінчив виконавче провадження і направив оригінал виконавчого листа до господарського суду Одеської області.

По справі було оголошено перерву до 14.06.2019р.

У судове засідання скаржник та державний виконавець не з`явились, надавши суду заяву про подальший розгляд справи за їх відсутністю. КС «Україна» також не з`явилась, про час і місце судового засідання сповіщались, причини неявки суду не повідомили.

Суд враховує норми ЦПК України та вимоги закону й висновки ЕСПЛ щодо дотримання розумних строків розгляду справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R(84) 5 від 28.02.1984 щодо принципів цивільного судочинства, направлених на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що судочинство зазвичай має складатися не більше, ніж з двох судових засідань: перше засідання має бути попереднім слуханням підготовчого характеру, а в ході другого засідання можуть досліджуватися докази, заслуховуватися доводи сторін і, якщо це можливо, ухвалюватися рішення.

Із урахуванням викладеного, зважаючи за скороченні строки розгляду даної категорії справ, а також наявності належного сповіщення учасників справи, положень ч.2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за відсутності нез`явившихся в судове засідання сторін та учасників розгляду справи.

У зв`язку з цим та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 18 червня 2019 року.

Суд, дослідивши матеріали справи,приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 березня 2016 року Приморським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист про стягнення з КС „Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 27 040 гривень.

25.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського ВДВС ОМУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС ОМУЮ Перчика В.О. від 05.04.2016 року на підставі п.6-1 ч.1 ст.26 ЗУ „Про виконавче провадження" відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 22.03.2016 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з КС „Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 27 040 гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2018 року скаргу ОСОБА_1 – задоволено (справа №522/6776/16-ц).

Визнано дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. неправомірними.

Визнано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.04.2016 року незаконною.

Зобов`язано головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. усунути порушення чинного законодавства та вчинити дії відповідно до вимог ст.25 ЗУ „Про виконавче провадження".

Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2019р. ухвалу Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін. При цьому в постанові апеляційної інстанції зазначено:

Відповідно до п.6-1 ч.1 ст.26 ЗУ „Про виконавче провадження" в редакції від 28.12.2015 року, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець виходив з того, що КС „Україна" перебуває у стані припинення на підставі рішення господарського суду Одеської області про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури № 21-32-2/44-10-2632 від 18.09.2013 року та відповідно до положень п.6-1 ч.1 ст.26 ЗУ „Про виконавче провадження" у такому разі, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим, з ухвали Вищої Ради Правосуддя від 02.08.2018 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 . стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_2 , вбачається, що 13.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про зобов`язання ліквідатора КС «Україна» виконати виконавчий лист № 522/16988/15-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 22.03.2016 року про примусове виконання рішення від 10.02.2016 року про стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 27 040 грн., яка виникла на підставі рішення суду після порушення провадження у справі про банкрутство і на неї не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На вказану суму ОСОБА_1 заяву про визнання поточних вимог до суду не подавав, внаслідок чого ця сума заборгованості не має відношення до справи про банкрутство, а стягується в примусовому порядку органами ДВС. Тому оскарження дій щодо невиконання цього виконавчого листа підлягає розгляду тим судом, що видав цей виконавчий лист, що і зумовило звернення ОСОБА_1 у 2016 році зі скаргою на дії ДВС до Приморського районного суду м. Одеси, яка при повторному розгляді була задоволена судом 13.04.2018 року, у зв`язку з чим процесуальні дії суду з цього приводу є також вичерпними і виконання зазначеного виконавчого документу здійснюється безпосередньо державною виконавчою службою.

Враховуючи набрання чинності ухвали Вищої Ради Правосуддя від 02.08.2018 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 . стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_2 , в якій встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2018 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Одеського міського управління юстиції Перчика Віталія Олександровича, у судової колегії відсутні підстави для неврахування вказаних обставин. Доводи апеляційної скарги з посиланням на законність оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.04.2016 року з посиланням на визнання боржника банкрутом і право стягувача звернутися до Господарського суду Одеської області з заявою про задоволення вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами, не можуть бути взятими до уваги.

16.04.2019р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Одеського міського управління юстиції з заявою про проведення виконавчих дій за виконавчим листом №522/16988/15-ц та згідно заяви від 25.03.2016р.

Постановою від 19.04.2019р. ВП №50812230 державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Одеського міського управління юстиції Кубрак К.В. скасована постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.04.2019р. згідно ухвали Приморського районного суду від 13.04.2018р.

Постановою від 19.04.2019р. ВП №50812230 державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Одеського міського управління юстиції Кубрак К.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №522/16988/15-ц, за яким боржником є КС «Україна». При цьому також зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно і попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї неправдивих відомостей. Зазначена постанова направлена сторонам виконавчого провадження (а.с.21).

Згідно Акту державного виконавця від 22.04.2019р. вбачається, що державний виконавець встановив, що боржник за вказаною адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться.

Із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що КС «Україна» перебуває у стані припинення з 01.10.2013р. на підставі судового рішення про банкрутство №21-32-2/44-10-2632 від 18.09.2013р.

Постановою державного виконавця від 24.04.2019р. згідно п.8 ч.1. та ч.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №522/16988/15-ц виданого 22.03.2016р. закінчено. Вказану постанову скаржник отримав 27.04.2019р.

Аналізуючи постанову від 24.04.2019р. вбачається. що відповідно до п.8 ч.1 ст.39 ЗУ „Про виконавче провадження" в редакції від 19.01.2019 року чинної нас постанови, у разі визнання боржника банкрутом виконавче провадження підлягає закінченню. Згідно ч.5 зазначеної статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 N 606-XIV.

Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина друга статті 25. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частина четверта статті 25. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Частина перша статті 27. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Суд повністю погоджується з доводами скаржника про невстанволення боржника конкретного строку для добровільного виконання виконавчого документу.

Крім того державний виконавець не врахував мотиви визнані в рішення суду від 13.04.2018р. та у постанові Одеського апеляційного суду від 02.04.2019р. де досліджувались аналогічні обставини за тим же виконавчим листом, що ця сума заборгованості, яка виникла на підставі рішення суду після порушення провадження у справі про банкрутство і на неї не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не має відношення до справи про банкрутство, а стягується в примусовому порядку органами ДВС.

Таким чином виконавчий документ за рішенням суду від 10.02.2016р. досі не виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Проте згідно наданих державним виконавцем суду документів по ВП №50812230 не вбачається про здійсненням ним іншим процесуальних дій окрім акту виходу на місце, не з`ясовано наявність у боржника майна, рахунків, отримання інформації з відповідних реєстрів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Адже у разі невиконання рішення концепція "захисту прав судом" не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується ст. 6 Конвенції, може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї зі сторін. Такий принцип також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок (рішення Європейського суду з прав людини від 05 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

У рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

32. У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Враховуючи наведене суд вважає що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11-13, 81, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), за участю зацікавлених осіб - Державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак Кирила Володимировича (код ЄДРПОУ 41404999, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пастера, 58), Кредитної спілки «Україна» (код ЄДРПОУ 23989657, місцезнаходження: м. Одеса, пров. Маяковського, 7, кв. 1), про визнання дії державного виконавця неправомірними та визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання усунути порушення прав,-задовольнити.

Визнати дії Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак Кирила Володимировича,-неправомірними.

Визнати постанову Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак Кирила Володимировича від 24.04.2018р. ВП 50812230 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №522/16988/15-ц незаконною.

Зобов`язати Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрак Кирила Володимировича, вчинити дії відновити виконавче провадження за виконавчим листом №522/16988/15-ц виданим 22.03.2016 року Приморським районним судом м. Одеси, та вчинити виконавчі дії з примусового виконання у повному обсязі, передбачені ст. 10, 18, 28, 36, 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2019р.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси Домусчі Л.В.