Вирок № 82428470, 13.06.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/13770/18

Провадження №1-кп/523/672/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Позняка В.С.

при секретарі Ситник І.П.

за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Кузьмичова В.Г. за участю захисника Дубровської Г.В.

у присутності потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси кримінальне провадження за №12018160490004117 від 27.08.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березівка Березівського району Одеської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз:

- 14.06.2016 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.ст.186 ч.2, 190 ч.1, 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 15.12.2017 року за відбуттям покарання.

Зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, -

Встановив:

4.08.2018 року приблизно о 1:00 годині, ОСОБА_2 , знаходячись на території гідропарку «Лузанівський», розташованому по вул. Миколаївська дорога у м. Одесі, маючи намір на заволодіння чужим майном, діючи навмисно з корисливих мотивів, підійшовши до лавочки, на якій потерпіла залишила сумку без нагляду, відійшовши на декілька метрів, скориставшись сприятливими умовами, відкрито заволодів майном, належного ОСОБА_1 , а саме жіночою сумочкою чорного кольору, яка не представляє матеріальної цінності, в якій знаходився мобільний телефон марки «Prestigio» імей: НОМЕР_1 , імей: НОМЕР_2 вартістю 3000 гривень, мобільний телефон марки «Iphone 7» імей: НОМЕР_3 вартістю 21000 гривень та гроші у сумі 1000 гривень, після чого став покидати місце скоєння злочину, але в цей момент був викритий потерпілою та її подругами, які побачив ОСОБА_2 , стали кричати, щоб він припинив протиправні дії та залишив викрадене майно, але не зважаючи на це ОСОБА_2 , ігноруючи вимогу, залишив місце скоєння злочину разом з викраденим майном, таким чином його дії переросли у відкрите викрадення майна, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 25000 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, оспорюючи кваліфікацію дій за ст.186 ч.2 КК України, пояснивши, що дійсно у вказаний день та час знаходився в гідропарку «Лузанівка», де звернув увагу на відпочиваючих дівчат, двоє з яких фотографувалися біля моря, одна з них сиділа на лавочці, на якій лежала жіноча сумка. Непомітно підкравшись до лавочки, схватив сумку та швидко зник в темряві зеленої зони парку.

Стверджує, що дівчата не могли бачити його дій та обличчя, так як він був в капюшоні, натягнутому на голову, було темно, дівчата сиділи спиною до нього, нічого не підозрюючи, тихо взявши сумку, він одразу стрибнув за парапет обгорілого ресторану, тікаючи в парк через отвір стіни, ніхто вслід йому не кричав. Впевнений, що вчинив таємне викрадення майна, визнає крадіжку. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 визнає повністю, висловлюючи бажання відшкодувати завданий збиток, у скоєному щиро розкаюється.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 суд вважає, що його винність у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, оголошеними та долученими до обвинувального акту, а також показаннями потерпілої, свідків, дослідження яких було проведено судом у судовому засіданні.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 3 серпня 2018 року у вечірній час зустрілися з дівчатами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відпочити, о півночі прийшли до моря на пляж «Лузанівка», неподалік від бару «Лимон» присіли на лавочку, потім вона з ОСОБА_3 відійшли фотографуватися, залишив свою сумочку на лавочці біля ОСОБА_4 . В цей момент почула, як ОСОБА_4 кричить: « Сумка !», обернувшись, побачила хлопця, який тікав в отвір зруйнованого будинку в парк, стала кричати йому вслід, побігла за ним, але не наздогнала. В сумочці знаходилися два мобільних телефони «Prestigio», «Iphone 7», який знаходився в розстрочці, 1000 гривень, ключі.

Заявлений цивільний позов про відшкодування на її користь матеріальної шкоди у сумі 22000 гривень та морального збитку у розмірі 8000 гривень підтримує в повному обсязі. Наполягала щодо призначення обвинуваченому міри покарання відповідного чинного законодавства.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що з 3.08.2018 року на 4.08.2018 року у вечірній час разом з подругами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 знаходилися в гідропарку «Лузанівка», неподалік від бару «Лимон» біля алеї присіли на лавочку, потім вони з ОСОБА_1 відійшли на 2-3 метри фотографуватися, ОСОБА_1 залишила свою сумочку на лавочці біля ОСОБА_4 Через пару хвилин, помітила біля лавочки хлопця, який схвативши сумку за довгий ремінець став тікати в сторону парку через прохід обгорілої зруйнованої стіни приміщення, яка знаходилися за лавочкою. ОСОБА_1 побігла за ним, всі стали кричати йому вслід зупинитися, але хлопець зник.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що у першу п`ятницю серпня 2018 року приблизно о півночі разом з дівчатами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відпочивали в гідропарку «Лузанівка». Пройшовши по алеї повз бару «Лимон», присіли на лавочку, потім ОСОБА_3 з ОСОБА_1 пішли фотографуватися ближче до моря, ОСОБА_1 поклала свою сумочку на лавочку, залишив біля неї. В цей момент вона почула звук, сумка була з довгим ланцюжком, який клацнув по лавочці, обернувшись на дзвін, побачила худорлявого високого хлопця, який дотягуючи сумку за ремінець по лавочці, схватив її, після чого став стрімко тікати. Вона одразу стала кричати йому: «Стій, верни сумку», бігти за ним, але він стрибнув з фундаменту обгорілого приміщення та побіг в парк. Дівчата почувши крик, зрозуміли, що щось відбувається, також побігли за хлопцем, але він зник.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 чітко впізнала та вказала на обвинуваченого ОСОБА_2 , як на хлопця, який вчинив викрадення сумки, додатково зазначивши, що саме його бачила, коли він тягнув за ремінець та біг з сумкою в руках.

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 29.08.2018 року, відповідно якого в присутності понятих свідок ОСОБА_4 впізнала по фотознімку за №2 обвинуваченого ОСОБА_2 , як особу, яка відкрито викрила сумку.

- Протоколом огляду місця події від 30.08.2018р. та постановою про визнання та прилучення речових доказів від 30.08.2018р., а саме мобільного телефону марки «Prestigio» імей: НОМЕР_1 , імей: НОМЕР_2 .

Разом з цим, вислухав пояснення учасників процесу, суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що він не скоював відкритого викрадення майна, оскільки його пояснення спростовуються дослідженими та оголошеними у судовому засіданні доказами, наданими стороною обвинувачення, та суперечать чітким та послідовним поясненням потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які у судовому засіданні чітко вказали, що бачили, як обвинувачений тікає разом з викраденим майном.

В правдивості свідчень потерпілої та свідків у суду не виникає сумнівів.

Версія обвинуваченого ОСОБА_2 , що його дії були непомітними для оточуючих є непереконливою та доводи сторони захисту щодо наявності іншого складу злочину не знайшли свого підтвердження під час судового провадження і розцінюється судом як спроба уникнути кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого зі ст. 186 ч.2 КК України на ст. 185 ч.2 КК України не вбачається.

На думку суду, стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями скоїв умисне кримінальне правопорушення передбачене ст.186 ч.2 КК України та його дії правильно кваліфіковані за ознаками: відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, вчинене повторно та його вина доведена в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів аналогічної спрямованості, однак на шлях виправлення не став, скоїв нове кримінальне правопорушення, офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Разом з цим, суд приймає до уваги висновки досудової доповіді Суворовського районного сектору пробації стосовно ОСОБА_2 , який відмовився відповідати на питання, надавати інформацію для складення досудової доповіді, тому висновки готувалися лише на основі аналізу статичних факторів, відповідно проведеної оцінки ризику ймовірність ризику повторного вчинення злочину є високою, ризик небезпеки для суспільства є високим, у зв`язку з чим орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 , враховуючи особистість обвинуваченого, історію правопорушень, без позбавлення або обмеження волі може становити високу потенційну небезпеку для суспільства, в тому числі окремих осіб. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку.

Вивченням наданих до суду матеріалів встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази - мобільний телефон марки «Prestigio», який переданий потерпілій ОСОБА_1 на відповідальне зберігання під розписку.

Залучення експертів для проведення експертиз не здійснювалось, у зв`язку з чим процесуальні витрати відсутні.

Матеріали кримінального провадження за №12018160490004117 від 27.08.2018 року до обвинувального акту не долучались, тому суд визначає їх місце зберігання в Одеській місцевій прокуратурі №4.

Також суд приймає до уваги, що в рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про відшкодування на її користь матеріальної шкоди у сумі 22000 гривень та морального збитку у розмірі 8000 гривень.

Дослідивши надані до суду матеріали суд дійшов до висновку, що пред`явлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Так, за змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Вказана потерпілою ОСОБА_1 сума матеріального збитку доказана документально матеріалами кримінального провадження, найшла своє підтвердження у ході судового розгляду, тому на думку суду підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, оцінюючи позовні вимоги про наявність морального збитку у розмірі 8000 гривень, суд, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, ступень вини обвинуваченого при вчиненні злочину, вважає за необхідне задовольнити частково, а саме у сумі 3000 гривень. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних, психологічних страждань, їх тривалості та значимості для потерпілої, водночас враховуючи тяжкість вимушених змін в її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану.

Таким чином, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_2 суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність скоєного діяння, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину визнав частково, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, має не зняту та непогашену судимість, враховуючи спосіб його життя, те, що він не має постійного заробітку, особисте ставлення до скоєного, наявність позовних вимог, які в добровільному порядку не відшкодовані, приймаючи до ваги висновки досудової доповіді, думку потерпілої щодо призначення міри покарання, вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину з урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції, яка діє на час винесення вироку, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час судового провадження щодо ОСОБА_2 був обраний та в подальшому продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали суду припиняє свою дію 13.07.2019р.

Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання у вигляді позбавлення волі, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.72 КК України, ст.ст. 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-

Ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, призначив йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити не змінною - тримання під вартою в ОУВП УДПтСУ України в Одеської області.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 28.09.2018 року (відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 28.09.2018р.)

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Prestigio», який переданий потерпілій ОСОБА_1 на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутими за належністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково з підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 22000 гривень, морального збитку у сумі 3000 гривень.

Матеріали кримінального провадження №12018160490004117 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.08.2018 року зберігати в Одеській місцевій прокуратурі №4.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

СУДДЯ: