Рішення № 82426849, 06.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Житомир справа №240/2628/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Окушко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Коростишівської міської ради про визнання протиправним та скасування індивідуального акту-рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення п`ятдесятої сесії Коростишівської міської ради сьомого скликання від 17 квітня 2018 року №389 у частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди, у зв`язку з відсутністю письмової згоди землекористувача, Коростишівської філії №9 об`єднання "Житомирсільбуд", засвідченої нотаріально, на вилучення земельної ділянки;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваної відмови.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

02 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №03-26/572 від 28 березня 2019 року, відповідно до змісту якого Коростишівська міська рада позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі за безпідставністю. Вказує, що бажана позивачем вказана земельна ділянка вже перебуває у постійному користуванні іншого землекористувача, а тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є можливим (а.с. 26-28).

В підготовчому засіданні, призначеному на 02 квітня 2019 року о 10:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 16 квітня 2019 року о 12:00 для ознайомлення позивача з відзивом на позовну заяву.

12 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив від 09 квітня 2019 року, відповідно до змісту якої позивач заперечує щодо доводів Коростишівської міської ради, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 43-45).

В підготовчому засіданні, призначеному на 16 квітня 2019 року о 12:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 травня 2019 року о 11:30, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засіданні від 16 квітня 2019 року.

В судовому засіданні, призначеному на 07 травня 2019 року о 11:30 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 27 травня 2019 року о 12:00, явку представника відповідача у наступне судове засідання визнано судом обов`язковою, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засіданні від 07 травня 2019 року.

В судовому засіданні, призначеному на 27 травня 2019 року о 12:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06 червня 2019 року о 14:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засіданні від 27 травня 2019 року.

В судове засідання, призначене на 06 червня 2019 року о 14:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у попередніх засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 відповідно до дубліката свідоцтва про право власності реєстр. №1109 від 07 жовтня 2008 року (а.с. 13), а також витягу про державну реєстрацію прав №27617144 від 12 жовтня 2010 року (а.с. 14) є власником приміщення складу, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій розташоване вказане приміщення перебуває у власності Коростишівської об`єднаної територіальної громади, позивач 12 березня 2018 року звернувся до Коростишівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди (а.с. 16).

Відповідно до витягу із рішення п`ятдесятої сесії Коростишівської міської ради VII скликання від 17 квітня 2018 року №389, пунктом 5 резолютивної частини вказаного рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 12 березня 2018 року, відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди у зв`язку із відсутністю письмової згоди землекористувача, Коростишівської філії №9 об`єднання "Житомирсільбуд", засвідченої нотаріально, на вилучення земельної ділянки (а.с. 15 та зворот).

Так, у відповідності до копії державного акту на право постійного користування землею №09-09 серії НОМЕР_2 від 31 липня 1995 року, Коростишівському філіалу №9 об`єднання "Житомирсільбуд" рішенням Коростишівської міської ради від 19 липня 1995 року №364 надано у постійне користування 3,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб (а.с. 17-18).

Згідно з листом Головного управління ДФС у Житомирській області вих. №6427/14/06-30-12-03-19 від 19 грудня 2018 року, відповідно до бази даних "Коростишівська філія №9 "Житомирсільбуд" на податковому обліку в органах ДФС області не перебуває (а.с. 19).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР).

Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною другою статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У відповідності до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Положеннями статті 141 Земельного кодексу України закріплено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною першою та другою статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення, відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, спірна відмова вмотивована відсутністю письмової згоди землекористувача, Коростишівської філії №9 об`єднання "Житомирсільбуд", засвідченої нотаріально, на вилучення земельної ділянки (а.с. 15 та зворот).

При цьому, відповідач посилається на зміст листа фінансового управління Коростишівської міської ради вих. №71/01-25 від 04 червня 2019 року, відповідно до якого адміністрацією ПАТ "ПМК №9" за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2019 року було сплачено 71 753,30 грн земельного податку (а.с. 66).

Суд відхиляє доводи відповідача та наголошує, що в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 44, частини другої статті 77, частини третьої статті 79 та пункту 1 частини четвертої статті 162, КАС України, Коростишівською міською радою до відзиву на позовну заяву чи в судових засіданнях не було надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту що ПАТ "ПМК №9" є правонаступником Коростишівської філії №9 об`єднання "Житомирсільбуд", а також факту, що вказані суми земельного податку були сплачені за користування саме тією земельною ділянкою, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої має намір отримати позивач.

Суд також погоджується із доводами позивача та зазначає, що з огляду на положення частини першої статті 120 Земельного кодексу України наявна самостійна підстава для припинення права користування земельною ділянкою , передбачена пунктом "е" статті 141 Земельного кодексу України, а тому посилання відповідача на необхідність обов`язкової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки є неналежними.

Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить зазначення вичерпного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, яка оформлена листом вих. №3-202 від 07 квітня 2019 року є протиправними, а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення п`ятдесятої сесії Коростишівської міської ради VII скликання від 17 квітня 2018 року №389 в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою та четвертою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Коростишівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позиція суду щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17 (адміністративне провадження №К/9901/2409/18).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність пункту 5 рішення п`ятдесятої сесії Коростишівської міської ради VII скликання від 17 квітня 2018 року №389 в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Коростишівської міської ради (вул. Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирська область, 12501. ЄДРПОУ: 04053660) про визнання протиправним та скасування індивідуального акту-рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення п`ятдесятої сесії Коростишівської міської ради VII скликання від 17 квітня 2018 року №389 в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди.

Зобов`язати Коростишівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для реконструкції будівлі під цех по обробці граніту з метою надання її у користування на умовах оренди.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18 червня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова