Рішення № 82426817, 10.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/5870/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та постанови про накладення штрафу №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД/-Фс від 15.03.2019,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС від 15.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив, що в період з 22.02.2019 по 25.02.2019 службовими особами Управління Держпраці у Житомирській області було проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, за результатами якого було складено акт від 25.02.2019 №ЖТ0801/83/АВ та встановлено порушення вимог трудового законодавства України в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Такий висновок було зроблено, через те, що на думку відповідача одна особа була допущена до виконання трудових функцій - здійснювала зварювальні роботи без укладення з нею трудового договору. У зв`язку з виявленими порушеннями, 25.02.2019 відносно позивача було винесено припис №ЖТ0801/83/АВ/П про усунення виявлених порушень, а також 15 березня 2019 року начальником Управління Держпраці у Житомирській області було складено постанову №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу. В свою чергу позивач зазначає, що жодних порушень трудового законодавства він не допускав, оскільки трудові відносини між ним та вказаною в акті особою відсутні, а висновки, зазначені в акті перевірки щодо прихованих трудових відносин не відповідають фактичним обставинам, оскільки вказаний в акті громадянин ОСОБА_2 виконував роботу за договором цивільно-правового характеру, що не заборонено законом. Крім того, позивач наголошує, що дані обставини були пояснення інспектору праці, також йому була надана цивільно-правова угода на виконання робіт, але з невідомих причин вони не були взяті до уваги. Враховуючи зазначене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що помилкові висновки перевіряючих призвели до винесення незаконного припису №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та прийняття незаконної постанови про накладення штрафу №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС від 15.03.2019. З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №240/5870/19 та призначено підготовче судове засідання на 27 травня 2019 року о 11:00.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 23 квітня 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Управління Держпраці у Житомирській області, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано відповідачем 25.04.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.30).

16 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що категорично заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та обґрунтованими неналежними нормами матеріального та процесуального права, а також такими, що підтверджуються недопустимими доказами. На підтвердження такої правової позиції вказав, що під час інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 службовими особами Управління Держпраці у Житомирській області було виявлено порушення позивачем ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Так, відповідач зазначає, що 22 лютого 2019 року безпосередньо під час інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення діяльності було встановлено факт допуску однієї особи до виконання трудових функцій (зазначена особа виконувала зварювальні роботи). При цьому, вказаний громадянин відмовився надати будь-які пояснення щодо його перебування у зазначеного суб`єкта господарювання, що у свою чергу унеможливило ідентифікувати його особу. Крім того, відповідач наголошує, що жодних документів щодо працевлаштування зазначеного громадянина у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 під час здійснення інспекційного відвідування не було надано. З огляду на зазначене відповідач вважає, що під час прийняття припису №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та постанови про накладення штрафу №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС від 15.03.2019 діяв відповідно до чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Під час судового засідання, що відбулося 27 травня 2019 року за участі позивача а представника відповідача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було заявлено клопотання, в якому останній з метою підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві, просив суд допитати в якості свідка ОСОБА_2 .

За наслідками розгляду зазначеного клопотання, протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 27.05.2019, було залучено до участі в справі свідка ОСОБА_2 .

У зв`язку із залученням свідка, в судовому засіданні було оголошено перерву до 10:00 10 червня 2019 року.

10 червня 2019 року до суду з`явились позивач - ОСОБА_1 , представник відповідача - Горбовський Олександр Валерійович , а також свідок - ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 10.06.2019, було закінчено підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті.

Під час судового засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі. Натомість, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними у матеріалах справи та дослідженими доказами, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 22.02.2019 по 25.02.2019 Управлінням Держпраці у Житомирській області було проведено захід державного контролю з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення ним господарської діяльності : АДРЕСА_1 . Результати перевірки були оформлені актом інспекційного відвідування №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019 (а.с.22-26). Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ч. 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (а.с.25).

Підставою для висновку відповідача про наявність вищезазначеного порушення стало те, що в ході інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , о 11:45 22 лютого 2019 року службовими особами Управлінням Держпраці у Житомирській області було встановлено факт допуску однієї особи до виконання трудових функцій (зазначена особа виконувала зварювальні роботи). Крім того, в акті №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019 було зафіксовано, що вищезазначений громадянин відмовився надати будь-які пояснення щодо його перебування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що у свою чергу унеможливило ідентифікувати його особу. З даного приводу був складений акт про відмову від надання письмових та усних пояснень від 22.02.2019. Також відповідачем в акті №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019 зазначено, що жодних документів щодо працевлаштування зазначеного громадянина у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 під час здійснення інспекційного відвідування надано не було (а.с.25 зворотній бік). Вказаний акт інспекційного відвідування №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019 підписаний фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 без зауважень, а його копія отримана позивачем 25 лютого 2019 року, що підтверджується його особистим підписом в акті (а.с.26).

У зв`язку з виявленими порушеннями, інспектором праці Захаровою Тетяною Володимирівною було внесено припис №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019, яким фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 11.03.2019 усунути порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, а також письмово проінформувати про це Управління Держпраці в Житомирській області (а.с.27).

В подальшому, відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України та на підставі акту інспекційного відвідування №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019 та встановлених у ньому порушень, заступником начальника Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_4 було винесено постанову від 15.03.2019 №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125190,00 гривень за порушення вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (а.с.28).

Вважаючи припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та постанову про накладення штрафу від 15.03.2019 №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Перевіряючи дії відповідача та спірні припис та постанову на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Пунктом 1 Положення № 96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пункт 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883 (далі - Положення № 340), передбачає, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голови обласних державних адміністрацій координують діяльність Управлінь Держпраці і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.

Пунктом 2 Положення № 340 визначено, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення № 340 управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, а також посадовими особами виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом п`ятим Порядку № 295. Так, відповідно до зазначеного пункту інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією Держстату та її територіальних органів, ДФС та її територіальних органів, Пенсійного фонду України та його територіальних органів; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. В свою чергу, про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.19, 20 Порядку № 295).

Відповідно до п.23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку № 295).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно із статтею 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вже було встановлено судом, за наслідками проведеного інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідачем було встановлено факт допуску однієї особи до виконання трудових функцій (зазначена особа виконувала зварювальні роботи). Однак, зазначений громадянин відмовився надати будь-які пояснення щодо його перебування у позивача, у зв`язку з цим ідентифікувати зазначену особу відповідач не зміг, а жодних документів щодо працевлаштування зазначеного громадянина під час здійснення інспекційного відвідування надано не було.

У зв`язку з цим було складено акт №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019 про порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу (а.с.25).

В подальшому за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019, Управлінням Держпраці у Житомирській області було прийнято постанову від 15.03.2019 №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача за порушення вимог ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, було накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. (а.с.28).

Під час розгляду справи, з пояснень позивача судом було з`ясовано, що особою, яка, на переконання відповідача, була допущена до виконування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зварювальних робіт без укладення трудового договору є ОСОБА_2 .

Разом з тим, з приводу виконання ОСОБА_2 зварювальних робіт за фактичною адресою здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності, позивач пояснив, що між ним та ОСОБА_2 20 лютого 2019 року був укладений цивільно-правовий договір про надання послуг, згідно з яким ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання виконати за дорученням позивача зварювальні роботи зі зварювання бочки. Факт здійснення зазначених робіт і був зафіксований відповідачем в акті інспекційного відвідування №ЖТ0801/83/АВ від 25.02.2019. В підтвердження зазначених обставин копію вказаного цивільно-правовий договору позивач долучив до матеріалів справи.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважає, що трудові відносини між ним та ОСОБА_2 відсутні, а тому зазначені в акті порушенння трудового законодавства він не допускав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що не погоджується з доводами контролюючого органу щодо порушення позивачем ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 в частині допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін..

За приписами статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Вказані відносини вимогами законодавства про працю не регулюються.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Також, суд відмічає, що однією з відмінностей між зазначеними договорами є те, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 та від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а.

Під час розгляду справи, судом було безспірно встановлено, що 20 лютого 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) та ОСОБА_2 (далі - виконавець) була укладена цивільно-правова угода №1, відповідно до якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати зварювальні роботи за домовленістю (а.с.16).

Термін дії укладеної між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) та ОСОБА_2 угоди становив період з 20 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року (п.8.1 угоди).

Згідно з п. 2.1, 2.2 зазначеного договору підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є підписаний акт прийняття виконаних робіт на об`єкті. При цьому за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 200,00 гривень за одне разове надання послуг зі зварювальних робіт.

Наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 28.02.2019 до договору №1 від 20.02.2019 підтверджено, що ОСОБА_2 були виконані зварювальні роботи по зварюванню однієї бочки на умовах визначених договором №1 від 20.02.2019 і зазначені роботи були прийнятті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с.17).

Крім того, пунктом 6.1 укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору про надання послуг №1 від 20.02.2019 було передбачено, що під час надання послуг зі зварювальних робіт на ОСОБА_2 не розповсюджуються правила внутрішнього розпорядку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Більш того, виконавець самостійно (на власний розсуд) і на власний ризик організовує виконання укладеного договору у відповідності до умов та вимог цивільного законодавства (а.с.16).

Таким чином, з наявного у матеріалах справи цивільно-правового договору про н№1 від 20.02.2019 надання послуг , укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що предметом договору є разова послуга зі зварювальних робіт. В договорі зазначена винагорода за виконану роботу, термін дії договору. Відповідно до акту виконаних робіт, що містяться в матеріалах даної адміністративної справи, визначено вартість наданих послуг. Правила внутрішнього трудового розпорядку на ОСОБА_2 не розповсюджувались до штату підприємства він включений не був (а.с. 16-17).

Встановлені обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2 , допитаного під час судового засідання 10 червня 2019 року.

Так, свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що починаючи з 20.10.2006 по даний час він постійно працює на підставі трудового договору на Приватному акціонерному товаристві "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" на посаді машиніста екскаватора гірничого цеху. Зазначені обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією довідки Приватного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" від 19.03.2019 № 8 (а.с.21). Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що працює на Приватному акціонерному товаристві "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" у другу зміну, а тому в першій половині дня має вільний час.

З огляду на зазначене, свідок пояснив, що 22 лютого 2019 року, в момент коли Управлінням Держпраці у Житомирській області було здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , він на підставі укладеного між ним та позивачем договору про надання послуг №1 від 20.02.2019 надавав останньому послугу зі зварювальних робіт, а саме: зварював бочку. При цьому вказав, що розрахунок за виконану роботу був здійснений з ним після підписання акту виконаних робіт. Також свідок повідомив, що при здійснення даних робіт не притримувався будь-якого графіку роботи.

З приводу проведеного інспекційного відвідування свідок пояснив, що під час виконання ним за фактичною адресою здійснення діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зварювальних робіт на територію зайшли дві жінки, які не представились та почали все оглядати та фотографувати. Потім вони попросили його підписати якісь документи, однак свідок відмовився, у зв`язку з тим, що не працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . В свою чергу на запитання судді, чи просили перевіряючі надати пояснення, свідок ОСОБА_2 повідомив, що надати пояснення йому не пропонували.

З огляду на досліджені судом письмові докази, враховуючи показання свідка, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 виконував у позивача роботи за цивільно-правовим договором про надання послуг. Крім того, вказаний громадянин не мав визначеного графіку роботи та робочого місця, до штатного розпису не внесений. Під час надання послуг він не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовував свою роботу і виконував її на власний ризик. Після підписання акту виконаних робіт йому було сплачено кошти. Послуга надавалась ним на умовах цивільно-правового договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази, які б давали суду підстави дійти висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем ст. 24 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", у матеріалах справи відсутні.

Відтак, в ході розгляду справи спростовано висновки акту інспекційного відвідування від 25.02.2019 №ЖТ0801/83/АВ стосовно порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, з огляду на що прийняті на його підставі спірні припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС від 15.03.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Протилежного відповідачем під час розгляду справи не доведено.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факт порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", тому позовна вимога про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД-ФС від 15.03.2019 - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних квитанцій від 05.04.2019 (а.с.4), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3172,91 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис №ЖТ0801/83/АВ/П від 25.02.2019 та постанову про накладення штрафу №ЖИ70/ЖТ0801/83/АВ/П/ТД/-Фс від 15.03.2019, винесені Управлінням Держпраці у Житомирській області.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 39790560) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 3172,91 грн. (три тисячі сто сімдесят дві гривні 91 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 18 червня 2019 року