Рішення № 82426774, 13.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/5471/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова Міністерства Оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова Міністерства Оборони України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Житомирський військовий інститут ім.С.П.Корольова нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018 з встановленням базового місяця - січня 2016 року;

- зобов`язати Житомирський військовий інститут ім.С.П.Корольова нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, в порядку встановленому Законом України "Про компенсацію втрати громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Крім того, одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, в якій просив зобов`язати відповідача подати до суду у місячний строк після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення (а.с.32).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він проходив військову службу в Житомирському військовому інституті ім.С.П.Корольова на посаді заступника начальника навчального курсу з морально-психологічного забезпечення. Відповідно до наказу начальника Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова від 29.08.2018 № 248 його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення інституту. Разом з тим позивач стверджує, що на день виключення його зі списків особового складу він не отримав у повному обсязі кошти на які мав право, оскільки нарахування та виплата йому грошового забезпечення проводилося відповідачем не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу (29.08.2018) індексація грошового забезпечення йому не виплачувалась. Позивач також вказує, що в лютому 2019 року він звертався до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Однак, відповідач листом від 13.02.2019 №519/521 відмовив йому у задоволенні заяви, посилаючись при цьому на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 та на відсутність в 2016-2018 роках коштів для виплати індексації грошового забезпечення.

Вважаючи бездіяльність Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

02 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначав, що Житомирський військовий інститут ім.С.П.Корольова не визнає позовних вимог та вважає їх безпідставними, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Така позиція відповідача обґрунтована тим, що Житомирський військовий інститут ім.С.П.Корольова є виконавчим органом Збройних Сил України, який фінансується через Міністерство оборони України з державного бюджету України. В свою чергу, пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначено, що проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Натомість, в період з січня 2016 року по лютий 2018 року у межах наявного у фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України не було. З огляду на зазначене, відповідач вказує, що за відсутності фінансування, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювались. Крім того, в підтвердження правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідач посилається на роз`яснення Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, від 26.03.2018 №248/1485, а також на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №48/0/66-17 та від 08.08.2017 №13700/з (а.с.34-38).

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що з метою підтримання достатнього життєвого рівня з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення розміру їх преміювання. Зокрема за грудень 2015 року позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 5964,00 грн. та індексацію 763,99 грн., натомість за січень 2016 року він отримав грошове забезпечення у розмірі 11465,00 грн. З огляду на зазначене відповідач вважає, що права ОСОБА_1 порушено не було, а навпаки ним виконано заходи щодо підвищення соціальних стандартів та гарантій позивача (а.с.36).

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи № 240/5471/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, 27 травня 2019 року судом було винесено ухвалу, якою витребувано у Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова інформацію щодо того, який базовий місяць був встановлений та застосований при розрахунку ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року, а також довідку із зазначенням щомісячного розміру посадового окладу ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по серпень 2018 року включно.

Витребувані судом докази надійшли до відділу документального забезпечення суду 13 червня 2019 року (а.с.58-59).

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 257, 263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що майор ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника навчального курсу з морально-психологічного забезпечення факультету охорони державної таємниці та інформаційного протиборства Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова.

Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.08.2018 № 43 позивача було звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. "к" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова від 29.08.2018 №248 (по стройовій службі) майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення інституту, починаючи з 29.08.2018, що підтверджується копією витягу з наказу, яка міститься в матеріалах справи (а.с.27).

Судом було безспірно встановлено, а також не заперечувалось сторонами, що індексація грошового забезпечення виплачувалась ОСОБА_1 по грудень 2015 року включно, в подальшому, з 01.01.2016 по дату виключення позивача зі списків особового складу індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

У зв`язку з цим, позивач 06 лютого 2019 року звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за вищезазначений період.

Однак, Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова листом від 13.02.2019 №519/521 відмовив позивачу у задоволенні його заяви, зазначаючи при цьому, що проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів, виділених на відповідний рік. Однак, на виплату індексації в 2016-2018 роках кошти не виділялись, тому індексація грошового забезпечення не проводилась. Крім того, у листі відповідач зазначив, що роз`ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04.01.2016 було передбачено не проводити індексацію грошового забезпечення до окремого роз`яснення (а.с.29).

Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 29.08.2018 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, що позивачу за період з 01.01.2016 по 29.08.2019 (дату виключення позивача зі списків особового складу) не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. При цьому, обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач вказує на відсутність коштів передбачених на виплату індексації грошового забезпечення, а також на роз`яснення Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, від 26.03.2018 №248/1485 та на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №48/0/66-17, від 08.08.2017 №13700/з.

З приводу наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1)підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Про те, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по дату виключення позивача зі списків особового складу (29.08..2018) не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо її не нарахування та невиплати.

При цьому, щодо посилань відповідача на роз`яснення Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, від 26.03.2018 №248/1485 та на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №48/0/66-17, від 08.08.2017 №13700/з суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки роз`яснення не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилання відповідача як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не приймає їх до уваги.

Щодо доводів відповідача про відсутність протягом 2016 - 2018 років фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, суд зазначає наступне.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому суд критично ставиться до таких доводів відповідача.

З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, згідно з якими проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв`язку з цим індексації з 01.06.2015 вказані норми не містить. Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 29.08.2018 (дату виключення позивача зі списків особового складу) є протиправною.

На підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 29.08.2018 (дату виключення позивача зі списків особового складу) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне зобов`язати Житомирський військовий інституту ім. С.П. Корольова нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018 (дату виключення позивача зі списків особового складу).

З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018 з встановленням базового місяця - січня 2016 року, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, з інформації, зазначеної в довідці Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова від 07.06.2019 №519/1/233 (а.с.58-59) судом встановлено, що базовим місяцем для виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року був жовтень 2015 року. При цьому, з цієї ж довідки вбачається, що в період з грудня 2015 року по березень 2018 року (включно) посадовий оклад позивача не змінювався і становив 1086,00 гривень. Натомість, починаючи з квітня 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 було підвищено до 5220,00 гривень (а.с.59).

З огляду на положення Порядку № 1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" суд приходить до висновку, що в період з 01.01.2016 по 31.03.2018 базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є жовтень 2015 року, а в період з 01.04.2018 по 29.08.2018 базовим місяцем є квітень 2018 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018, з встановленням для обчислення індексації в період з 01.01.2016 по 31.03.2018 базового місяця - жовтня 2015 року, а в період з 01.04.2018 по 29.08.2018 базового місяця - квітня 2018 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.

Разом з тим, для проведення розрахунків належної до виплати суми компенсації втрати частини доходів суд має встановити розмір недоплаченої суми. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення.

З огляду на зазначене, суд вважає зазначені позовні вимоги передчасними, оскільки дана вимога матиме місце після проведення відповідачем нарахування та виплати сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, позивач надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування протиправності бездіяльності Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018.

Оскільки, позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а відповідачем не спростовано протиправності бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263, 267, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова Міністерства оборони України (просп. Миру, 22, м. Житомир, 10004; код ЄДРПОУ 08183359) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова Міністерства оборони України (просп. Миру, 22, м. Житомир, 10004; код ЄДРПОУ 08183359) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018.

Зобов`язати Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова Міністерства оборони України (просп. Миру, 22, м. Житомир, 10004; код ЄДРПОУ 08183359) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2018, з встановленням для обчислення індексації в період з 01.01.2016 по 31.03.2018 базового місяця - жовтня 2015 року, а в період з 01.04.2018 по 29.08.2018 базового місяця - квітня 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович