Рішення № 82426754, 12.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 р. Справа№200/5452/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченко А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

позивач - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними, незаконними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 в 1987 році відповідно до статей 27,28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 з 18 травня 2018 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 в 1987 році відповідно до статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 18 травня 2018 року він звернувся з заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 в 1987 році відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» збільшивши пенсію на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років. 20 жовтня 2018 року він отримав вперше пенсію за віком з врахуванням заборгованості з дня призначення, але без врахування положень частини 2 статі 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі збільшенням цієї пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років, відповідачем так і не направлено.

Позивач вважає, що відповідачем допущено бездіяльність при розгляді його заяви від 18 травня 2018 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 в 1987 році відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років та не призначено йому пенсію за віком, в порядку і на умовах, передбачених в заяві від 18 травня 2018року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/5452/19-а в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по справі на 15 травня 2019 року.

У судовому засіданні 15 травня 2019 року відкладено розгляд справи до 28 травня 2019 року.

20 травня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 18.05.2018 р. як отримувач пенсії за віком, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, З, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», її перерахунок може проводитися за правилами цього Закону, а положення частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в даному випадку застосуванню не підлягають. Відповідно до ст. 28 Закону України №1058, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Страховий стаж позивача становить 37 років, 02 місяців. 16 днів, з урахуванням зазначеного, управлінням за два повних роки страхового стажу понад 35 років, виплачується доплата в розмірі 2 % від мінімального розміру пенсії за віком - 29,04 грн.

На підставі зазначеного, просив позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

28 травня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, про що свідчить посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 2 серії НОМЕР_1 , виданого Донецькою обласною державною адміністрацією 1 грудня 2004 року. За вих. № 179/1/7776 від 27 червня 2018 року Галузевий державний архів Міністерства оборони України надав йому архівну довідку про те, що по архівним документам військової частини 34003 ОСОБА_1 прибув для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 26 лютого 1987 року (наказ від 26 лютого 1987 року № 293), вибув 5 травня ( наказ від 5 травня 1987 року № 360). Окрім того, у військовому квитку серії НОМЕР_2 начальником штабу військової частини 34003 зазначено про те, що він з 26 лютого по 5 травня 1986 року травня по 16 червня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначив, що він має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж 20 років.

У судовому засіданні 28 травня 2019 року відкладено розгляд справи до 12 червня 2019 року.

07 червня 2019 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», її перерахунок може проводитися за правилами цього Закону, а положення частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в даному випадку застосуванню не підлягають.

На підставі зазначеного, просив позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 12 червня 2019 року повноважні представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорії 2), про що свідчить посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії А № НОМЕР_5, виданого Донецькою обласною державною адміністрацією 1 грудня 2004 року.

В архівній довідці від 27.06.2018 року №179/1/7776, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, зазначено, що ОСОБА_1 прибув для ліквідації наслідків на ЧАЕС 26 лютого 1987 року (наказ від 26 лютого 1987 року № 293) та вибув 05 травня 1987 року (наказ від 05 травня 1987 року №360). Отримав дозу опромінювання 24,49р.

У військовому квитку серії НОМЕР_2 начальником штабу військової частини 34003 зазначено про те, що ОСОБА_1 з 26 лютого по 5 травня 1987 року виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

18 травня 2018 року, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою №2882 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 в 1987 році відповідно до статей 27,28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років.

Маріупольським об`єднаним управління Пенсійного Фонду України Донецької області призначено позивачу пенсію, за умовами призначення ЗУ №797-12, ст.55, п.1 (Робота під час ліквідації аварії на ЧАЕС за списком №1), що підтверджується рішенням 057150000956 від 24.09.2018 року про призначення пенсії, в якому також зазначено: страховий стаж (повний) 37 років 2 місяці 16 днів, при цьому доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1. абз.2)(за 2 роки) складає 29,04 грн.

Розмір пенсії за віком позивачу визначений за формулою відповідно до ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначає відповідач у відзиві, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», її перерахунок може проводитися за правилами цього Закону, а положення частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в даному випадку застосуванню не підлягають.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Як встановлено судом, 18.05.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 в 1987 році відповідно до статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу більше 20 років. Таким чином, позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені вказаним Законом.

Пенсію позивачу призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року згідно із Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Порівнюючи положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений мінімальний стаж роботи, має пільговий характер щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок.

При цьому, при розгляді даної справи суд враховує зміст постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-727а/15, якою встановлено право громадян на пенсію в повному розмірі, які віднесені до 1, 2, 3, 4 категорій потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але не вище 75 % заробітку. У зв`язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами (п. 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Тобто, Законом надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд критично ставиться до посилань відповідача у відзиві на положення статті 28 Закону №1058-IV та наголошує, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст.56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Стаття 56 Закону №796-XII не містить вказівок та посилань в частині обрахування страхового стажу відповідно до статті 28 Закону №1058-IV, оскільки встановлює власну розрахункову величину, що має пільговий характер. Застосовування суб`єктом владних повноважень положень статті 28 Закону №1058-IV у вказаній частині призводить до необґрунтованого, протиправного зменшення понаднормового страхового стажу позивача, що має наслідком порушення положень статті 46 Основного Закону, а також звуження конституційних прав позивача в частині перерахунку пенсії, збільшення її розміру.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що особам, на яких поширюються вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.02.2018 року по справі №560/675/17, яка є обов`язковою для врахування, згідно ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, на нього розповсюджуються пільги, передбачені для осіб віднесених до 2 категорії Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому позивач має право на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону стаж.

З огляду на наведене, пенсія позивачу повинна бути обрахована та обчислена згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням пільг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для розрахунку понаднормового стажу пенсію слід обчислювати виходячи з величини понад встановлений 20-ти річний стаж зі збільшенням пенсії на 1% заробітку, але не вище 75 % заробітку.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій щодо не призначення пенсії позивачу з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства.

А отже, рішення має бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, ч.2 ст.9 КАС України регламентовано, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Також, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи спірним питанням у даній справі є неврахування відповідачем при призначенні пенсії позивачу положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право ж на призначення пенсії позивачу доведено відповідачем у своєму рішенні 057150000956 від 24.09.2018 року про призначення пенсії з 18.05.2018 року, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити з 18 травня 2018 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що належним способом захисту порушених прав позивача у даній справі буде визнання протиправними дії відповідача щодо не врахування положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при призначенні пенсії позивачу відповідно до його заяви від 18.05.2018 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку на підставі норм частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 18.05.2018 року, з врахуванням проведених виплат.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 260, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування положень частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при призначенні пенсії позивачу відповідно до його заяви від 18.05.2018 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, буд.27а) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку на підставі норм частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 18.05.2018 року, з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 12 червня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова