Рішення № 82426711, 13.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м.Житомир справа № 240/5470/18

категорія 5.6.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представників позивача: Консевич О.В., Тимофеєва А.В.,

представників відповідача: Дідовець Ю.П., Новосельська В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправною (неправомірною) бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" звернулося до суду із позовом до Житомирської міської ради, в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб щодо неодноразових відмов в розгляді заяв, поданих в січні, травні , липні та вересні місяцях 2018 року про встановлення тарифу на теплову енергію, яка виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Житомирська центральна міська лікарня №1" через неправильно розрахований тариф та через подані заяви, які не відповідають нормам чинного законодавства та зобов`язати посадових осіб Житомирської міської ради в подальшому готувати та виносити на розгляд виконавчого комітету Житомирської міської ради проекти рішень про затвердження тарифу на теплову енергію для ТОВ "Альтеренерго" на підставі поданих заяв та розрахунків.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Під час підготовчого засідання судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в справі Виконавчий комітет Житомирської міської ради як другого відповідача.

Також в ході підготовчого провадження Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" подано ряд заяв про уточнення позовних вимог, остаточним обсягом позовних вимог до одного відповідача - Виконавчого комітету Житомирської міської ради, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.02.2019, є:

- визнати протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» у встановленні тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомира» згідно заяви № 121/18 від 21.08.2018 та доданого до заяви пакету документів, оформлену листом від 12.09.2018 за № 18/7219;

- зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради встановити тариф на теплову енергію, що виробляється Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомира» в розмірі 1354,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ)/ 1625,64 грн (з ПДВ) відповідно до заяви № 121/18 від 21.08.2018 та доданого до заяви пакету документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Альтеренерго" звернулося до виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявою від 21.08.2018 № 121/18 на ім`я Житомирського міського голови Сухомлина С.І., який є членом виконавчого комітету та очолює його за посадою, про встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомира». До заяви був доданий розрахунок відповідного тарифу та інші необхідні документи. Тариф був розрахований на підставі ч. 4 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тобто в розмірі 90 відсотків від середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету для Житомирської області станом на 25.06.2018. Листом від 12.09.2018 № 18/7219 за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради С.М. Кондратюка відмовлено в розгляді документів про встановлення тарифу та зазначено про відсутність підстав для підготовки проекту рішення виконавчого комітету про встановлення тарифу на теплову енергію для ТОВ «Альтеренерго». Зазначену відмову позивач вважає протиправною, оскільки чинне законодавство дає позивачеві право самостійно обирати, як розраховувати тариф на вироблену теплову енергію, а саме - розрахувати загальну вартість теплової енергії, що включає в себе її виробництво, постачання та транспортування, на підставі ч. 4 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», або розрахувати окремо вартість виробництва, транспортування та постачання, відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання». Стверджує, що наявність договірних відносин між позивачем та КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради на транспортування теплової енергії, що вироблена позивачем, не зобов`язують позивача окремо розраховувати вартість транспортування теплової енергії, оскільки позивач має право включити такий тариф в загальну вартість теплової енергії і при цьому як самостійно транспортувати вироблену ним теплову енергію, так і укладати договори на транспортування з іншими суб`єктами господарювання, які мають відповідні ліцензії. Також позивачем указано, що в порушення Регламенту виконавчого комітету Житомирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.02.2017 № 86, заява Товариства взагалі не виносилася на розгляд виконавчого комітету, який уповноважений на встановлення тарифів на теплову енергію, відтак уповноваженим органом не було прийнято жодного рішення по суті заяви. Отож, на переконання позивача, відмова відповідача - виконавчого комітету Житомирської ради, оформлена листом від 12.09.2018 № 18/7219 є протиправною, а порушенні права належать ефективному захисту шляхом зобов`язання відповідача встановити тариф на теплову енергію, що виробляється Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» відповідно до заяви № 121/18 від 21.08.2018 та доданого до заяви пакету документів.

Відповідачем - Виконавчим комітетом Житомирської міської ради подано до суду відзив на заяву про уточнення позовних вимог, з проханням відмовити ТОВ "Альтеренерго" у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указує, що TOB «Альтеренерго» зверталось в порядку, передбаченому частинами 11, 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та подавало заяви із зазначенням розміру тарифу на теплову енергію, який Товариство вважало за необхідне встановити. Однак, у зв`язку з неправильністю здійснених в тарифі на теплову енергію ТОВ «Альтеренерго» розрахунків та небажанням товариства їх здійснювати, враховуючи всі складові даного тарифу, питання не могло розглядатися на засіданні виконавчого комітету Житомирської міської ради, тому позивачу направлено вмотивовані відмови у встановленні тарифу на теплову енергію. Стверджує, що надана відповідь від 12.09.2018 №18/7219 виконавчого комітету Житомирської міської ради за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Кондратюка С.М. є правомірною і не суперечить вимогам Регламенту Виконавчого комітету Житомирської міської ради. Також зазначено, що покладення на Виконавчий комітет Житомирської міської ради обов`язку встановлення тарифу на теплову енергію згідно поданого до заяви пакету документів є перебиранням владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій у вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції, оскільки обгрунтованість/необгрунтованість здійснених розрахунків тарифу на теплову енергію встановлюється відповідними виконавчими органами Житомирської міської ради.

У судовому засіданні представники позивача уточнюючі позовні вимоги підтримали і просили суд позов задовольнити, з підстав наведених у заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" надає послуги з теплопостачання з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Житомирська центральна міська лікарня № 1" на підставі ліцензій, наданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до рішення № 2161 від 13.08.2015 та №2218 від 27.08.2015, на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії та постачання теплової енергії, а також розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 13.10.2017 № 402 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Матеріалами справи підтверджено, що впродовж січня - серпня 2018 року позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування із заявами про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії.

Зокрема, 21 серпня 2018 року ТОВ "Альтеренерго" на ім`я Житомирського міського голови Сухомлину С.І. подано заяву про встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії за № 121/18 з проханням повторно розглянути заяву щодо встановлення розрахованого відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифу на теплову енергію, яка виробляється ТОВ "Альтеренерго" на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб комунальної установи Житомирська центральна міська лікарня № 1 (м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70), що фінансується з місцевого бюджету на рівні 90% середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету для Житомирської області, її транспортування та постачання, затвердженого Державною агенцією з енергоефективності та енергозбереження станом на 25.06.2018 у розмірі: 1354,70 грн за 1 Гкал, (без ПДВ), 1625,64 грн за 1 Гкал (з ПДВ).

До заяви додано розрахунок тарифу та підтвердні матеріали.

Листом від 12.09.2018 № 18/7219 Виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив директора ТОВ "Альтеренерго" про те, що тариф розрахований ТОВ "Альтеренерго" суперечить ч. 5 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" та роз`ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України щодо тарифної політики у сфері теплопостачання. При цьому вказано, що зважаючи на те, що між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради та ТОВ "Альтеренерго" 26.10.2017 укладено договір № 675-7/17 про забезпечення передачі (транзиту) теплової енергії тепловими мережами, що знаходяться на території КУ Житомирська ЦМЛ № 1, а ТОВ "Альтеренерго" подало ліцензії на транспортування та постачання теплової енергії, сумнівним є факт одночасного надання 2-ма суб`єктами господарювання однакового виду послуги для КУ "ЦМЛ №1". При цьому ТОВ "Альтеренерго" також не було надано розрахунок витрат на постачання та транспортування теплої енергії відповідно до вимог постанови КМУ від 11.11.2017 № 817 "Про внесення змін до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води". Наявність зазначених протиріч унеможливлює розгляд документів для встановлення тарифу. У зв`язку з цим указано, що підстави для підготовки проекту рішення виконавчого комітету про встановлення тарифу на теплову енергію для ТОВ "Альтеренерго" відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у встановленні тарифу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; «з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано», тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; «обґрунтовано», тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулює Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV.

В силу приписів абзацу п`ятнадцятого статті 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2633-IV) тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно із абз. 21 ст. 1 Закону № 2633-IV, суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У статті 13 Закону № 2633-IV визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання.

Згідно із положеннями статті 13 вказаного Закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2633-IV, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У частині 4 згаданої статті Закону № 2633-IV закріплено, що тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Згідно із ч. 5 ст. 20 Закону № 2633-IV, тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 11 ст. 20 Закону № 2633-IV, для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу (ч. 12 ст. 20 вищевказаного Закону).

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до підпункт 2 пункту "а" статті 28 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Організаційно-процедурні питання діяльності виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі – виконавчого комітету міської ради або виконкому) визначає Регламент виконавчого комітету Житомирської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.02.2017 № 86 (далі - Регламент).

Згідно із п. 6.1 Регламенту, основною формою роботи виконкому є його засідання. Засідання виконкому скликаються міським головою, а у випадках, передбачених статтею 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у першу та третю середу кожного місяця. Предметом розгляду на засіданнях виконкому можуть бути: питання, віднесені законодавством до компетенції виконавчих органів міської ради, здійснення делегованих повноважень; питання, розгляд яких відбувається у зв`язку із прийняттям органами державної влади, міською радою, органами судової влади та прокуратури актів, що вимагають прийняття рішень виконкомом; питання, що виникли внаслідок непередбачених подій, явищ тощо і вимагають прийняття рішень виконкомом; інші питання, внесені на розгляд виконкому у встановленому порядку.

У пункті 6.2 Регламенту визначено, що засідання виконкому проводяться відповідно до порядку денного, що складається відділом організаційно-протокольної роботи міської ради, та погоджується керуючим справами виконкому із міським головою за 3 робочих дні до засідання. До порядку денного вносяться проекти рішень, які оприлюднені не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду.

За змістом п. 7.1 Регламенту засідання виконкому веде міський голова, а у випадках, передбачених статтею 53 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - перший заступник міського голови. Засідання виконкому є правомочним, якщо в ньому беруть участь більше половини членів виконкому від загального складу виконкому.

На засідання виконкому запрошуються керівники виконавчих органів міської ради, підприємств, організацій та установ міста відповідно до внесених на розгляд питань. У засіданні беруть участь представники юридичного департаменту міської ради, департаменту бюджету та фінансів міської ради, управління по зв`язках з громадськістю міської ради (п. 7.4 Регламенту).

Положеннями пункту 7.23 Регламенту визначено, що засідання виконкому протоколюються.

Відповідно до п. 5.1 Регламенту, виконавчий комітет у межах своїх повноважень приймає рішення. Процес підготовки рішення виконкому включає ініціювання в підготовці проекту рішення; розробку проекту рішення.

Підготовка питань на засідання виконкому здійснюється керівниками виконавчих органів міської ради, створеними комісіями, робочими групами. У підготовці питань можуть брати участь депутати міської ради, голови постійних комісій міської ради та представники громадських організацій (п. 5.2 Регламенту).

Згідно із п. 5.9 Регламенту, у випадку, якщо у посадової особи, яка візує рішення, є зауваження до проекту рішення виконкому, то проект рішення подається на розгляд засідання виконкому без її візи із зауваженнями, викладеними у письмовій формі на окремому аркуші.

Відповідно до 7.16 Регламенту, рішення виконкому може прийматись без обговорення, якщо до проекту рішення не надійшли зауваження і на цьому не наполягає жоден із членів виконавчого комітету міської ради.

Положеннями 7.18 Регламенту визначено, що оригінали рішень виконавчого комітету міської ради підписує міський голова, а у разі його відсутності особа, що виконує його повноваження та головувала на засіданні виконкому, на якому було прийняте відповідне рішення. Додатки до рішення виконкому підписуються керівником виконавчого органу, який готував документ та керуючим справами виконкому.

Згідно із п. 7.20, 7.24 Регламенту, підписані рішення виконавчого комітету міської ради реєструються у відділі організаційно-протокольної роботи міської ради шляхом присвоєння дати та порядкового номера і розсилаються згідно з переліком розсилки в шестиденний термін. Після одержання рішень виконавці в триденний термін, за необхідністю готують витяги з рішень, засвідчують у відділі організаційно - протокольної роботи міської ради та надають їх юридичним та фізичним особам. Датою рішення є дата його прийняття виконкомом. Дата і номер зазначаються у визначеному бланком місці. Нумерація рішень виконкому ведеться у порядку їх прийняття у межах календарного року. Копії рішень виконавчого комітету міської ради засвідчуються печаткою відділу організаційно-протокольної роботи міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону № 280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Із системного аналізу наведених норм можна зробити висновок, що в даному випадку заява позивача про встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії від 21.08.2018 № 121/18 підлягала розгляду на засіданні Виконавчого комітету Житомирської міської ради, оскільки прийняття рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, або про відмову у його встановленні належить до виключної компетенції відповідача. Останній, враховуючи вищевказані положення Законів та Регламенту, зобов`язаний був прийняти відповідне рішення протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви Товариства.

Судом встановлено, що заява ТОВ "Альтеренерго" на засіданні Виконавчого комітету Житомирської міської ради не виносилася та не розглядалася.

Під час судового розгляду справи представниками відповідача наголошено на тому, що питання щодо якого подано заяву не могло розглядатися на засіданні Виконавчого комітету Житомирської міської ради, у зв`язку із неправильністю здійснених в тарифі на теплову енергію ТОВ "Альтеренерго" розрахунків та небажанням товариства їх здійснювати. Також указано, що, оскільки після розгляду відповідних розрахунків тарифу та заяв позивача Департаментом економічного розвитку міської ради виявлено економічну необґрунтованість тарифу з наданням відповідних висновків, Управлінням комунального господарства міської ради ТОВ "Альтеренерго" направлено вмотивовані відмови у встановленні тарифу на теплову енергію. Надана відповідь від 12.09.2018 № 18/7219 Виконавчого комітету Житомирської міської ради за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Кондратюка С.М. є правомірною і не суперечить вимогам Регламенту Виконавчого комітету Житомирської міської ради, оскільки Виконавчим комітетом Житомирської міської ради через його виконавчі органи обрано саме таку форму у вигляді листа - відмови ТОВ "Альтеренерго" при здійсненні своєї виконавчої діяльності.

Наведені доводи відповідача суд оцінює критично, позаяк в силу приписів вищевказаних Законів за результатами розгляду заяви ТОВ "Альтеренерго" від 21.08.2018 Виконавчим комітетом Житомирської міської ради повинен був прийнятий акт в межах наданих їм повноважень, тобто у формі рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, або про відмову у його встановленні.

Слід зауважити, що за змістом наведених законодавчих норм рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, або про відмову у його встановленні є адміністративним актом відповідача, прийняттю якого повинна передувати визначена адміністративна процедура, зокрема Регламентом. У свою чергу надання Виконавчим комітетом Житомирської міської ради за результатами розгляду заяви ТОВ "Альтеренерго" від 21.08.2018 відмови щодо встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир" у формі листа від 12.09.2018 за № 18/7219 не узгоджується із положеннями Законів та Регламенту.

На думку суду, необхідність дотримання відповідачем процедури прийняття та форми оформлення відповідного рішення щодо встановлення тарифу на теплову енергію направлено на гарантування дотримання прав суб`єктів господарювання, усунення можливості зловживання правом на встановлення чи не встановлення тарифу. Обрання відповідачем іншої форми розгляду заяви та надання відмови у формі листа наведеній меті не відповідає.

Також суд зауважує, що саме положення згаданого вище Регламенту визначають процедуру прийняття або відхилення міською радою проектів відповідних рішень Виконавчого комітету Житомирської міської ради, проте не звільняють орган місцевого самоврядування як суб`єкта відносин у сфері теплопостачання від обов`язку прийняти відповідне рішення у відповідності до положень чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що під час розгляду заяви позивача від 21.08.2018 відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що передбачений законодавством, що свідчить про протиправність його дій щодо наданої відмови.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

Враховуючи викладене та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що не прийняття відповідачем за результатами розгляду заяви позивача відповідного рішення з дотриманням процедури та форми, визначеної чинним законодавством, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними дій Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» у встановленні тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир", оформленої листом від 12.09.2018 за № 18/7219.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у встановленні тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир", оформленої листом від 12.09.2018 за № 18/7219, є обґрунтованими.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання виконавчого комітету Житомирської міської ради встановити тариф на теплову енергію, що виробляється Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомира» в розмірі 1354,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ)/ 1625,64 грн (з ПДВ) відповідно до заяви № 121/18 від 21.08.2018 та доданого до заяви пакету документів, то суд ураховує, що встановлення тарифу відбувається шляхом прийняття відповідачем відповідного рішення із дотриманням відповідної процедури. У свою чергу зобов`язання відповідача прийняти рішення про встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеренерго» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомира» в розмірі 1354,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ)/ 1625,64 грн (з ПДВ) відповідно до заяви № 121/18 від 21.08.2018 без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Приписами частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Під час розгляду даної справи встановлено, що заява ТОВ "Альтеренерго" на засіданні Виконавчого комітету Житомирської міської ради не виносилася та не розглядалася, жодного рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, або про відмову у його встановленні відповідачем із дотримання процедури, визначеної Законом, прийнято не було. Відтак, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зобов`язує Виконавчий комітет Житомирської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" № 121/18 від 21.08.2018 разом із доданими документами та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про теплопостачання".

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання Виконавчий комітет Житомирської міської ради встановити розрахований Товариством тариф на теплову енергію, оскільки внаслідок неприйняття/не встановлення тарифу на теплову енергію засіданням виконавчого комітету Житомирської міської ради позивач не зазнав негативних наслідків. Так як ТОВ "Альтеренерго" на підставі ч. 12 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" застосовує розмір тарифу на теплову енергію, який даний суб`єкт господарювання сам розрахував і хотів затвердити відповідним рішенням виконавчого комітету.

Суд ураховує, що частиною дванадцятою статті 20 Закону № 2633-IV передбачено, що якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Проте вказана норма жодним чином не позбавляє суб`єкта господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, права на отримання від уповноваженого органу після спливу встановленого строку рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, або вмотивованої відмови у його встановленні, а також права на судовий захист у випадку спору щодо формування та встановлення тарифів на теплову енергію.

Використання суб`єктом господарювання права на встановлення розміру тарифу, розрахованого ним відповідно до частини четвертої та/або п`ятої статті 20 Закону № 2633-IV та поданої заяви без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Отож, встановлення позивачем розміру тарифу, розрахованого ним відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 2633-IV та поданої заяви від 21.08.2018 без згоди відповідача у встановлений строк, не позбавляє його права на оскарження дій відповідного органу.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" у встановленні тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир", оформленої листом від 12.09.2018 за № 18/7219, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" № 121/18 від 21.08.2018 разом із доданими документами та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про теплопостачання".

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" (вул. Прорізна, 9, літера А, приміщення 20, м. Київ,01001, ідентифікаційний код - 35679452) до Виконавчого комітету Житомирської міської ради (майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, м.Житомир,10014, ідентифікаційний код - 04053625) про визнання протиправною (неправомірною) бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" у встановленні тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб Комунальної установи "Центральна міська лікарня № 1 м. Житомир", оформленої листом від 12.09.2018 за № 18/7219.

Зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеренерго" № 121/18 від 21.08.2018 разом із доданими документами та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про теплопостачання".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 27 березня 2019 року