Рішення № 82426694, 10.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. Справа№200/3785/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором аварії на Чорнобильської АЕС віднесеним до 1 категорії. 14.11.1990 року йому була встановлена ІІ група інвалідності. Згідно експертного висновку від 22.05.1990 року №577 захворювання пов`язані з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії ЧАЕС. 27.02.1998 року було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. З 13.03.1998 року належну до інвалідів війні ІІ групи. Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону №18 від 24.01.2012 року, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

02.02.2019 року він звернувся до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням від 18.02.2019 року №4061/04/14-50 йому відмовлено у проведені перерахунку.

Позивач вважає таке рішення незаконним і таким, що порушує його конституційні права.

Вказав що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність проводиться перерахунок відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 50 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, ч.4 ст. 54 Закону, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів не можуть бути нижчими по ІІ групі - 8 мінімальних пенсій за віком.

Просив суд визнати неправомірними дії, пов`язані з невиплатою пенсії у розмірі меншому встановленого ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 8 мінімальних пенсій за віком; визнати неправомірними дії, пов`язані з невиплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі не меншому встановленого ст. 50 даного Закону - інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; зобов`язати призначити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов`язати перерахувати і виплатити з 01.01.2014 року не донараховану пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проси суд поновити пропущений строк звернення до суду.

Ухвалою від 15 березня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 23 квітня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 21 травня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 10 червня 2019 року.

27 травня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Позивач з 17.09.1990 року перебуває на обліку Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильської АЕС віднесеним до 1 категорії.

14.11.1990 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності. Згідно експертного висновку від 22.05.1990 року № 577 захворювання пов`язані з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

27.02.1998 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності безстроково. Згідно експертного висновку від 12.09.1995 року №1232 захворювання пов`язані з виконанням з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії про встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв №18 від 24.01.2012 року, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії н Чорнобильської АЕС.

01.02.2019 року позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 18.02.2019 року №4061/04/14-50 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку.

Згідно вказаного рішення, вбачається, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2008р. по справі № 2а-1291/08 та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2008р. по справі 22-а-7704/08, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2008р. та ухвалою апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009р. по справі № 2а-21618/08 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області здійснити позивачу з 01.11.2006 р. перерахунок державної пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54, 67 Закону України №796.

Розпорядженням по управлінню від 23.08.2008 р., від 21.05.2009 р. позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст. 49,50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України №796.

Зазначено, що пенсія позивача розрахована в розмірі відшкодування фактичних збитків 80% втрати працездатності відповідно до ст.50 Закону України № 796 та з урахуванням норм Постанови № 1210.

Розмір пенсії станом на 01.02.2019 р. становить 987,41 грн., в тому

числі: розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків - 8846,01 грн. додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЄС - 379,60 грн. підвищення інваліду війни 2 групи - 598,80 грн. щомісячна цільова грошова допомога - 50,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2014, передбаченої статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інший, ніж передбачений статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №2857-VI та постанови №745.

У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

У постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 справа №21-3696а15 міститься правовий висновок про те, що з 01.01.2012 нарахування і виплата пенсії позивачу має здійснюватись у розмірі, встановленому Законом України від 22.12.2011 №4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Закон №4282-VI був прийнятий пізніше Закону №796-XII, а на виконання Закону №4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону №4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012 №5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон №5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.

Вказана норма Закону №5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.

Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону №796-ХІІ, передбачено не було.

Лише Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, розділ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, тільки з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50-54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплата позивачу пенсії по інвалідності мала здійснюватись відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача, мала здійснюватись відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 285/4300/14-а; у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 46-52).

Суд зазначає, що виходячи з принципу пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50-54 Закону № 796-ХІІ.

Тотожний висновок був висловлений у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 285/4300/14-а та у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункт 48).

Таким чином, суд зазначає, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачу був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства та рішенню суду у справі №2а-21618/08.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позивач має право на пенсію в розмірі, визначеному Законом №796 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Щодо інших періодів, то виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених Постановою № 1210 відповідач діяв правомірно.

Щодо посилань позивача на те, що зміни в редакції Закону № 796 звужують його права та суперечать Конституції України, суд зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов`язковими для виконання.

Таким чином, в період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2 групи.

Водночас, враховуючи наявність рішення пенсійного органу, що викладене у листі від 18.02.2019 №4061/04/14-50 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, суд вважає, за необхідне для ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень застосувати положення ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог, в частині скасування рішення Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 18.02.2019 №4061/04/14-50, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Надаючи правову оцінку заяв позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним дій відповідача з виплати позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 у розмірі меншому, ніж передбачено вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що виплата позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17; від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Оцінивши в сукупності наведені норми, суд також враховує специфіку даної категорії спору та наявність поважних причин звернення позивача до адміністративного суду в березні 2019 року, що є незалежними безпосередньо від позивача, зокрема, похилий вік, незадовільний стан здоров`я, який підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, об`єктивна необхідність у постійному лікуванні, у тому числі у стаціонарних закладах охорони здоров`я.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України" №23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач як особа, постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 1, звільнена від сплати судового збору. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, пов`язані з невиплатою ОСОБА_2 з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної' пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Скасувати рішення Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) від 18.02.2019 №4061/04/14-50, яким відмовлено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Зобов`язати Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) здійснити перерахунок ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) пенсії, починаючи 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.012014 по 02.08.2014 у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.

В інший частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко