Рішення № 82426571, 18.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 р. Справа№200/3422/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Білецький В.М. – угода від 03.01.2019 року № 1

від відповідача – Ярова С.Є. – довір. від 05.03.2019 року № 216/10

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Державного

підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2018 року № 0053104801 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 41169 грн. 47 коп. за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 33529 грн. 53 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення – рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що, оскільки камеральна перевірка позивача проводилась з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання, податковий орган зобов`язаний керуватись ст. 102 Податкового кодексу України, а тому граничний термін, протягом якого відповідач мав провести камеральну перевірку та визначити суму податкового зобов`язання та/або штрафних санкцій по декларації з екологічного податку сплинули: за 1 квартал 2015 року -16.04.2018 року, за 2 квартал 2015 року – 15.07.2018 року та відповідно до рішення суду про розстрочення податкового боргу – 23.05.2018 року.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначив, що за порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання за 1-3 квартали 2015 року з екологічного податку протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України до позивача застосовані штрафні санкції.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 34032208), місцезнаходження: 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, 4 (а.с. 7-12).

22.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з екологічного податку за 1-3 квартали 2015 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», за результатами якої складений акт № 450/05-99-48-01-14/34032208 (а.с. 13-14).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення Головним управлінням ДФС у Донецькій області вимог чинного законодавства, а саме, несвоєчасна сплата самостійно визначеного грошового зобов`язання з екологічного податку за 1-3 квартали 2015 року (а.с. 14).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте податкове повідомлення – рішення від 14.09.2018 року № 0053104801 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 41169 грн. 47 коп. за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов?язання з екологічного податку (а.с. 15).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» подані до ГУ ДФС у Донецькій області:

- податкова декларація з екологічного податку за 1 квартал 2015 року від 16.04.2015 року № 9070114252;

- податкова декларація з екологічного податку за 2 квартал 2015 року від 19.08.2015 року № 9147888263;

- податкова декларація з екологічного податку за 3 квартал 2015 року від 19.08.2015 року № 9212654061.

Згідно ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року у справі № 805/54/15-а розстрочене виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року у справі за позовом ДПІ у Волноваському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області до ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення податкового боргу з екологічного податку в розмірі 928104,42 грн. строком на 5 років з 01.04.2015 року по 31.03.2020 року зі сплатою щомісячно рівними частками 15468,41 грн. та в березні 2020 року 15468,23 грн.

Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та зазначено в акті перевірки, зазначені податкові зобов?язання з екологічного податку сплачені ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» наступним чином:

- за податковою декларацією за І квартал 2015 року – протягом січня – жовтня 2016 року; лютого 2017 року - вересня – 2017 року;

- згідно ухвали суду від 09.04.2015 року у справі № 805/54/15-а – 13.10.2016 року та 11.11.2016 року;

- за податковою декларацію за ІІ квартал 2015 року – протягом грудня 2017 року – березня 2018 року; квітня 2018 року – липня 2018 року;

- за податковою декларацією за ІІІ квартал 2015 року – протягом травня – липня 2018 року (а.с. 13 – 14, 22 – 87).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірними дії податкового органу щодо нарахування штрафу, тому просить скасувати податкове повідомлення – рішення про таке нарахування.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України на платник податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд вважає неправомірним довід позивача про протиправність проведення відповідачем камеральної перевірки та порушення строків її проведення, виходячи з наступного.

Види перевірок контролюючих органів, порядок та підстави для їх проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України 75.1 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що камеральна перевірка – це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов`язань платниками податків.

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З системного аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що її положення стосуються обмеження проводити документальні перевірки, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оскільки камеральна перевірка – це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов?язань платниками податків, під час такої перевірки документи фінансової, статистичної та іншої звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи та податкова інформація не досліджуються, згода платника податків на проведення такої перевірки необов`язкова, податковий орган не позбавлений права здійснювати такий вид перевірок у спірний період, суд вважає, що, здійснюючи перевірку позивача відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Суд вважає неправомірним довід позивача про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки у спірних взаємовідносинах, виходячи з наступного.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, зазначена норма містить обмеження тридцатиденим строком проведення камеральних перевірок, предметом яких є перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку, тоді як предметом перевірки у спірних взаємовідносинах були питання несвоєчасної сплати податкових зобов?язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інших доводів, ніж наведені раніше, в обґрунтування адміністративного позову позивачем не наведено.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не спростоване позивачем, сплата сум екологічного податку здійснювалась підприємством з порушенням зазначеної норми Закону.

Відповідальність за зазначені порушення встановлена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, встановивши під час перевірки порушення позивачем вимог зазначеної норми Закону, відповідач правомірно, в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства прийняв податкове повідомлення – рішення про зобов`язання сплатити штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення – рішення задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування щодо порушення строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з екологічного податку, суд вважає позовні вимоги про скасуваня податкового повідомлення – рішення такими, що задоволенню не підлягають.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (ЄДРПОУ 34032208, місце проживання: 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, 4) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 27526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2018 року № 0053104801 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 41169 грн. 47 коп. за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 33529 грн. 53 коп. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко