Рішення № 82426358, 05.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 рокуСправа № 160/1982/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягали у відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 за період з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 її роботу за період з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва та призначити і виплатити їй пенсію за віком з 02.10.2018 року, з урахуванням вищезазначеного періоду роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що остання, 02 жовтня 2018 року, після досягнення віку 58 років 6 місяців, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою з метою призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23 листопада 2018 року відповідачем була надана відповідь, оформлена листом №1236/03-05/19, про відмову в призначенні такої пенсії. В мотивування відмови Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що станом на дату звернення позивача, загальний стаж роботи останньої становить - 24 роки 8 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, період роботи з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва зарахуванню до загального стажу роботи не підлягає, так як в відомостях трудової книжки ОСОБА_1 відсутній номер наказу і дата звільнення останньої. Позивач вважає дану відмову необґрунтованою, та такою, що суперечить нормам діючого законодавства, так як основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Таким чином, сукупний стаж ОСОБА_1 , із врахуванням оскарженого стажу роботи, становить 27 років 8 місяців 17 днів, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було відкрито провадження в даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 03.04.2019 року відповідачем поданий, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відзив на позовну заяву за вх. №17427/19, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що з метою призначення пенсії за віком, відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 02.10.2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України з відповідною заявою. Відповідно до норм чинного законодавства, основним документом для підтвердження загального стажу роботи є трудова книжка, в разі її відсутності або відповідних даних в ній, чи неправильних або неточних записів для підтвердження трудового стажу надаються уточнюючі довідки, виписки з наказів, письмові трудові договори та інші докази, які містять відомості щодо періодів роботи. Враховуючи наведене, при здійсненні розрахунку загального трудового стажу позивача, було виявлено, що період роботи з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва не має можливості зарахувати до загального стажу роботи останньої, оскільки, відсутній номер наказу і дата звільнення ОСОБА_1 . На підставі наданих до заяви про призначення пенсії за віком документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу був нарахованих загальний трудовий стаж - 24 роки 8 місяців 7 днів. Враховуючи відсутність необхідного стажу роботи, а саме 25 років, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем 23.11.2018 року було відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), станом на 20.08.2018 року досягнула віку - 58 років 6 місяців.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 02 жовтня 2018 року позивач звернулась з відповідною заявою та доданими до неї документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою призначення пенсії за віком.

23 листопада 2018 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Пуздрі О.А. була надана відповідь за №1296/03-05/19, в якій останній було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Відповідачем було встановлено, що загальний трудовий стаж позивача складає 24 роки 8 місяців 7 днів, до якого були зараховані наступні періоди: з 01.09.1977р. по 25.06.1982р. - період навчання; з 10.05.1988р. по 22.11.1991р. конструкторському інституті «Металургавтоматика»; з 01.08.1997р. по 30.09.2004р. - період роботи на приватному підприємстві «Даяна-авто»; з 19.09.2006р. по 15.06.2007р. - період перебування на обліку в центрі зайнятості; з 26.06.1982р. по 19.08.1982р., з 05.02.1984р. по 04.02.1987р. - періоди догляду за дитиною до 3 років; 01.10.2004р. - 12.05.2006р, 05.09.2007р. - 30.04.2008р., 17.04.2015р. - 31.10.2017р., 06.12.2017р. - 16.05.2018р. - дані персоніфікованого обліку.

При цьому, період роботи з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва зарахуванню до загального стажу роботи не підлягає, так як в трудовій книжці позивача, серії НОМЕР_2 від 23.08.1982 року, відсутній номер наказу і дата звільнення останньої.

Не погодившись з відмовою відповідача, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За змістом ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

У відповідності до приписів статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція затверджена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку № 637).

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Відповідно до п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними), акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

При цьому, обов`язок введення трудових книжок покладений на відповідних посадових осіб працюючих на відповідному підприємстві, установі, організації.

Як встановлено судом, єдиною підставою для не зарахування відповідачем оскаржуваного періоду роботи позивача з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва, є відсутність трудовій книжці останньої номеру наказу і дата звільнення ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з даним висновком відповідача, адже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна позиція кореспондується Верховним Судом в постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18)

Отже, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком відповідач діяв необґрунтовано та всупереч нормам діючого законодавства.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1-2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768, 40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією №0.0.1282505846.1 від 28.02.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягали у відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 за період з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 її роботу за період з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.10.2018 року, з урахуванням періоду роботи з 23.08.1982 року по 02.09.1985 року в Проектно-конструкторському технологічному інституті ремонтного виробництва.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05.04.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька