Ухвала суду № 82426355, 27.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Справа № 0440/4876/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Віхрової В.С., суддів Ніколайчук С.В., Турлакової Н.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2018 р. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оформлене листом від 08.06.2018 року №Р8392-18, №Р8392-18/1, №Р8392-18/2 про відмову позивачу в перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити з 01.10.2017 року перерахунок позивачу пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. у задоволенні позовної заяви було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2018 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. залишено без змін.

08.05.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 року з підстав ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Заявник вважає, що такі висновки Конституційного Суду України є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду рішення суду та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду заява передана до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Віхрової В.С., суддів Ніколайчук С.В., Турлакової Н.В.

З огляду на положення ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами визначено у ст. 362 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Так, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Згідно п.5 ч.1 ст.363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 р. відкрито спрощене провадження з викликом учасників справи на 27.05.2019 р. о 10:50 год.

До судового засідання заявником було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалам справи.

Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами встановлений статтею 368 КАС України.

Так, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами (ч.1). Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч.2). Під час перегляду за нововиявленими або виключними обставинами сторони користуються правами, визначеними статтею 47 цього Кодексу (ч.3).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду заяви, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового розгляду, зловживання процесуальними правами учасників процесу, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення питання представленого на розгляд та вважає за можливе розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами здійснити у письмовому провадженні.

Слід зазначити, що ч.6 ст. 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно ст. 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оформлене листом від 08.06.2018 року №Р8392-18, №Р8392-18/1, №Р8392-18/2 про відмову позивачу в перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити з 01.10.2017 року перерахунок позивачу пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. у задоволенні позовної заяви було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2018 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. залишено без змін.

Отже, рішення набрало законної сили. Докази звернення до виконання та/або повного виконання рішення суду відсутні.

Висновки суду полягали в наступному.

Частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Разом з тим, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов:

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації - відповідних наслідків та військових навчаннях саме під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, законодавцем передбачено, що пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у разі коли особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження строкової військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 позивач проходив строкову службу з 28.05.1976 року по 01.06.1978 року та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 09.07.1986 року по 30.07.1986 року.

Отже, позивачем не підтверджено проходження дійсної строкової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.

Таким чином, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.

Таким чином колегія суддів встановила, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюються, що і стало відмовою у задоволенні позовної заяви.

Разом з тим, Конституційний Суд України, розглянувши конституційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у рішенні 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019 вказав, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У відповідності до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В матеріалах справи наявна копія військового квитка ОСОБА_1 , архівна довідка Міністерства оборони, з яких вбачається, що позивач проходив строкову службу з 28.05.1976 року по 01.06.1978 року, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 09.07.1986 року по 30.07.1986 року.

Отже, враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, згідно ч. 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019 положення, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.

З викладеного слідує висновок, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019 не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли до його ухвалення, оскільки не має зворотної дії в часі.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи дію норми закону у часі, у суду відсутні підстави для перегляду за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. у справі №0440/4876/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії в межах поданої заяви.

Перерахунок та виплата пенсії по інвалідності у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може бути здійснено позивачем лише з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 1-р(II)/2019, тобто з 25.04.2019 р.

При вирішенні справи суд враховує положення п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) в якому зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, та обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, практика якого є своєрідним механізмом, яка дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію, неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права (пункт 44 рішення Суду у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини").

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

Колегія суддів акцентує увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області для здійснення перерахунку його пенсії починаючи з 25.04.2019 р. відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р (II)/2019.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На переконання суду, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у даній справі за виключними обставинами, дотримано принцип справедливого суду. Висновки колегії суддів ґрунтуються на належному правозастосуванні норм закону та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019

При цьому, суд не звужує та не зменшує обсяг соціальних прав та гарантій заявника, які гарантовані державою.

Згідно ч.1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст.6, 72-77, 90, 241-243, 248, 256, 294, 295, 361-369 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. залишити в силі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Суддя Суддя В.С. Віхрова С.В. Ніколайчук Н.В. Турлакова