Рішення № 82426328, 07.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/962/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Масюк Г. С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Наумчик Р. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Волинська митниця ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесене рішення митного органу не ґрунтується на вимогах Митного кодексу України (далі - МК України) та є незаконним з тих підстав, що декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом), не містять розбіжностей та підтверджені визначеними частиною другою статі 53 МК України документами, а тому у відповідача не було підстав витребовувати додаткові документи для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на розбіжності щодо власника товару в технічному паспорті та довідці рахунку є безпідставними та формальними, оскільки підтвердження таких відомостей не впливає на числові значення складових митної вартості декларованого товару, а також не підтверджує того факту, що декларант мав якісь правовідносини із власниками авто, що зазначений в технічному паспорті та обов`язку декларанту підтверджувати відповідачу відсутність між цими сторонами відповідних правовідносин.

Також, позивач звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач не вказує та не посилається на норму МК України, яка б визначала право відповідача коригувати числові значення митної вартості на підставі внутрішніх систем ризиків митниці, крім того, відповідачем як джерелом при визначені митної вартості було використано бази даних, які не передбачені МК України та не застосовують у зовнішньоекономічній діяльності. Не містить оскаржуване рішення також і посилань на документально підтвердженої офіційної інформації митних органів країни продавця щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки під час опрацювання документів поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення разом із митною декларацією № UA205090/2019/032926 легкового автомобіля марки Toyota, моделі Corolla Verso, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2015 року випуску, згідно яких декларантом заявлено митну вартість на рівні 3359,15 євро (фактурна вартість 3300,00 євро) за першим методом - за ціною договору відбулось спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР). Враховуючи те, що спрацювання системи управління ризиками є порядком дій посадової особи органу доходів і зборів, в тому числі в напрямку перевірки правильності визначення митної вартості товарів, саме під час опрацювання документів, які подані декларантом для підтвердження митної вартості, посадовою особою митниці встановлено, що декларантом заявлену митну вартість на рівні 3359,15 євро. В рахунку фактурі від 26.02.2019 року №025 зазначений продавець Kuklio Prekybos Іmone, в технічному паспорті від 31.07.2018 року №AF 2727501 зазначено декілька власників: Sia tu 171 та Sia Autonoma un serviss.

У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку із спрацюванням профілів ризику АСАУР, декларанту було запропоновано в 10-денний строк надати додаткові документи. Додаткових документів для підтвердження митної вартості декларантом надано не було. Тому, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України від 28.11.2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні» та спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодом НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість 8051». Крім того, митницею з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару належного позивачу, відповідачем було прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості, що стало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Разом з тим, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно розділу Х МК України.

З огляду на вищевикладене представник відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін задоволено, ухвалено перейти із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах МК України та не підтверджені будь-якими доказами.

Ухвалою суду від 24.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з довідкою рахунком від 26.02.2019 року №025 (а.с.14-15) та рахунком-фактурою від 26.02.2019 року серії KUK №19030 (а.с.16) придбав у Торгової компанії Kuklio Prekybos Іmone (Литва) автомобіль Toyota Verso, номер кузова № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення.

04.03.2019 року декларантом позивача подано Волинській митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2019/032926 для митного оформлення ввезеного на територію України легкового автомобіля бувшого у використанні, призначеного для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, марки - Toyota, модель - Corolla Verso, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, кузов № - НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1598 см. куб., тип двигуна - бензиновий/газ, потужність двигуна - 97 kw , категорія ТЗ за документами виробника - М1, колісна формула - 4 х 2, загальна кількість місць, включаючи водія - 5, дата першої реєстрації - 03.07.2015 року. Декларантом визначена митна вартість зазначеного товару за основним методом у сумі 3359,15 євро (фактурна вартість 3300,00 євро) (а.с.40-41).

На підтвердження визначення складових митної вартості товару декларантом позивача разом з митною декларацією від 04.03.2019 року №UA205090/2019/032926 було подано: довідку рахунок від 26.02.2019 року №025 (а.с.14-15), квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26.02.2019 року серії KUK №19021 (а.с.17), рахунок-фактуру від 26.02.2019 року серії KUK №19030 (а.с.16), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с.19), свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 26.02.2019 року №16507842 (а.с.20), квитанцію на підтвердження ціни придбаного пального для транспортування автомобіля (а.с.21), квитанцію про отримання транзитних номерів (а.с.22) та копію митної декларації країни відправлення 19LTKC0100EK052352 (а.с.18).

Разом з тим, під час опрацювання документів поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення, відбулося спрацювання наступних профілів ризику:

103-1 - «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»;

105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;

210-1 - «Проведення митного огляду транспортного засобу»;

911-6 - «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової відеозйомки».

За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість - 8051,00» (а.с.44).

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР митницею декларанту було надіслано електронне повідомлення з проханням надати в 10-денний термін наступні документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи; рахунки, договори про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказано декілька власників; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості (за бажанням) (а.с.10). У свою чергу, на дане повідомлення позивачем було надіслано відповідь в якій зазначив, що Волинській митниці ДФС було надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості (а.с.11-12).

05.03.2019 року митниця прийняла рішення №UA205110/2019/000223/2 про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлену митну вартість на рівні 3359,15 євро. В рахунку-фактурі від 26.02.2019 року №025 зазначений продавець Kuklio Prekybos Imone, в технічному паспорті від 31.07.2018 року №AF 2727501 зазначено декілька власників: Sia Tu 171 та Sia Autonoma un serviss.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС від 28.11.2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», та спрацюванням системи ризиків «АСАУР»: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8051,00 євро». Рівень митної вартості становить 8051,00 євро.

Крім того, в даному рішенні зазначено, що митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Також, роз`яснено право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України (а.с.8).

Волинською митницею ДФС на підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000223/2 оформлено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00223. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2 (а.с.9).

Як вбачається з митної декларації від 05.03.2019 року №UA205090/2019/033732 товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання (а.с.13).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2, оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року № 4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме легкового автомобілю б/в марки Toyota, модель Corolla Verso, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2015 за ціною 3359,15 та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8051,00 євро». Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів, оскільки декларантом не надано витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 8051,00 євро.

Проте суд з даними твердженнями відповідача не погоджується з наступних підстав.

Як слідує із оскаржуваного рішення відповідача, митний орган поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку з тим, що в рахунку-фактурі від 26.02.2019 року №025 продавцем є Kuklio Prekybos Imone, а в технічному паспорті від 31.07.2018 року №AF2727501 зазначено декілька власників: Sia Tu 171 та Sia Autonoma un serviss. Разом з тим, посилання відповідача на дані розбіжності є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою рахунком від 26.02.2019 року №025 (а.с.14-15), квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26.02.2019 року серії KUK №19021 (а.с.17) та рахунком-фактурою від 26.02.2019 року серії KUK №19030 (а.с.16), підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль у Торгової компанії R. Kuklio Prekybos Imone. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Рахунок на товар виданий саме цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені в касу саме цієї компанії. Також, правомірність розпорядження товаром і наявність у продавця повноважень на продаж автомобіля підтверджується тим, що реєстраційні органи Литовської Республіки видали ОСОБА_1 . свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 26.02.2019 року №16507842.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач посилався на неподання декларантом додаткових документів, а саме: висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківських платіжних документів; рахунків, договорів про здійснення платежів третім особам, чи інших платіжних документів, що підтверджують вартість товару.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповіді на повідомлення митниці надати додаткові документи ОСОБА_1 зазначив, що у нього відсутні договори (угоди, контракти) з третіми особами. Також, у даному повідомленні позивач вказав, що висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією не буде подаватись, оскільки він не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Крім того, позивач повідомив митницю про відсутність банківських платіжних документів, оскільки оплата за товар здійснювалася готівкою. Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Крім того, декларант надав відповідачу квитанцію до прибуткового касового ордеру серії KUK № 19021 від 26.02.2019 року, відповідно до якої позивач сплатив продавцеві кошти в готівковій формі в сумі 3300,00 євро, а тому цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.

Також, суд не погоджується з твердженнями Волинської митниці ДФС про те, що подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару в сумі 3359,15 євро, оскільки фактична вартість транспортного засобу становить 3300,00 євро, вказав на відсутність документів для підтвердження витрат в розмірі 59,15 євро з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи декларантом позивача разом з митною декларацією від 04.03.2019 року UA205090/2019/032926 було надано, зокрема, квитанцію на придбання пального на суму 20,74 євро (а.с.21) та квитанцію про отримання транзитних номерів на суму 38,41 євро (а.с.22), що в загальній сумі складає 59,15 євро. Таким чином, твердження представника відповідача про те, що подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості є необґрунтованими та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо визначення митним органом митної вартості товару на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, то суд зазначає наступне.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно переліком для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість - 8051,00». Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість - 8051,00». Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.

При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність пошкоджень транспортного засобу підтверджується додатковим аркушем до Акту про проведення митного огляду товарів №UA205010/2019/315541, яким встановлено пошкодження ЛФП по кузову. Також, суд звертає увагу на показник одометра - 370757 км, який безумовно впливає на вартість даного транспортного засобу (а.с.68).

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2 зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 8051,00 євро. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Таким чином, оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 року №UA205110/2019/000223/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 02.04.2019 року №16 (а.с.2).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 25.03.2019 року, акту виконаних робіт від 01.04.2019 року, квитанцій до прибуткового касового ордера № 8, 9, 10 від 01.04.2019 року) позивач сплатив адвокату Тростянчук Т. В. кошти в загальній сумі 7500,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту виконаних робіт від 01.04.2019 року складається з: правової консультації та роз`яснень щодо правомірності винесеного Волинської митницею ДФС рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000223/2 - 1500,00 грн.; складання позовної заяви - 3000,00 грн.; представництво інтересів позивача у Волинському окружному адміністративному суді - 3000,00 грн.

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки з предмету договору від 25.03.2019 року про надання правничої допомоги неможливо достовірно встановити, у якому саме спорі з Волинською митницею ДФС щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів виникло зобов`язання у адвоката надати правничу допомогу позивачу, адже крім даної справи на розгляді Волинського окружного адміністративного суду перебувала і інша справа за його позовом. Крім того, вважає неналежними додані позивачем для підтвердження витрат на правничу допомогу квитанції до прибуткового касового ордеру, адже з інформації, яка в них внесена неможливо достовірно ідентифікувати первинні документи на підставі яких їх видано та якої конкретно справи вони стосуються. З метою забезпечення балансу між правами позивача та інтересами відповідача просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви - 3000,00 грн. та винагорода за представництво інтересів позивача в судових засіданнях - 2000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що надання правових консультацій та роз`яснень щодо правомірності винесеного оскаржуваного рішення включається до витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви, а тому дані витрати у сумі 1500,00 грн. повинен понести позивач. Крім того, суд вважає необгрутованою суму винагороди адвоката за представництво інтересів позивача у суді в розмірі 3000,00 грн., оскільки як вбачається з матеріалів адміністративної справи в даній справі було проведено три судових засідання, а саме: 08.05.2019 року тривалістю 27 хв., 24.05.2019 року тривалістю 9 хв. та 07.06.2019 року тривалістю 33 хв., а тому, враховуючи предмет даного спору та тривалість часу, потраченого представником позивача на представництво інтересів ОСОБА_1 в даних судових засіданнях, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн. як суму винагороди за представництво інтересів позивача в судових засіданнях.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 243 ч.3, 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 05 березня 2019 року № UA205110/2019/000223/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 18.06.2019 року.