Рішення № 82426309, 04.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 рокуСправа № 160/2735/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA110150/2019/200023/1 від 23.01.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00069 від 23.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17 січня 2019 року відповідно до положень законодавства України було подано електронну митну декларацію №UA110150/2019/202149 для здійснення митного оформлення транспортного засобу - автомобіль VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, номер кузова VIN: НОМЕР_1 , 2015 року випуску. Автомобіль придбаний згідно з договором купівлі-продажу №234 від 28.12.2017 р. за 17000 Євро. На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були надані рахунок-фактура №234 від 28.12.2018 р., декларація про походження товару №89т19 від 17.01.2019 р., акт про проведення огляду (переогляду) товару № UA209030/2019/01130 від 09.01.2019 р., свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_2 від 27.06.2015 р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №89т19 від 19.01.2019 р., митну декларацію країни відправлення. Проте, відповідачем безпідставно відкориговано заявлену митну вартість із застосуванням резервного методу та визначено на рівні 29750 Євро. Позивач вважає, що надані до митного оформлення товару документи до декларації належним чином підтверджували заявлену вартість товару. У зв`язку з чим, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови протиправні, суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/2735/19 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

22 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що митна вартість товару - автомобіль VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, номер кузова VIN: НОМЕР_1 , 2015 року випуску, заявлена позивачем з резервним методом (другорядний метод) та визначена на рівні 18121,68 Євро, що за курсом на день подання митної декларації становить 578061,68грн. Таким чином, декларант, самостійно визначивши митну вартість товару за резервним методом, фактично підтвердив та погодився з тим, що митна вартість автомобіля не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 Митного кодексу України. Крім того, при перевірці документів, наданих на підтвердження заявленої митної вартості, були виявлені суттєві розбіжності, які не усунуті декларантом. Так, наданий до митного оформлення платіжний документ №1666 від 26.12.2018 р. не містить ідентифікаційних ознак предмета оплати. Рахунок-фактура від 28.12.2018 р. №0000234 не містить дані про умови оплати, не містить дані про стан авто, як такого, що було у використанні. Документи щодо здійснення транспортування до митного оформлення не надавались. При цьому, в декларації умови поставки декларантом не зазначено. Отже, декларантом не виконано ч. 2 ст.53 Митного кодексу України. Додана до позову копія довідки про транспортні витрати від 17.01.2019 б/н про транспортні витрати у сумі 100 Євро не відповідає вимогам чинного законодавства та не підтверджена жодним платіжним документом. Окрім того, вага автомобіля, що зазначена декларантом у декларації під час митного оформлення, не відповідає вазі, що зазначена у декларації країни відправлення. До того ж ринкова вартість ввезеного ТЗ згідно з експертним висновком, наданого позивачем, становить 18021,68 Євро, що суперечить фактурній вартості 17000 Євро. Не можуть бути залишені поза увагою і показання одометра, які викликають сумнів щодо їх достовірності. У зв`язку із викладеним, рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що оскаржуються позивачем, цілком обґрунтовані, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. При поданні митної декларації №UA110150/2019/202149 ОСОБА_1 було застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товару. У цьому випадку вартість товару була визначена на рівні 18121,68 Євро (гр.45), що складається з вартості товару, що підтверджена висновком експертного авто товарознавчого дослідження №89т19 від 17.01.2019 р., а також вартості транспортних витрат у сумі 100 Євро. Транспортування авто було здійснено чоловіком ОСОБА_1 за довіреністю від 02.01.2019 р., під керуванням якого перебував автомобіль з моменту придбання до моменту митного оформлення. Щодо зауважень митного органу до наданих декларантом документів, а саме: до платіжного документу № 1666 від 28.12.2018 р., рахунку-фактури від 28.12.2018 р. № 0000234, то у позовній заяві позивачем було зазначено, що документ від 28.12.2018 р. № 234 є договором купівлі-продажу автомобіля, який містить вичерпний перелік даних для ідентифікації автомобіля. Вказаний документ містить вартість автомобіля - 17000 Євро, а також валюту розрахунку. Що стосується вимоги митного органу щодо необхідності зазначення у ньому таких даних, як ставка суми ПДВ країни придбання, а також даних про стан авто (наприклад, показники одометру, наявність/відсутність пошкоджень), то вказані вимоги не обґрунтовані жодним нормативним документом та не мають жодного значення для визначення саме числового значення митної вартості. Що стосується касового ордера № 1666 від 28.12.2018 р., то вказаний документ містить посилання на вищевказаний договір купівлі-продажу автомобіля № 234, а саме містить посилання «VRL18/234». Що стосується розбіжностей у зазначенні ваги транспортного засобу, позивач зазначив, що об`єм баку автомобіля становить 100 літрів. Враховуючи, що при зважуванні автомобіля при його експорті, бак був майже порожній, його маса становила 2110 кг., що відповідає його технічним характеристикам за паспортом авто. Водночас, при перетині кордону України бак автомобіля був повний, що зумовило збільшення його маси. Позивач вважає, що усі перелічені документи були належним чином оцінені експертом та враховані при складанні ним висновку від 17.01.2019 р., на підставі якого позивачем і була визначена митна вартість товару. Враховуючи вищевикладене, позиція митного органу, викладена у оскаржуваних рішеннях, а також у відзиві на позовну заяву є необґрунтованою.

27 травня 2019р. ухвалою суду провадження у справі було зупинено.

04 червня 2019р. ухвалою суду провадження у справі було поновлено.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

04 червня 2019 року судом було ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.ст.205, 243 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Позивач придбала за кордоном для власного користування автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, номер кузова VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2967см3; дата виготовлення - 26.04.2015 р., який у січні 2019 року ввезений на територію України.

17 січня 2019 року позивач через представника ТОВ «АСТРАФІШ» звернулась до Дніпропетровської митниці ДФС із електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA110150/2019/202149 для здійснення митного оформлення товару:

1.«Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель - TOUAREG, номер кузова VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2967см3; потужність - 193кВт, дата виготовлення - 26.04.2015 р.; введено в експлуатацію - 27.06.2015 р., показник одометра - 360449км, країна виробництва - Німеччина, пошкодження - забруднення оббивки сидінь, при зовнішньому огляді на ТЗ визначені сліди відновлювального ремонту дверей правих передніх і лівих задніх» (а.с.18).

Згідно з митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р. товар імпортований на підставі інвойсу №234 від 28.12.2018 р., декларації про походження товару №89т19 від 17.01.2019 р., акту про проведення огляду ТЗ № UA209030/2019/011130 від 09.01.2019 р., свідоцтва про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 від 27.06.2015 р., довідка про транспортні витрати б/н від 17.01.2019 р., митної декларації країни відправлення 18LTLC0100ЕК180886 від 28.12.2018 р.

За результатами перевірки документів, що надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

- наданий до митного оформлення платіжний документ від 28.12.2018 №1666 не містить ідентифікаційних ознак предмета оплати. Таким чином, неможливо перевірити, за що саме здійснена оплата;

- рахунок-фактура від 28.12.2018 №0000234 не містить дані про умови оплати, не містить дані про стан авто (наприклад, показники одометру, наявність/відсутність пошкоджень), не містить посилання на договір купівлі-продажу, не містить найменування валюти рахунку, не містить ставку та суму ПДВ країни придбання;

- згідно з митною декларацією країни відправлення від 28.12.2018 № 18LTLC0100ЕК180886 вага авто становить 2110 кг, в той час як згідно з поданою до митного оформлення декларацією вага авто становить 2185 кг.;

- за інформацією офіційного сайту продавця UAB «Vailida» www.vailida.lt дане підприємство здійснює перевезення та доставку автомобілів. Транспортні документи до митного оформлення не надавались.

За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та у відповідності п. 2-3 ст. 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10-ти календарних днів додатково надати (за наявності):

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування,

- страхові документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку транспортного засобу, ціна якого визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору.

Листом декларанта від 22.01.2019 надано повідомлення-прохання визначення митної вартості та завершення митного оформлення без урахування 10-денного терміну.

Заява була розглянута як відмова від надання додаткових документів.

У порядку ст. 255 Митного кодексу України митним органом проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, не подання декларантом декларації митної вартості, що також вказує на неможливість здійснення контролю щодо числового значення митної вартості товару, зокрема, віднесення до складових вартості доданих декларантом 100 Євро, суб`єктивний характер висновку експерта, неподання декларантом документів згідно з переліком митного органу зроблено висновок про неможливість застосування обраного декларантом методу.

У зв`язку з чим, заявлена митна вартість товару була скоригована, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/200023/1 від 23.01.2019 року із застосуванням 2-г - резервного методу визначення митної вартості товару, та визначена на рівні 29750Євро.

За основу для коригування митної вартості взято раніше визначену митним органом митну вартість легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2967см3; потужність двигуна - 193кВт, дата виготовлення - 2015 рік, колір - білий, що був у використанні, оформлений за декларацією від 28.12.2018 р. №205100/2018/021720.

У зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, позивачу було оформлено картку відмови у митному оформленні №UA110150/2019/00069 від 23.01.2019 року.

Автомобіль випущений у вільний обіг за МД від 28.01.2019 р. № UA110150/2019/204144.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно з частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно зі ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Дніпропетровською митницею ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 23.01.2019 р. №UA110150/2019/00069, якою відмовлено в митному оформленні товарів за МД №UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р. на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 р. №UA110150/2019/200023/1.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару - легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - TOUAREG, номер кузова VIN - НОМЕР_1 , за МД № UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р. в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, стали розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, та ненадання декларантом документів згідно із сформованим переліком на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу.

Судом досліджені надані позивачем в якості доказу підтвердження правильності визначення митної вартості легкового автомобіля за МД №UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р. - INVOIC №234 від 28.12.2018 р. (а.с.19), платіжний документ (KVITAS) від 28.12.2018 №1666 (а.с.20), декларація країни відправлення від 28.12.2018 № 18LTLC0100ЕК180886, сертифікат відповідності, висновок експерта №89т19 про оцінку транспортного засобу від 17.01.2019 р., свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 від 27.06.2015 р.

Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов`язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Інвойс - (анг. INVOIC) - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.)

Так, згідно з інвойсом №234 від 28.12.2018 р. (а.с.19), виданим компанією UAB «Vailida» на ім`я ОСОБА_2 , остання є покупцем автомобіля VOLKSWAGEN, модель - TOUAREG, VIN - НОМЕР_1 , дата реєстрації - 27.06.2015 р., вага 2110, колір - білий, ціна - 17000 ЕUR.

Втім, умови поставки товару в інвойсі не зазначено, не зазначено і повні характеристики товару: тип двигуна, ідентифікаційні ознаки автомобіля, що був у використанні, в тому числі пошкодження, про які зазначено у МД №№UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р., що унеможливлює узгодження даного рахунку-фактури з автомобілем, що розмитнюється.

Платіжний документ (KVITAS) від 28.12.2018 №1666 (а.с.20) також не містить ідентифікаційних ознак автомобіля VOLKSWAGEN, модель - TOUAREG, VIN - НОМЕР_1 , що унеможливлює узгодження інвойсу з предметом оплати.

Не містить всіх ідентифікаційних ознак автомобіля, що був у використанні, його пошкоджень і декларація країни відправлення від 28.12.2018 № 18LTLC0100ЕК180886.

Більш того, вага авто згідно з інвойсом, декларацією країни відправлення не узгоджується з вагою авто, зазначеної в МД №UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р.

За таких обставин, задекларовані відомості про автомобіль, про забруднення оббивки сидінь, сліди відновлювального ремонту дверей правих передніх і лівих задніх автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, VIN - НОМЕР_1 , не узгоджується з інформацією в комерційних/товаросупровідних документах.

Крім того, згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №89т19 від 17.01.2019 року ринкова вартість ввезеного транспортного засобу становить 18021,68Євро, що суперечить фактурній вартості 17000 Євро.

Документу на підтвердження вартості перевезення від 17.01.2019 р. б/н суду не надано.

Сумнівним є також і той факт, що як у матеріалах, наданих позивачем як декларантом до митного органу, так і в поданих до суду документах, відсутні відомості про умови поставки, що унеможливлює встановлення основних прав і обов`язків учасників операції при транспортуванні, упаковці, страхуванні вантажу, оформленню комерційної документації, визначенні місця і часу переходу права власності від продавця до покупця, а також, як ці умови відбиваються в ціні товару.

Суд зазначає, що інформація про товар, що підлягає розмитненню, має повністю співпадати з відомостями, зазначеними в МД декларантом, та узгоджуватись з відомостями в комерційних/товаросупровідних документах, перелік яких визначений в ст. 53 Митного кодексу України, в тому числі, з реквізитами, необхідними для ідентифікації ввезеного товару.

Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що не має значення, які дати документів, наявність або відсутність в документах ідентифікуючих ознак автомобіля, головне - номер кузова транспортного засобу (VIN), який є індивідуальним для кожного автомобіля.

Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 ст. 52 Митного кодексу України зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних.

За встановлених розбіжностей в товаросупровідних документах із задекларованими даними, а також відсутності платіжних банківських документів на підтвердження оплати продавцеві за товар, суд погоджується з відповідачем щодо не підтвердження позивачем заявленої митної вартості товару за МД №UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації №UA110150/2019/202149 від 17.01.2019 р., містять суттєві розбіжності щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Також відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та необхідності визначення митної вартості товару саме за методом №2ґ (резервним), тобто, дотримане правило послідовності застосування методів, визначене Митним кодексом України.

У відповідності до п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки відповідачем доведено, що рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2019 р. № UA110150/2019/200023/1 та картка відмови 23.01.2019 р. №UA110150/2019/00069 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення, для прийняття рішення, й відповідає критеріям, визначеним ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, отже, задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський