Рішення № 82425750, 04.06.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.06.2019 Справа № 920/57/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/57/19

за позовом: Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область, 42302, код 19369021),

до відповідача: Фермерського господарства «НАТОН» (вул. Центральна, буд. 89, с.Постольне, Сумський район, Сумська область, 42324, код 34878603),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1. Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

2. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 );

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

за участю представників сторін:

від позивача: Джепа Г.В., ордер Серія СМ № 0309/18/2 від 03.09.2018;

від відповідача: Сесенко С.Г.;

від третіх осіб: не з`явились;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 15.01.2019 провадження у справі №920/57/19 було відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 13.02.2019 р.

В судовому засіданні 13.02.2019 р. підготовче засідання було відкладено на 13.03.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 18.12.2018 р. суд ухвалив справу №920/789/18 розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочавши зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначене на 15.01.2019 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 15.01.2019 р. підготовче засідання було відкладене на 13.02.2019 р.

В судовому засіданні 13.02.2019 р. підготовче засідання відкладене на 13.03.2019 р.

У зв`язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 13.03.2019 р. не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 15.03.2019 р. підготовче засідання призначене на 08.04.2019 р.

У зв`язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 08.04.2019 р. не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2019 р. підготовче засідання призначене на 02.05.2019 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 02.05.2019 р. було закрите підготовче провадження у справі №920/57/19, розгляд справи по суті призначено на 20.05.2019 р.

В судовому засіданні 20.05.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 03.06.2019 р.

В судовому засіданні 03.06.2019 р. суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 04.06.2016 р. до 10 год. 50 хв.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Фальченко Ю.Л. Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради про реєстрацію права оренди земельної ділянки за Фермерським господарством «НАТОН» від 31.10.2017, індексний номер 37867836, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві (Вх. №474 від 22.01.2019) проти задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи позов передчасним, а також зазначив, що позивач звернувся з позовом не до належних осіб - учасників судового провадження, які, на думку самого ж позивача, здійснили та допустили порушення його прав та інтересів.

Позивачем подано відповідь від 12.03.2019 на відзив відповідача, в якій зазначив про те, що визнання протиправним та скасування рішень, записів щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем є способом захисту прав позивача на земельну ділянку від їх порушення відповідачем, за яким зареєстроване аналогічне право щодо того самого майна.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа 1 в письмових поясненнях від 07.03.2019 р. повідомила суд про те, що підтримує в повному обсязі позовні вимоги та зазначила, що не підписувала та не уповноважувала на підписання від свого імені договір про припинення договору оренди землі від 31.03.2015, укладений між позивачем і третіми особами.

Аналогічні письмові пояснення від 07.03.2019 року подано третьою особою ОСОБА_1 .

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

31 березня 2015 року між Спільним агрохімічним підприємством «Родючість» та гр. ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, загальною площею 1,8622 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4, строком на 10 років.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2018 (інформаційна довідка №112920043) право оренди Спільного агрохімічного підприємства «Родючість» за відповідним договором оренди було зареєстроване у відповідності до законодавства України, про що до Державного реєстру речових прав внесено запис від 08.04.2015 року № 9319628 /а.с.26/.

На виконання умов договору від 31.03.2015 р. між позивачем і третіми особами було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що йому стало відомо про те, що 20.09.2017 року було укладено договір про припинення договору оренди землі, шляхом його розірвання у відповідності до якого було припинено договір оренди землі від 31.03.2015 року.

Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради Фальченко Юрієм Леонідовичем 31.10.2017 року було внесено запис № 23112923 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди земельної ділянки позивача, індексний номер рішення 37867365.

Враховуючи те, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.05.2018 року у справі №587/576/18, яке набрало законної сили, Договір про припинення договору оренди землі, шляхом його розірвання, було визнано недійсним, позивач вважає договір оренди землі від 31.03.2015 року, укладений між позивачем і третіми особами (земельна ділянка НОМЕР_4), таким, що продовжує свою дію до 2025 р.

Проте позивачу стало відомо, що за відповідачем, Фермерським господарством «НАТОН», було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 . Відповідний запис 31.10.2017 року, індексний номер рішення: 37867836 внесений до реєстру на підставі Договору оренди землі від 21.09.2017 року.

Беручи до уваги те, що договір про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.05.2018 року у справі №587/576/18 було визнано недійсним, позивач вважає договір оренди землі від 31.03.2015 року, укладений між позивачем і третіми особами (земельна ділянка НОМЕР_4) є діючим, проте державним реєстратором здійснено повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки на різних суб`єктів, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за ФГ «НАТОН» є протиправними та має бути скасоване судом.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає про те, що договір оренди землі від 21.09.2017 р. було укладено у повній відповідності із нормами діючого законодавства.

Так, судом встановлено, що договір оренди землі від 31 березня 2015 року укладений між Спільним агрохімічним підприємством «Родючість» та гр. ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_1 строком на 10 років.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2018 (інформаційна довідка №112920043) /а.с.26/ право оренди Спільного агрохімічного підприємства «Родючість» за відповідним договором оренди зареєстроване у відповідності до законодавства України, про що до Державного реєстру речових прав внесено запис від 08.04.2015 року № 9319628.

З цієї ж Інформаційної довідки вбачається, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради Фальченко Юрієм Леонідовичем 31.10.2017 року було внесено запис № 23112923 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 САП «Родючисть» (ТОВ), індексний номер рішення 37867365.

В подальшому за Фермерським господарством «НАТОН», було зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 , про що внесено відповідний запис 31.10.2017 року, індексний номер рішення: 37867836 на підставі Договору оренди землі від 21.09.2017 року.

Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.05.2018 року у справі №587/576/18, яке набрало законної сили, Договір про припинення договору оренди землі, шляхом його розірвання, укладений 20.09.2017 між САП «Родючисть» (ТОВ), гр. ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_1 ,яким було припинено договір оренди землі від 31.03.2015 р. щодо земельної ділянки, розташованої на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 (індексний номер рішення 37867365 від 31.10.2017) було визнано недійсним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи те, що Договір про припинення договору оренди землі, шляхом його розірвання від 20.09.2017 є недійсним з моменту його вчинення, договір оренди землі від 31.03.2015 р. є діючим (до 2025 року), а отже у державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права оренди ФГ «Натон» на спірну земельну ділянку.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено правило щодо неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що позивач звернувся з передчасним позовом, який є непідвідомчим господарському суду із врахуванням суб`єктів спірних правовідносин та сутності позовних вимог, виходячи з наступного.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою державним реєстратором зареєстроване аналогічне право відповідача на ту саму земельну ділянку.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна (земельної ділянки).

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ФГ «Натон» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ФГ «Натон» щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

До того ж, судом встановлено, що Комунальне підприємство «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» ліквідоване.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує прав; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

За приписом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору або із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Суд приходить до висновку про те, що визнання протиправним та скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем є належним способом захисту прав позивача на земельну ділянку від їх порушення Відповідачем, за яким зареєстроване аналогічне право щодо того самого майна (спірної земельної ділянки).

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення державного реєстратора Фальченко Ю.Л. Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради про реєстрацію права оренди земельної ділянки за Фермерським господарством «НАТОН» від 31.10.2017, індексний номер 37867836 визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Фальченко Юрія Леонідовича Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради про реєстрацію права оренди земельної ділянки за Фермерським господарством «НАТОН» від 31.10.2017, індексний номер 37867836.

3. Стягнути з Фермерського господарства «НАТОН» (вул. Центральна, буд. 89, с.Постольне, Сумський район, Сумська область, 42324, код 34878603) на користь Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область, 42302, код 19369021) 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 14.06.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко