Рішення № 82425391, 11.06.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 рокуСправа № 912/1252/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., за участю секретаря судового засідання Боруш С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 912/1252/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОР", 67570, Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, 63

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВ-АЛЬЯНС", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 96, офіс 55

про стягнення 74 481,24 грн.

Представники сторін в судовому засіданні участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОР" (далі - позивач, ТОВ "СОФОР") до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕВ-АЛЬЯНС" (далі - відповідач, ТОВ "КЕВ-АЛЬЯНС") про стягнення 74 481,24 грн., з яких: 60653,16 грн. переплати за товар, 13828,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання договору №14/9-2017-1 від 14.09.2017 було перераховано відповідачу грошові кошти за поставлення нафтопродуктів в більшому розмірі ніж відповідачем поставлено товару, а тому позивач вважає, що різниця в сумі 60653,16 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача, як безпідставно отримана відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 15.05.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/1252/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судовий розгляд на 11.06.2019 о 14:30 год., встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

07.06.2019 до суду засобами електронного зв`язку надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 11.06.2019 сторони своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважених представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив.

Відповідно до приписів ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено матеріалами справи, позов у даній справі подано за місцезнаходженням відповідача, адресою якого є: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 96, офіс 55 , що відповідає адресі, за якою ТОВ "КЕВ-АЛЬЯНС" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.80-82). В матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження направлення позову з додатками на зазначену адресу відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про витребування від останнього відзиву на позов. Відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2019 надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 15.05.2019 про відкриття провадження повернута до суду без вручення адресату 24.05.2019 з відміткою причин невручення: "ч/з не запит".

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Водночас діючі норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов`язок повторного направлення ухвали суду у разі її повернення без вручення адресату. При направленні відповідачеві ухвали від 15.05.2019 про відкриття провадження у справі судом дотримано відповідних вимог Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження ТОВ "КЕВ-АЛЬЯНС".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду від 15.05.2019 про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі № 912/1252/19.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки брати участь у судових засіданнях є правом, а не обов`язком учасника справи, участь представника відповідача в засіданні суду обов`язковою не визнавалась.

Господарський суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини.

Між ТОВ "СОФОР" та ТОВ "КЕВ-АЛЬЯНС" був укладений 14.09.2017 договір № 14/9-2017-1 (далі - договір) за умовами якого постачальник (відповідач) зобов`язується поставити позивачу (покупець) нафтопродукти (товар) узгодженими партіями, а ТОВ "СОФОР" зобов`язується сплатити їх і прийняти в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з постачальником.

Згідно п. 4.2. договору оплата за товар здійснюється шляхом: 100% передплати або за домовленістю сторін, але не пізніше, ніж 5 робочих днів після отримання товару покупцем.

Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника на оплату. У рахунку на оплату постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару згідно Прейскуранту, що діє на момент виставлення рахунку. Перерахування коштів згідно з рахунком на оплату покупець зобов`язаний здійснити протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний в рахунку (п. 4.2.1. договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено круглими печатками останніх.

На виконання умов договору позивачем було перераховано протягом вересня-жовтня 2017 на користь відповідача грошові кошти в сумі 4 568 768,59 грн. згідно наступних платіжних доручень: № 9853 від 15.09.2017 на суму - 530 000,40 грн.; № 9899 від 19.09.2017 на суму - 530 000,40 грн.; № 9922 від 20.09.2017 на суму - 5300 00,40 грн.; № 9929 від 21.09.2017 на суму - 530 000,40 грн.; № 9950 від 25.09.2017 року на суму - 1 060 000,80 грн.; № 10065 від 04.10.2017 на суму - 276 386,10 грн.; № 10066 від 04.10.2017 на суму - 256300,09грн.; № 10268 від 31.10.2017 на суму - 296 430,00 грн.; № 10269 від 31.10.2017 на суму - 287 820,00 грн.; № 10270 від 31.10.2017 на суму - 2714830,00 грн. (а.с.25-34).

Тоді як відповідач поставив на користь позивача товару на суму 4 508 115,43 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1-16/09 від 16.09.2017 на суму 255 460,19 грн.; № 1-17/19 від 17.09.2017 року на суму 249 100,19 грн.; №2-17/09 від 17.09.2017 на суму 249 948,19 грн.; № 1-19/09 від 19.09.2017 року на суму 223 978,16 грн.; №2/19-09 від 19.09.2017 на суму 224 190,17грн.; № 2-20/09 від 20.09.2017 на суму 246 553,19 грн.; № 2-21/09 від 21.09.2017 на суму 246 768,19 грн.; № 1-22/09 від 22.09.2017 на суму 187 408,14 грн.; № 2-22/09 від 22.09.2017 на суму 246 132,18 грн.; № 2-23/09 від 23.09.2017 на суму 241 680,18 грн.; № 1-25/09 від 25.09.2017 на суму 246 132,18 грн.; № 2-25/09 від 25.09.2017 на суму 244 595,18 грн.; № 1-28/09 від 28.09.2017 на суму 257 400,10 грн.; №1-29/09 від 29.09.2017 на суму 276 386,10 грн.; № 1-30/09 від 30.09.2017 на суму 256 300,09 грн.; № 40 від 26.10.2017 на суму 287 820,00 грн.; №41 від 27.10.2017 року на суму 296 430,00 грн.; № 42 від 29.10.2017 на суму 271 830,00 грн. (а.с.35-52).

За викладених обставин позивачем внесено попередню оплату за товар в більшому розмірі на суму 60 653, 16 грн.

За твердженням позивача вказана сума має бути стягнута з відповідача як безпідставно набута згідно положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов`язального права, зокрема, положеннями Глави 54 Цивільного кодексу України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору від 14.09.2017 договір № 14/9-2017-1. Про вказане також свідчить факт посилання в платіжних дорученнях, як на підставу перерахування грошових коштів, на відповідні рахунки, що виставлялись відповідачем на оплату товару (а.с.66-73) та на договір від 14.09.2017 договір № 14/9-2017-1.

Відтак, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Грошові кошти у сумі 60653,16 грн., про стягнення яких заявлено даний позов, сплачені позивачем на виконання умов договору, тобто вони набуті відповідачем за правової підстави та не можуть бути витребувані на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

За викладених обставин позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в іншій частині, господарський суд враховує наступне.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 13828,07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень ст. 536 Цивільного кодексу України.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Господарський суд враховує, що проценти, передбачені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Відтак, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це надає кредитору право звернутися до боржника з позовом про стягнення зазначених процентів за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Проте, ані умовами договору від 14.09.2017 договір № 14/9-2017-1, ані нормами чинного законодавства не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі порушення зобов`язання, що виникають з правовідносин щодо договорів поставки.

Крім того, згідно поданого позивачем розрахунку суми процентів за користування чужими коштами, останнім фактично здійснено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

За викладених обставин, вимога про стягнення з відповідача 13828,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "СОФОР" необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні повністю.

Господарський суд звертає увагу позивача, що у відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, тож ТОВ "СОФОР" не позбавлено права звернутися з відповідним позовом про стягнення грошових коштів з інших підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення вручити або надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення ТОВ "СОФОР" (67570, Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Гвардійська, 63 та 67625, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Армійська, 1В); ТОВ "КЕВ-АЛЬЯНС" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 96, офіс 55).

Повне рішення складено 18.06.2019.

Суддя М.С. Глушков