Рішення № 82425314, 12.06.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"12" червня 2019 р. Справа № 911/983/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши справу в судовому засіданні

За позовом Приватного підприємства “O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс”до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пані Аптека”простягнення 40 095,80 грн. Учасники судового процесу:

від позивача: Комар О.Г.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» про стягнення 40 095,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 40 095,80 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2019 було відкрито провадження по справі № 911/983/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3.

Відповідно до відомостей, які містяться на сайті ПАТ «Укрпошта», поштове відправлення за № 0103268460148 24.04.2018 надійшло до точки видачі.

Проте, було вручено адресату - 21.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

15.05.2019 до канцелярії суду від позивача надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу без участі представника.

В судове засідання 15.05.2019 представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в дане судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15.05.2019 було зобов`язано позивача надати додаткові докази та відкладено судове засідання на 29.05.2019.

Ухвалу суду від 15.05.2019 відповідачем отримано 21.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.

24.05.2019 до канцелярії суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2019, а також заява, в якій останній повідомив суд про неможливість присутності у судовому засіданні, у зв`язку із чим просив суд розглядати справу без його участі.

Представник позивача в судове засідання 29.05.2019 не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

29.05.2019 представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 29.05.2019 було зобов`язано позивача надати додаткові докази по справі та відкладено судове засідання на 12.06.2019.

12.06.2019 від позивача до канцелярії суду надійшли витребувані судом документи.

В судовому засіданні 12.06.2019 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.

01.10.2013 між Приватним підприємством «O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека», як покупцем, був укладений договір поставки № 01/10/13 (далі - договір). На підставі зазначеного договору позивач поставляв, а відповідач отримував товар. Одночасно, строк дії зазначеного договору закінчився 31.12.2014. В подальшому сторони його дію не продовжили. Надалі, поставка позивачем відбувалась на підставі отриманих від відповідача замовлень, що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними.

Як стверджує позивач, за період з 01.10.2018 по 31.03.2019, останній поставив відповідачу товар загальною вартістю 43 068,02 грн., на доказ чого до матеріалів справи долучені копії накладних.

В свою чергу, відповідач, здійснив повернення товару на суму 472,22 грн., а також часткову оплату, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 40 095,80 грн.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40 095,80 грн.

В свою чергу, представник відповідача, тричі в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засіданнь був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи те, що провадження у справі № 911/983/19 було відкрито 17.04.2019 та те, що двохмісячний строк розгляду спору спливає 18.06.2019, у судовому засіданні 12.06.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

За період з 01.10.2018 по 31.03.2019 Приватним підприємством «O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс» (далі – постачальник, позивач) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Пані Аптека” (далі – покупець, відповідач) товар загальною вартістю 43 068,02 грн., на доказ чого до матеріалів справи долучені копії накладних.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Таким чином, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі накладних щодо відпуску та прийняття товару, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Поставка товару була здійснена позивачем 01.10.2018 за накладними № РФ-0562047 на суму 2 397,88 грн. та № РФ-0566337 на суму 7 575,30 грн.; 04.10.2018 за накладною № РФ 03.12.2018 на суму 2 516,02 грн.; 11.10.2018 за накладними № РФ-0577493 на суму 2 068,90 грн., № РФ-0577691 на суму 1 995,95 грн., № РФ-0577693 на суму 234,30 грн. та № РФ-0577712 на суму 1 138,97 грн.; 18.10.2018 за накладними № РФ-0583875 на суму 1 540,089 грн., № РФ-0583876 на суму 65,70 грн., № РФ-0574093 на суму 1 466,27 грн. та № РФ-0574101 на суму 4 412,35 грн.; 25.10.2018 за накладними № РФ-0589346 на суму 407,96 грн., № РФ-0589776 на суму 962,62 грн., № РФ-0589777 на суму 308,08 грн. та № РФ-0589800 на суму 3 338,16 грн.; 29.10.2018 за накладними № РФ-0594055 на суму 1 500,96 грн. та № РФ-0594068 на суму 1 080,76 грн.; 26.11.2018 за накладними РФ-0615603 на суму 1 782,92 грн. та № РФ-0616101 на суму 3 221,32 грн.; 03.12.2018 за накладними № РФ-0620968 на суму 1 402,46 грн., № РФ-0620971 на суму 252,65 грн. та № РФ-0620975 на суму 3 398,40 грн., що підтверджується вищенаведеними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Наразі господарський суд зазначає, що вищенаведені накладні скріплені штампом та підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Тобто відповідач своїми діями щодо прийняття товару та оформлення накладних підтвердив існування між сторонами правовідносин зобов`язального характеру.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача, 03.01.219 позивач звернувся до останнього із претензією (копія наявна у матеріалах справи), відповідно до якої Приватне підприємство «O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс» вимагало від відповідача сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар.

В свою чергу, відповідачем 13.02.2019 здійснено часткове повернення товару на загальну суму 472,22 грн,, відповідно до накладних на повернення № ВН-0001163 на суму 22,20 грн., № ВН-0001162 на суму 46,06 грн, № ВН-0001161 на суму 95,18 грн., № ВН-0001160 на суму 18,80 грн., № ВН-0001158 на суму 92,99 грн., ВН-0001157 на суму 127,30 грн., № ВН-0001156 на суму 29,59 грн., № ВН-0001155 на суму 36,20 грн. та № ВН-0001153 на суму 3,90 грн., а також частково оплачено поставлений товар у розмірі 2 500,00 грн.(копії накладних та платіжних доручень наявні у матеріалах справи).

Відповідач дій щодо повної оплати товару в строки, встановлені претензією позивача від 03.01.2019 не вчинив.

Беручи до уваги все вищенавдене у сукупності, з урахуванням направленої позивачем відповідачу претензії щодо здійснення оплати заборгованості за поставлений товар та виходячи з приписів ст.ст. 530, 663 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем товару, який було поставлено відповідачу у загальній сумі 43 068,02 грн., настав.

Враховуючи здійснені повернення товару, а також часткову оплату, загальна сума простроченого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем становить 40 095,80 грн., що в свою чергу свідчить про невиконання належним чином відповідачем своїх обов`язків в частині повної оплати за поставлений товар. Протилежного суду не наведено, доказів повної оплати заборгованості, за наявними у матеріалах справи копіями накладних, до суду не представлено.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 40 095,80 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1 Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» (місцезнаходження: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3; код ЄДРПОУ 32920616) на користь Приватного підприємства «O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс» (місцезнаходження: 23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 272 В; поштова адреса: 21007, м. Вінниця, вул. Липовецька, 6-а, оф. 505; код ЄДРПОУ 33437883) 40 095,80 грн. основного боргу та 1 921,00 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 18.06.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко