Рішення № 82425296, 18.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2019Справа № 910/4361/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до Акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 80080,11 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення заборгованості у розмірі 80080,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 80080,11 грн. в якості передплати за теплову енергію згідно Договору №620489-0101 на постачання теплової енергії від 28.10.2016.

В той же час, з 01.05.2018 на підставі рішення Київської міської ради №517/4581 від 24.04.2018 котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшли в експлуатацію Комунального підприємства «Київтеплоенерго», а Публічне акціонерне товариство «Київенерго» з 01.05.2018 припинило діяльність у сфері теплопостачання, тому відповідачем не надано послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді на передплачені позивачем кошти у розмірі 80080,11 грн., а відтак у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України наявний обов`язок з повернення суми передплати позивачу, від якого відповідач неправомірно ухиляється.

Ухвалою суду від 11.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4361/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

02.05.2019 судом, через канцелярію суду, було отримано поданий представником відповідача відзив на позов, в якому останній висловив заперечення проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки, на думку відповідача: 1) позивачем не вірно визначено нормативно - правове обґрунтування позовних вимог; 2) позивачем невірно визначено і не додано розрахунку суми передплати.

11.05.2019 судом, через канцелярію суду, було отримано подану адвокатом Позивача, відповідь на відзив, в якій останній спростовує викладені у відзиві заперечення відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28.10.2016 Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація), в особі начальника Центру договірної роботи Департаменту продажу теплової енергії Комерційної дирекції ПАТ «Київенерго» Халдай Ольги Олександрівни , та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» (абонент) було укладено договір №620489-0101 на постачання теплової енергії.

Відповідно до п.1.1. предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п 2.2.1. - 2.2.3. Договору ПАТ «Київенерго» (Енергопостачальна організація) зобов`язане постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатками до Договору. Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією. При зміні тарифів забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті КИЇВЕНЕРГО http://kyivenergo.ua / te -company/ teplova_ energiya.

Відповідно до п. 2.3.1 - 2.3.4 договору ТОВ «АТБ - маркет» (Абонент) зобов`язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; абонент зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у Додатку №4 до Договору, додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку №7 до Договору. В Додатках №8 та №9 до Договору зазначити всі об`єкти тепло споживання, підключені до теплових мереж «Абонента».

Відповідно до п. 3.1.1 та 3.1.4 договору «Енергопостачальна організація» має право вимагати від «Абонента» виконання умов цього Договору. В разі зменшення обсягів палива на теплових джерелах, чи несвоєчасної оплати в терміни передбачені Додатком №4, «Енергопостачальна організація» залишає за собою право в односторонньому порядку введення обмежень «Абоненту» встановленої кількості теплової енергії, шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі, або зниження об`єму теплопостачання аж до повного його припинення.

Відповідно до п. 3.2.1 договору «Абонент» має право вимагати від «Енергопостачальної організації виконання умов цього договору.

Пункт 5.1. договору передбачає, що Облік споживання «Абонентом» теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з пунктами 6.1.1 - 6.1.4 договору «Енергопостачальна організація» несе відповідальність за невиконання умов Договору; безперебійний відпуск теплової енергії при виконанні «Абонентом» своїх зобов`язань по цьому Договору; правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію «Абоненту»; виконання Правил, нормативних чи галузевих актів щодо взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.3.1. - 6.3.2 договору «Абонент» несе відповідальність за невиконання умов Договору. Споживання теплової енергії без дозволу «Енергопостачальної організації» понад встановлені Договором теплові навантаження по кожному параметру теплоносія та джерелу теплопостачання.

Пункти 6.3.6 та 6.3.7 договору передбачають, що «Абонент» несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в Додатку №4 до Договору; виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.4.1. - 6.4.2. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов`язань за цим Договором в такому разі відкладається на період існування таких обставин. У випадку існування обставин непереборної сили більше трьох місяців кожна з Сторін може письмово повідомити іншу Сторону про розірвання Договору, з обов`язковим проведенням розрахунків за спожиту теплову енергію; Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили повинна письмово повідомити іншу Сторону про початок, можливий строк дії та припинення дії таких обставин негайно, але не пізніше п`яти календарних днів.

Згідно з п.7.1. - 7.3. договору спори сторін, пов`язані з укладанням, зміною, виконанням, та розірванням цього Договору регулюються Правилами, обміном листами, укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних обсягів постачання тепловою енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду; сторони зобов`язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі; після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Господарський суд м. Києва.

Пункти 8.1. - 8.3. договору передбачають що цей Договір набуває чинності з 11.09.2016 та діє до 11.08.2019; цей Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1. Договору; ліквідації Сторін; припинення дії Договору не звільняє «Абонента» від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Пункт 9.6. Договору передбачає що, умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документа.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору №620489-0101 від 28.10.2016 Орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної «Абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення Договору, становить 120510,96 грн., ПДВ 24102,19, загальна вартість разом з ПДВ 144613,15 грн.

Відповідно до п. 1 - 2 Додатку №4 до Договору №620489-0101 від 28.10.2016 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. «Абонент» до початку розрахункового періоду сплачує «Енергопостачальній організації» вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про Заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Згідно п. 5 Додатку №4 до Договору №620489 - 0101 від 28.10.2016 «Абонент» щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Будівельників, буд. №25. - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; - акт виконаних робіт.

Відповідно до Додаткової угоди від 27.04.2018 про розірвання Договору від 28.10.2016 №620489 - 0101 : ПАТ «Київенерго», надалі «Енергопостачальна організація», в особі начальника Центра з договірної роботи Департаменту з продажу теплової енергії СВП «Київська енергопостачальна компанія» ПАТ «Київенерго» Халдай О.О. , з одного боку, та ТОВ «АТБ - маркет», надалі «Абонент», в особі технічного директора Горевого В.І ., з іншого боку, у зв`язку з припиненням 30.04.2018 дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго» відповідно до рішення Київської міської ради від 24.04.2018 року N 517/4581, керуючись ст. 652 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про таке: 1) розірвати з 30.04.2018 договір від 28.10.2016 №620489-0101, у зв`язку з чим з вказаної дати припиняються зобов`язання «Енергопостачальної організації» перед «Абонентом» щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання «Абонента», що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018; 2) ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами; 3) цю угоду укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною зазначеного договору, по одному кожної із Сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Отже, Сторони керуючись приписами ст. 652 ЦК України розірвали Договір №620489 - 0101 від 28.10.2016 за взаємною згодою сторін, що підтверджується підписами уповноважених представників Сторін, які містяться у Додатковій угоді від 27.04.2018.

Свої позовні вимоги Позивач грунтує на тому, що на виконання умов Договору №620489 - 0101 від 28.10.2016 було перераховано на рахунок відповідача, в період дії укладеного між сторонами Договору грошові кошти, у загальному розмірі 182448,13 грн., з яких Позивач отримав теплову енергію на суму 102368,02 грн., тобто, фактично Позивач виконав переплату на загальну суму 80080,11 грн. Позовною вимогою Позивача є стягнення з Відповідача суму безпідставно набутого майна у розмірі 80080,11 грн.

В підтвердження цієї обставини Позивачем до матеріалів справи додано довідку АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 20.02.2019 №ДН-ВЗ/62/92 про перерахування грошових коштів з поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача. Також АТ «Райфайззен Банк Аваль» до даної довідки додав реєстр платежів, перший платіж з поточного рахунку Позивача на користь Відповідача за Договором №620489 - 0101 від 28.10.2016 відповідно до реєстру датується 29.12.2016, останній 04.01.2017. Згідно з реєстром Позивачем на поточний рахунок Відповідача протягом дії Договору було перераховано грошові кошти на загальну суму 182448,13 грн.

Також, Позивачем додано акти приймання - передавання товарної продукції (акт №12/2016 - 620489- 0101 за грудень 2016 року на суму 11970,94 грн; акт №1/2017 - 620489 - 0101 за січень 2017 року на суму 12247,97 грн; акт №2/2017 - 620489- 0101 за лютий 2017 року на суму 10397,77 грн; акт №3/2017 - 620489 - 0101 за березень 2017 року на суму 9022,21 грн; акт №11/2017 - 620489-0101 за листопад 2017 року на суму 8697,35 грн; акт 12/2017 -620489 - 0101 за грудень 2017 року на суму 15385,13 грн; акт № 1/2018 - 620489 - 0101 за січень 2018 року на суму 10419,17 грн; акт №2/2018 - 620489 - 0101 за лютий 2018 року на суму 12254,35 грн; акт №3/2018- 620489-0101 за березень 2018 року на суму 11370,37 грн; акт № 4/2018 - 620489-0101 за квітень 2018 року на суму 602,76 грн) відповідно до даних актів Відповідачем в період дії Договору №620489 - 0101 від 28.10.2016 було поставлено Позивачу теплової енергії на загальну суму 102368,02 грн.

Відповідно до Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, підписного між сторонами , станом на 01.05.2018 сума переплати Позивача за Договором №620489 - 0101 від 28.10.2016 становить 80080,11 грн. в т.ч. ПДВ.

Також позивачем долучено до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за теплову енергію: від 31.12.2016, згідно якого сальдо розрахунків за теплову енергію становить дебіторську заборгованість позивача у сумі 13662,51 грн; від 31.12.2017, згідно якого сальдо розрахунків за теплову енергію становить дебіторську заборгованість позивача у сумі 123424,11 грн (за даними позивача) та 114726,76 грн ( за даними відповідача).

05.07.2018 Позивачем Відповідачу було направлено лист №561КП, у якому Позивач просить Відповідача повернути грошову суму 3641233,47 грн., яка є переплатою за Договорами укладеними між сторонами і була виявлена станом на 01.05.2018 внаслідок звіряння розрахунків за теплову енергію.

28.08.2018 відповідач звернувся до позивача з листом №02/3181 у відповідь на лист №561 КП Від 05.07.2018, в якому представник Відповідача повідомляє Позивача, що звернення викладене в листі №561КП передане на розгляд керівнику департаменту продажу СВП КЕК ПАТ «Київенерго» Куніну Л.М.

11.09.2018 Позивача Відповідачу надіслав лист №106/КП який за своїм змістом дублює лист №561КП від 05.07.2018.

06.03.2019 Позивачем Відповідачу з метою виконання п. 7.1. Договору було надіслано лист №06/03/19-24 щодо повернення коштів у зв`язку з розірванням 30.04.2018 Договору №620489 - 0101 від 28.10.2016 на постачання теплової енергії у гарячій воді та наявності залишку сплаченої на рахунок Відповідача передплати у розмірі 80080,11 грн., Позивач вимагає їх повернути на свій поточний рахунок.

Відповіді на листи №06/03/19-24 та №106/КП Відповідач Позивачу не надав, жодних доказів стосовно факту розгляду даних претензій до матеріалів справи Сторонами не додано.

В свою чергу, відповідач своїми правами, передбаченими чинним законодавством України не скористався, а саме, доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав. Доказів на користь відсутності переплати у загальному розмірі 80080,11 грн., утвореної внаслідок перерахування грошових коштів Позивачем Відповідачу в період дії Договору №620489 - 0101 від 28.10.2016, не надав.

Відповідно до п. 8.1 Договору №620489 - 0101 від 28.10.2016, цей договір діє: з 11.09.2016 до 11.08.2019. Проте, за взаємною згодою сторін, Додатковою угодою від 27.04.2018 Договір між сторонами було розірвано.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №620489 - 0101 від 28.10.2016 на постачання теплової енергії, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Судом встановлено, що відповідно до договору постачання теплової енергії за ТОВ "АТБ-маркет" рахується попередня оплата у сумі 80080,11 грн., яка не була використана відповідачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 30.04.2018 р., підписаним обома сторонами.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго".

Відповідно до Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 за № 591 Комунальному підприємству "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом;на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" внесено до Переліку суб`єктів природних монополій міста Києва, що підтверджує Зведений перелік природних монополій, який згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про природні монополії" складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень (Розпорядження АМКУ від 28.11.2012 р. № 874-р).

Так, відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Таким чином, оскільки відповідач позбавлений можливості подальшого виконання взятих на себе договірних зобов`язань і не зможе надалі надавати споживачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді згідно з умовами Договору, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що зобов`язання, яке складає предмет Договору, в тому числі, зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, припинилось у зв`язку з неможливістю його виконання через обставину, за яку жодна зі сторін не відповідає, в порядку ст. 607 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки з 30.04.2018 р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018 р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Також судом встановлено, що додатковою угодою від 27.04.2018 р. договір постачання теплової енергії з 30.04.2018 р. був розірваний сторонами, які погодили, що з 30.04.2018 р. припиняються зобов`язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором, та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018 (п. 1 додаткової угоди).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, в разі розірвання договору, відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України, зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Разом з тим, оскільки між сторонами у справі було укладено Договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим Договором припинилось у зв`язку з неможливістю його виконання та його розірванням за згодою сторін, в тому числі зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти (зокрема у надмірному розмірі 80080,11 грн.), суд доходить висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким Договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

Доводи відповідача стосовно того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 693 Цивільного кодексу України, суд не приймає, оскільки дана стаття регулює зокрема питання повернення попередньої оплати товару через невиконання зобов`язання за договором поставки, тоді-як, за висновками суду, Договір за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг з урахуванням норм спеціального Закону України "Про житлово-комунальні послуги", крім того, сторони не зазначали, що саме невиконання зобов`язань за договором стало підставою для звернення з вимогою про повернення коштів.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст. 1212 ЦК України, зокрема, у заявленому ним у розмірі 80080,11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вимога позивача за № 06/03/19-24 від 06.03.2019 щодо повернення коштів в сумі 80080,11 грн отримана відповідачем 11.03.2019.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

У зв`язку з тим, що договір між сторонами про постачання теплової енергії у гарячій воді розірвано та зобов`язання відповідача з постачання теплової енергії припинились, в тому числі в зв`язку з неможливістю виконання, та, відповідно, підстава на якій було позивачем сплачено кошти відпала, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 80080,11 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що первинними документами підтверджено суму переплати, що спростовує доводи позивача про її необгрунтованість.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40, ідентифікаційний код 30487219) грошові кошти у розмірі 80080 ( вісімдесят тисяч вісімдесят) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.