Рішення № 82425288, 03.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2019Справа № 910/6732/18За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмакс Інжиніринг"

до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про стягнення 590130,48 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Серьогін С.Ю. (адвокат);

від відповідача - Бурвікова І.Ю. (адвокат).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення 590130,48 грн. Вимоги позову мотивовані порушенням Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 73-67/4 від 29.03.2017 в частині невиконання оплати за надані послуги в розмірі 20% вартості, передбаченої пунктом 8.1 Договору, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у вказаному вище розмірі.

Згідно залученого до справи відзиву, Відповідач проти позову заперечував, оскільки вважав, що Позивачем надано, а Відповідачем прийнято лише послуги на загальну суму 1366302 грн. згідно Акту наданих послуг №11 від 20.12.2017, підписаного сторонами, з врахуванням Акту Держаудитслужби від 22.08.2017 №03-20 та Довідки від 02.08.2017 № 03-0135/10. При цьому, Відповідач вважає, що підписавши вказаний акт Позивач погодився, що послуг було надано лише на суму 1366302 грн., і не більше, а заперечення №2 від 21.12.2017 до акта не містять відомостей кому вони адресовані та відсутні докази їх направлення адресату.

Справа слухається на новому розгляді внаслідок скасування Верховним Судом постановою від 12.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2018 рішення залишено без змін.

У постанові від 12.02.2019 Верховний Суд зазначив, що попередні інстанції мотивуючи свій висновок про недоведення Позивачем надання ним Відповідачу послуг за Договором на заявлену до стягнення суму, не дослідили з точки зору преюдиційності для даної справи обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 у справі № 914/226/18 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2018). Зокрема, враховуючи, що в обох справах розглядалися питання і встановлювалися обставини, пов`язані, зокрема, з тими обсягами робіт (послугами), з приводу яких виник спір і в даній справі.

Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції з`ясував факт узгодження сторонами обсягу наданих послуг, але не в частині вартості останніх. Відсутність між сторонами спору щодо обсягу послуг за одночасної наявності ціни як умови Договору надавало суду можливості визначитися шляхом нескладних арифметичних розрахунків з вартістю послуг за цим правочином. Однак обставин, пов`язаних з відповідною умовою Договору (ціною), а відтак й з вартістю послуг за ним, судами належним чином не встановлено.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставин даної справи, вичерпно не з`ясували усіх обставини та не оцінили доказів, пов`язаних з реальним обсягом виконаних за Договором робіт (наданих послуг) та реальною їх ціною.

Відповідно до ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У наданих суду під час нового розгляду справи поясненнях сторони не відступали від своїх раніше заявлених позицій по суті спору, а саме, Позивач продовжував підтримувати позов, а Відповідач проти нього заперечувати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності та з урахуванням вказівок, що містяться в описаній вище постанові Верховного Суду, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 між Позивачем, як виконавцем, та Відповідачем, як замовником, було укладено договір №73-67/4 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується, у зумовлений термін, забезпечити килимовим покриттям павільйон №1 (встановлення, обслуговування, демонтаж) для Пісенного конкурсу Євробачення 2017, за адресою м. Київ, Броварський пр-т., 15 (39530000-6 килимові покриття, килимки та килими) (послуги), а замовник зобов`язується прийняти послуги і оплатити їх.

Спір між сторонами Договору виник у зв`язку з тим, що Відповідач вартість послуг, визначену Договором, оплатив не в повному обсязі, у зв`язку з чим Позивач обліковує за Відповідачем основну заборгованість у сумі 470000 грн., і також у зв`язку з її несвоєчасною сплатою нарахував 59966,85 грн. пені, 13636,44 грн. 3% річних і 46527,19 грн. інфляційних втрат, тобто разом сума, яку Відповідач заборгував Позивачу, за підрахунком останнього становить 590130,48 грн.

Так, згідно п. 1.2 Договору, його предметом є надання послуг визначених виконавцем та замовником у специфікації, із зазначенням номенклатури, найменування та кількості, ціни за одиницю.

Обсяг послуг, одиниці вимірювання, їх часткове співвідношення визначаються специфікацією за згодою сторін (п. 3.1 Договору), яка є невід`ємною частиною до цього договору (п. 3.2 Договору).

Надання послуг здійснюється на умовах та в строки, визначені та затверджені сторонами у специфікації (п. 4.1 Договору) та за адресою: м. Київ, Броварський пр-т., 15, Міжнародний Виставковий Центр (п. 4.2 Договору).

Окремим пунктом Договору (п. 7.1) сторони погодили, що загальна вартість послуг за цим договором становить 2350000 грн., в тому числі ПДВ 391666,67 грн.

Доказів, що сторони у подальшому досягли згоди змінити ціну Договору, зокрема, зменшити її, матеріали справи на містять, та натомість, містять докази, що запропонована Відповідачем Позивачу додаткова угода №1 залишилася не підписаною з боку Позивача, а отже, загальна вартість послуг, отримання яких Відповідач замовив за Договором, залишилася незмінною.

Так, 29.03.2017 сторони погодили та підписали Специфікацію до Договору (додаток №1), відповідно до якої погодили статті витрат:

- покриття килимове у кількості 10500 кв.м., вартістю 2028600 грн. з ПДВ;

- скотч двосторонній у кількості 10500 кв.м., вартістю 126000 грн. з ПДВ;

- транспортні витрати у кількості 2 шт., вартістю 6400 грн. з ПДВ;

- витрати на монтаж/демонтаж у кількості 10500 кв.м., вартістю 189000 грн. з ПДВ, а разом загальною вартістю - 2350000 грн., в тому числі ПДВ 391666,67 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору, замовник сплачує виконавцю передплату у розмірі 80% вартості послуг, зазначеної у п. 7.1 Договору, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання даного договору, а 20% вартості послуг - протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг та акта прийому-передачі матеріальних цінностей в обсягах, визначених Договором.

Згідно з умовами п. 8.2 Договору, акт прийому-передачі наданих послуг та акт прийому-передачі матеріальних цінностей підписуються одночасно, після демонтажу та доставки демонтованого, бувшого у використанні, килимового покриття за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42.

Так, 04.04.2017 Відповідачем було сплачено Позивачу передплату 80% вартості послуг в сумі 1880000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 03.04.2017 та визнається обома сторонами. Щодо виконання Позивачем умов Договору в частині передачі Відповідачу за відповідним актом матеріальних цінностей, сторони одна до одної у межах даного судового спору претензій не заявляють, натомість, спір стосується питання обсягу надання послуг по Договору.

Твердження Позивача, що вперше він звернувся до Відповідача з листом №01/20170530 від 30.05.2017 та просив підписати акт надання послуг на суму 2350000 грн., який був підписаний з боку Позивача та доданий до вказаного листа, судом відхиляються, як не обґрунтовані належними доказами, оскільки відсутні як докази надання або надіслання указано листа та акта Відповідачу, так і отримання їх у будь-який спосіб не визнається самим Відповідачем.

Натомість, залученими до справи поясненнями Відповідача (відзив, том. І) підтверджується, що Відповідач, враховуючи Акт № 03-21/9 від 22.08.2017 та Довідку №03-01-35/16 Держаудитслужби, які при перевірці дійшли висновку про порушення у господарській діяльності, запропонував Позивачу підписати акт наданих послуг №11 на суму 1366302 грн., по якому Позивач надав, а Відповідач прийняв наступні послуги по Договору за статтями витрат:

- покриття килимове у кількості 10500 кв.м. вартістю 1165500 грн. з ПДВ;

- скотч двосторонній у кількості 170,5 кв.м., вартістю 15252 грн. з ПДВ;

- витрати на монтаж/демонтаж у кількості 10500 кв.м., вартістю 185550 грн. з ПДВ.

Отже, у справі наявний підписний сторонами акт надання послуг №11 на суму 1366302 грн.

Вищевказаний Акт був підписаний Позивачем із запереченнями №2 від 21.12.2017 щодо суми наданих послуг, в яких Позивач наполягав на сумі наданих послуг у розмірі 2350000 грн., так як на думку Позивача Відповідачем було безпідставно виключено з акта витрати на транспортування килимового покриття у кількості 2 шт., та вказано об`єм пакувального матеріалу менше ніж було обумовлено Договором, та фактично використано Позивачем.

Відповідачем не заперечується, що килимове покриття було доставлено в строк та належним чином влаштоване на об`єкті.

Об`єм надання послуг, обумовлених Договором, сторонами не змінювався, і також не змінювалася їх вартість, оскільки відповідні зміни у Договір та у Специфікацію, яка є його невід`ємною частиною, не вносилися.

Заперечення №2 від 21.12.2017 на акт були передані Відповідачу супровідним листом вих.№171221/10, який останнім отримані 22.12.2017, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції Відповідача та зареєстровано за вхідним номером 3966/3.

Заперечення Відповідача по суті зводяться до того, що актом надання послуг №11 на суму 1366302 грн. сторонами було фактично зменшено ціну Договору (обсяг та вартість).

Судом такі заперечення відхиляються, оскільки акт надання послуг від 20.12.2017 №11 не є правочином, а тому не може змінювати умови Договору, а будь-які правочини, які б змінювали умови Договору, сторонами не укладалися; матеріали справи не містять доказів протилежного.

Судом також враховується в порядку ст. 75 ГПК України встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 у справі № 914/226/18 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2018) обставина, що Позивач виконав передбачені Договором роботи та надав відповідні послуги належним чином та в повному обсязі, натомість Відповідач безпідставно зазначив у акті від 20.12.2017 №11 іншу ціну (вартість робіт та послуг), ніж та, яка передбачена умовами Договору, що є порушенням статей 509, 526, 629 ЦК України та умов Договору (пунктів 1.1, 7.1, 8.1, 8.2, 11.4).

Обґрунтованого відхилення наданих Позивачем заперечень на акт від 20.12.2017 №11, Відповідач суду не надав.

У судовому засіданні представник Відповідача стверджував, що скотч Відповідачем було отримано від Позивача лише частково, а транспортні послуги Позивачем не було надано взагалі, але на доведення таких тверджень Відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів, що Відповідач поніс витрати на купівлю скотчу у решті передбаченої договором кількості для закріплення килимового покритті, та що він сам також поніс транспортні витрати на доставку килимового покриття та скотчу до обумовленого Договором місця монтажу, тому такі твердження Відповідача судом не приймаються, як не підтверджені належними доказами (необґрунтовані).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, виконані за Договором роботи підлягають оплаті.

Щодо наявних у справі матеріалів ревізії, спираючи на які Відповідач зазначив у акті від 20.12.2017 №11 менші суми та обсяги та вказує на необґрунтованість заявлених вимог, то вимоги органу державного фінансового контролю спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов`язковою до виконання, але виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Тобто, у даному випадку, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання Відповідача на аудиторські висновки є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови вже укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Враховуючи встановлене судом належне та повне виконання Позивачем договірних зобов`язань та відсутність заперечень чи претензій до виконаних робіт, що підтверджується підписаним сторонами актом в частині об`єму та строків виконання робіт, яка не заперечується жодною із сторін, норму ст. 632 ЦК України, посилання Відповідача на акти ревізії, як на підставу для зменшення ціни договору, є необґрунтованим та безпідставним.

Наявність у Відповідача не погашеної заборгованості за виконані по Договору роботи (надалі послуги) в сумі 470000 грн. Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим; тому позовні вимоги про стягнення 470000 грн. грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені на підставі п. 9.3 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України;

- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, а саме, оскільки розраховані Позивачем суми не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом за заявлений у позові період нарахування, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 59966,85 грн. пені, 13636,44 грн. 3% річних і 46527,19 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги позову задовольняються повністю разом у заявленій Позивачем сумі, яку йому заборгував Відповідач, в розмірі 590130,48 грн., яка складається з описаних вище сум основного боргу, пені, інфляційних та річних.

Судові витрати Позивача по оплаті судового збору за подання позову, за подання апеляційної та касаційної скарг, а також понесені Позивачем витрати на правову допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України за наслідками розгляду спору покладаються на Відповідача.

Відхиляючи заперечення останнього щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу та клопотання про їх зменшення, фактично, у 16 разів, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні, як докази належного надання правової допомоги та її оплати Позивачем у повному обсязі, так і детальний опис кожної зі складових частин цієї правової допомоги, вартості цієї частини, порядку її надання тощо, натомість, заперечення Відповідача, що витрати на правову допомогу є «нерозумними, невиправданими та не відповідають критерію дійсності адвокатських витрат» - судом відхиляються, як жодним чином необґрунтовані, а отже, голослівні.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 236-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмакс Інжиніринг" 590130 (п`ятсот дев`яносто тисяч сто тридцять) грн. 48 коп. заборгованості, а також 8851 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн. 96 коп. судового збору за подання позову, 13277 (тринадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 94 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 17703 (сімнадцять тисяч сімсот три) грн. 92 коп. судового збору за подання касаційної скарги, 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 18.06.2019

Суддя Сташків Р.Б.