Рішення № 82425283, 18.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2019Справа №910/5706/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/5706/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал» (49000, м. Дніпро, вул. Марка Озерного, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37538490)

до акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 21 754,71 грн.,

без виклику учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маліал» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця): 70 грн. основного боргу, який утворився у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 19.11.2018 №УЗ/ЦБМЕС-18806/Ю (далі - Договір); 13 602,56 грн. пені; 2 267,09 грн. 3% річних; 5 815,06 грн. втрат від інфляції, а всього 21 754,71 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 415 361,76 грн., що підтверджується такими документами: товарно-транспортними накладними від 29.12.2018 №2912-8 і №2912-10; видатковою накладною від 29.12.2018 №М-111 на суму 415 361,76 грн. (з ПДВ); актом приймання-передачі товару від 29.12.2018 №111 на суму 415 361,76 грн. (з ПДВ);

- Товариством було надано Залізниці рахунок-фактуру від 29.12.2018 №М-74 на суму 415 361,76 грн. (з ПДВ);

- податкову накладну було зареєстровано 15.01.2019;

- оскільки поставка відбулася 29.12.2018, податкова накладна зареєстрована 15.01.2019, рахунок-фактуру надано Залізниці 29.12.2018, то останнім днем оплати за товар є 25.01.2019;

- 30.01.2019 відповідачу було надіслано претензію від 30.01.2019 №26 з вимогою погасити наявну заборгованість;

- відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 415 361,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.03.2019 №1682798 на суму 22 536 грн. і від 01.04.2019 №1694813 на суму 392 755,76 грн.;

- станом на день підписання позовної заяви у Залізниці наявна перед позивачем заборгованість у сумі 70 грн.;

- у зв`язку з простроченням сплати заборгованості позивачем нараховано відповідачу 13 602,56 грн. пені, 2 267,09 грн. 3% річних та 5 815,06 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов`язано:

- позивача протягом п`яти днів:

з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи) статуту; документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи; оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, що стосуються предмету спору (для огляду);

з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання вказаних документів відповідачу;

- відповідача протягом:

п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання відзиву і доданих до нього документів позивачу; на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи) статуту; документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи;

п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання зазначених документів позивачу.

Ухвалу суду від 08.05.2019 було надіслано учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень за адресами місцезнаходження учасників справи.

Відповідач 31.05.2019 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що: на його думку, прострочення оплати за надані послуги є незначним, крім того, відповідачем вживалися всі заходи щодо виконання своїх обов`язків за Договором, а саме надсилалися до керівництва заяви на отримання централізованого фінансування; позивачем не подано доказів, які підтверджують суттєве погіршення фінансового стану Товариства у зв`язку з незначною затримкою оплати; також відповідач не погоджується із строком нарахування штрафних санкцій.

Позивач 06.06.2019 подав суду відповідь на відзив, в якій вказав про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій або відмови у їх стягненні, оскільки розмір штрафних санкцій не є надмірно великим.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2019 було зобов`язано:

- позивача протягом п`яти днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання вказаних документів відповідачу;

- відповідача протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання зазначених документів позивачу.

Відповідно до частини третьої статті 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Частиною дев`ятою статті 80 ГПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Разом з тим, позивачем не подано суду доказів надіслання відповідачу відповіді на відзив, чим порушено право відповідача щодо надання суду заперечень на відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, у зв`язку з чим суд не бере до уваги відповідь Товариства на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 Товариством (постачальник) і публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (правонаступником якого є Залізниця) в особі виробничого підрозділу «Лиманське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною; постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у Договорі (пункт 1.1 Договору);

- найменування товару: фурнітура поворотно-відкидна та дверна; супутні матеріали для виготовлення металопластикових вікон та дверей (пункт 1.2 Договору);

- виробник товару: товариство з обмеженою відповідальністю «Аксор індастрі» м. Дніпро, Україні; фірма «Accado Kilit Sistemleri Aksesuar Malzemeleri Sanayi ye Ticaret A.S.» Туреччина; ТМ «FRD» Китай; «Kinfast Hardware Shenzhen» LTD Китай (пункт 1.3 Договору);

- замовник має право в односторонньому порядку зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування (пункт 1.4 Договору);

- товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), визначені графіком поставки (додаток №2 до Договору) (пункт 5.1 Договору);

- замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (пункт 6.1 Договору);

- розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України, та дати отримання замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акта приймання-передачі); днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (пункт 7.2 Договору);

- підтвердженням одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (пункт 9.5 Договору);

- у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати (пункт 11.2 Договору);

- строк дії Договору з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 16.2 Договору).

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 415 361,76 грн., що підтверджується такими документами: товарно-транспортними накладними від 29.12.2018 №2912-8 і №2912-10; видатковою накладною від 29.12.2018 №М-111 на суму 415 361,76 грн. (з ПДВ); актом приймання-передачі товару від 29.12.2018 №111 на суму 415 361,76 грн. (з ПДВ).

Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, товар вважається поставленим Товариством та прийнятим Залізницею без будь-яких зауважень.

Товариством було надано Залізниці рахунок-фактуру від 29.12.2018 №М-74 на суму 415 361,76 грн. (з ПДВ).

15.01.2019 було зареєстровано податкову накладну від 29.12.2018 №62, що підтверджується квитанцією від 16.01.2019 №1 (копія наявна в матеріалах справи).

Оскільки поставка відбулася 29.12.2018 (рахунок-фактуру надано Залізниці 29.12.2018), податкова накладна зареєстрована 15.01.2019, то згідно з пунктом 7.2 Договору останнім днем оплати за товар є 25.01.2019 (10 днів з дати реєстрації податкової накладної та дати отримання замовником необхідних документів).

Проте відповідачем не було оплачено поставлений позивачем товар в зазначений строк.

31.01.2019 відповідачу було надіслано претензію від 30.01.2019 №26 з вимогою погасити наявну заборгованість. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення.

Відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 415 361,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.03.2019 №1682798 на суму 22 536 грн. (одержано банком платника 21.03.2019) і від 29.03.2019 №1694813 на суму 392 755,76 грн. (одержано банком платника 01.04.2019).

Станом на день підписання позовної заяви у Залізниці наявна перед позивачем заборгованість у сумі 70 грн.; доказів оплати матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги Товариства щодо стягнення 70 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 2 267,09 грн. 3% річних та 5 815,06 грн. втрат від інфляції за період з 25.01.2019 по 25.04.2019.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за такі періоди:

- з 25.01.2019 (нарахованих на 22 536 грн. заборгованості) по 21.03.2019 сума 3% річних складає 103,73 грн.;

- з 25.01.2019 (нарахованих на 392 755,76 грн. заборгованості) по 01.04.2019 сума 3% річних становить 2 162,84 грн.;

- з 25.01.2019 (нарахованих на 70 грн. заборгованості) по 25.04.2019 сума 3% річних становить 0,52 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та періодів їх нарахування, суд встановив, що він неправильний.

За перерахунком суду сума 3% річних та періоди їх нарахування становлять:

- 1 877,66 грн. з 26.01.2019 (оскільки 25.01.2019 останній день оплати заборгованості у сумі 415 361,76 грн.) по 21.03.2019 (оскільки 21.03.2019 відповідачем сплачено 22 536 грн. заборгованості);

- 355,16 грн. з 22.03.2019 (нарахованих на 392 825,76 грн. заборгованості) по 01.04.2019 (оскільки 01.04.2019 відповідачем сплачено 392 755,76 грн. заборгованості);

- 0,14 грн. з 02.04.2019 (нарахованих на 70 грн. заборгованості) по 25.04.2019 (дата, визначена позивачем у розрахунку).

Отже, стягненню з відповідача підлягає 2 232,96 грн. 3% річних за розрахунком суду; у стягненні решти суми (34,13 грн.) 3% річних слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за такі періоди:

- з січня по березень 2019 року (нарахованих на 22 536 грн. заборгованості) сума втрат від інфляції становить 315,50 грн.;

- з січня по квітень 2019 року (нарахованих на 392 755,76 грн. заборгованості) сума втрат від інфляції становить 5 498,58 грн.;

- з січня по квітень 2019 року (нарахованих на 70 грн. заборгованості) сума втрат від інфляції становить 0,98 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції та періодів їх нарахування та встановлено, що він неправильний.

Абзацом першим пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Позивачем вказане положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» не враховане.

За перерахунком суду сума втрат від інфляції та періоди їх нарахування становлять:

- 5 833,76 грн. з 26.01.2019 (оскільки 25.01.2019 останній день оплати заборгованості у сумі 415 361,76 грн.) по 20.03.2019 (оскільки 21.03.2019 відповідачем сплачено 22 536 грн. заборгованості);

- 0,00 грн. з 21.03.2019 (нарахованих на 392 825,76 грн. заборгованості) по 31.03.2019 (оскільки 01.04.2019 відповідачем сплачено 392 755,76 грн. заборгованості);

- 0,00 грн. з 01.04.2019 (нарахованих на 70 грн. заборгованості) по 25.04.2019 (дата, визначена позивачем у розрахунку).

Проте відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 5 815,06 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача.

Що ж до стягнення 13 602,56 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 11.2 Договору у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню за такі ж періоди, як і 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені і періоди її нарахування, суд встановив, що він неправильний.

За перерахунком суду сума пені і періоди її нарахування становлять:

- 22 122,28 грн. з 26.01.2019 (оскільки 25.01.2019 останній день оплати заборгованості у сумі 415 361,76 грн.) по 20.03.2019 (оскільки 21.03.2019 відповідачем сплачено 22 536 грн. заборгованості);

- 4 261,89 грн. з 21.03.2019 (нарахованих на 392 825,76 грн. заборгованості) по 31.03.2019 (оскільки 01.04.2019 відповідачем сплачено 392 755,76 грн. заборгованості);

- 1,73 грн. з 01.04.2019 (нарахованих на 70 грн. заборгованості) по 25.04.2019 (дата, визначена позивачем у розрахунку).

Отже, за перерахунком суду сума пені становить 26 385,90 грн.

Проте, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягає 13 602,56 грн. пені за розрахунком позивача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що прострочення оплати за надані послуги є незначним, а відповідачем вживалися всі заходи щодо виконання своїх обов`язків за Договором та надсилалися до керівництва заяви на отримання централізованого фінансування.

Згідно з абзацом першим пункту 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, відповідач у зв`язку з відсутністю належного фінансування не звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за Договором, а відтак доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал» (49000, м. Дніпро, вул. Марка Озерного, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37538490) до акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) про стягнення 21 754,71 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал» (49000, м. Дніпро, вул. Марка Озерного, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37538490): 70 (сімдесят) грн. основного боргу; 13 602 (тринадцять тисяч шістсот дві) грн. 56 коп. пені; 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 96 коп. 3% річних; 5 815 (п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 06 коп. втрат від інфляції і 1 917 (одну тисячу дев`ятсот сімнадцять) грн. 99 коп. судового збору.

3. Після набрання рішення законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.06.2019.

Суддя О.В. Марченко