Рішення № 82425211, 05.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2019Справа № 910/1891/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код 00191158)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код 40150216)

про стягнення 470 469, 49 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 470 469, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.03.2019.

13.03.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заява про зменшення розміру штрафу, заява про застосування строку позовної давності.

У підготовчому засіданні 13.03.2019 судом оголошено перерву до 03.04.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці, підготовче засідання призначене на 03.04.2019 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 розгляд справи призначено на 15.05.2019.

16.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2019.

У судове засідання 05.06.2019 представник позивача не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. 04.06.2019 позивачем через канцелярію суду було подане клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 05.06.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом червня 2018 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" згідно залізничних накладних, а саме, за номерами: 32315244, 32314973, 32260523, 32347502, 32344525, 32342644, 32341208, 32311276, 32338949, 32329088, 32238917, 32224164, 32199499, 32130569, 32188591, 32331795, 32340796, 32340754, 32311508, 32341653, 32247249, 32326936, 32318727, 32341646, 32326142, 32333437, 32342503, 32315053, 32228892, 32341232, 32338238, 32344533, 32261661, 32344236, 32311508, 32341653, 43219047, 32247249, 32326936, 32318727, 32341646, 32301012, 32203390, 32203788, 32125940, 32230195, 32237190, 32210601.

Як про це вказує позивач, вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, відповідачем було доставлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме, календарний штемпель видачі вантажу (графа 52).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки відповідачем було поставлено вантаж з простроченням терміну доставки, у зв'язку з чим мало місце порушення Залізницею вимог п. 41 Статуту щодо прострочення доставки вантажу на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" то за таких обставин останнім на підставі пункту 116 Статуту залізниць України було нараховано штраф в розмірі 470 469, 49 грн., що у свою чергу Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" й просить стягнути на його користь з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Пунктом 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як про це вже зазначалось вище, позивач вказує про те, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Отже, за розрахунком позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу складає - 470 469, 49 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, протягом червня 2018 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" згідно вищевказаних залізничних накладних був доставлений вантаж.

Про що вказувалось позивачем та що у свою чергу встановлено судом, вантаж відповідачем доставлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та "Правилами обчислення термінів доставки вантажу" підтвердженням чого є календарні штемпелі на накладних, за номерами: 32315244, 32314973, 32260523, 32347502, 32344525, 32342644, 32341208, 32311276, 32338949, 32329088, 32238917, 32224164, 32199499, 32130569, 32188591, 32331795, 32340796, 32340754, 32311508, 32341653, 32247249, 32326936, 32318727, 32341646, 32326142, 32333437, 32342503, 32315053, 32228892, 32341232, 32338238, 32344533, 32261661, 32344236, 32311508, 32341653, 43219047, 32247249, 32326936, 32318727, 32341646, 32301012, 32203390, 32203788, 32125940, 32230195, 32237190, 32210601.

Разом з тим, у поданому відзиві відповідач в якості підстави з якою він пов'язує можливість відмови в позові вказує, що позивачем в одній позовній заяві об'єднано вимоги, які не пов'язані між собою підставами виникнення (зобов'язання є окремими), також не пов'язаними доказами (за кожним зобов'язанням докази є самостійними).

В той час, суд вказує, що ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Таким чином, нормою процесуального права закріплювалося право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економи, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Враховуючи, що позивачем у справі заявлено тільки одну вимогу, яка випливає з правовідносин щодо залізничного перевезення вантажу; беручи до уваги те, що кількість накладних як перевізних документів у цьому спорі не є визначальною умовою для повернення позову без розгляду; оскільки Правила заявлення та розгляду претензій і Статут залізниць України не встановлюють обмежень щодо претензій/позовів про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, Верховний Суд дійшов висновку, що суди безпідставно вказали про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, такі висновки суди зробили без зрахування принципу процесуальної економії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2018 у справі № 905/1729/18.

Відтак, з огляду на наведене, викладені відповідачем у відзиві твердження не беруться судом до уваги, оскільки, вони не спростовують доводів позивача стосовно того, що вантаж відповідачем доставлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та "Правилами обчислення термінів доставки вантажу".

Крім того, в даному випадку твердження відповідача ніяким чином не впливають на можливість суду, з огляду на предмет на підстави позову, всебічно та повно з'ясувати всі обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідачем до відзиву додано заяву від 07.03.2019 за вих. № 2022/891 про застосування строку позовної давності до вимог Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 470 469, 49 грн.

Подана заява мотивована тим, що позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

В той час, на переконання відповідача звертаючись до суду з даним позовом від 31.01.2019 за вих. № 09-5/34 про стягнення грошових коштів, позивач цей строк пропустив.

Розглянувши подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд вказує наступне.

Положеннями ст. 223 Господарського кодексу України унормовано, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За приписами ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Так, згідно п. 4.7., 4.7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013: "У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Отже, з наведеного вбачається, що нормою ст. 315 Господарського кодексу України по іншому, аніж Статутом розраховується початок перебігу позовної. Відтак, загальний строк позовної давності згідно ст. 315 Господарського кодексу України - це дев'ять місяців з дня отримання вантажу позивачем (сорок п'ять днів - пред'явлення претензії, сорок п'ять - днів відповідь на претензію, шість місяців - строк звернення до суду).

Зважаючи на те, що порушення відповідачем строків доставки вантажу виникло у червні 2018 року, то за таких підстав строк в який звернувся позивач з позовною заявою, тобто, 31.01.2019 за вих. № 09-5/34, що надійшла до суду 15.02.2019 - є строком встановленим ст. 315 Господарського кодексу України.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що подана відповідачем заява про застосування позовної давності є необґрунтованою, а отже такою, що не підлягає застосуванню.

Що стосується заяви відповідача про зменшення розміру штрафу, яка мотивована, зокрема тим, що проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця". Як зазначає відповідач, за підсумками роботи за 2016 рік філія отримала збиток у сумі 770 314,00 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2016 рік. За підсумками роботи за 2017 рік філія отримала збиток у сумі 995 118, 00 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2017 рік.

Проведення АТО також значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО.

Так, до початку АТО переважна більшість вантажів прямувала до станцій міста Маріуполь зі станцій Авдіївка через станцію Ясинувата та Донецьк до станції міста Маріуполя. Зазначена ділянка мала дві залізничні колії та була електрифікованою. На сьогоднішній день станція Ясинувата та Донецьк знаходяться на непідконтрольній території і рух потягів у бік Маріуполя припинено з осені 2014 року. А станція Авдіївка знаходиться на підконтрольній українській владі території, але фактично є тупиковою, так як з літа 2014 року припинено сполучення з станцією Ясинувата та Донецьк.

У зв'язку з цим єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниця між ст. Волноваха та ст. Комиш-Зоря. Ділянка Комиш-Зоря - обладнана напівавтоматичним блокуванням, що дає змогу знаходження лише одного поїзду на перегоні між двома станціями.

Відтак, як про це зазначає відповідач, враховуючи, що окрім позивача в м. Маріуполь залізницею обслуговується чимало великих підприємств, обсяги перевезень вантажів значно перевищують пропускну здатність ділянки Волноваха-Комиш-Зоря.

Таким чином на переконання відповідача, порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин незалежних від перевізника.

Так, згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Відтак, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що суд наділений правом, а не обов'язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Разом з тим, суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.

Разом з тим, у поданому позивачем відповіді на відзив Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звертає увагу, що перевезення вантажу за спірними правовідносинами на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території.

При цьому, ділянка між ж.д. станціями Волноваха-Камиш-Зоря має протяжність усього 84 км і є лише частиною маршруту перевезення вантажу від станції вантажовідправника до ст. Сартана (Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"), в той час як, увесь маршрут перевезення складає набагато більший шлях - 734, 653, 616, 683, 1324, 1135, 1104 км і т.д. Інша більша частина залізничного шляху є задовільною та придатною для безперешкодної експлуатації.

Таким чином, на переконання позивача, відповідач, намагаючись уникнути відповідальності, наводить факти, які не відповідають дійсності.

Також, позивач звертає увагу й на те, що нарахування провізної плати відповідачем проводить за фактичною відстанню перевезення, зокрема, за колишньою схемою маршруту доставки сировини до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (ст. Сартана) через ст. Ясинувата з АКХЗ (ст. Авдіївка) тарифна відстань становить 148 км і провізна плата, наприклад, за обсяг листопада 2017 склала б 5 982 618, грн. без ПДВ. При перевезенні коксу за фактичною відстанню 419 км через ст. Камиш-Зоря залізничний тариф становив 10 349 902,00 грн. без ПДВ. Таким чином, різниця по ж.д. тарифу тільки за перевезення коксу з АКХЗ (ст. Авдіївка) склала 4 367 284,00 грн. без ПДВ.

У зв'язку з вказаними обставинами (збільшення відстані маршруту перевезення) Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" вимушено нести додаткові витрати, пов'язані зі сплатою додаткових сум залізничного тарифу у розмірі 20 000 000,00 грн. помісячно. Позивач вказує про те, що зазначені суми сплачує своєчасно та у повному обсязі.

Одночасно, позивач зазначає, що в повному обсязі і своєчасно виконує свої зобов'язання за укладеними договорами № 1/27 від 22.11.2016 про експлуатацію залізничного під'їзного шляху Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" № ДФ/10020 від 28.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Крім того, як про це стверджує позивач, ним здійснювалось фінансування робіт з відновлення шляхопроводу на ділянці шляху між залізничними станціями Сартана-Маріуполь для можливості відновлення вантажних і пасажирських перевезень, в реконструкції колійного розвитку ділянки залізничного сполучення Пологи-Комиш-Зоря та в ремонті локомотивів "Укрзалізниця". Сума вказаних фінансувань склала 25 852 880,04 грн., відповідні докази позивачем додано до поданого відзиву.

Позивач також зазначає, що згідно з п. 1.2. "Правил обчислення термінів доставки вантажу", затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відтак, здійснення відповідачем перевезення вантажу на більшу відстань, на підставі п. 1.2. "Правил обчислення термінів доставки вантажу" затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 відповідно збільшує термін доставки вантажу, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

В той час, як свідчать матеріали справи, відповідачем зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу належним чином не виконані.

Що стосується ускладнення перевезень у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, то позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушення термінів доставки з боку останнього мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин.

Відтак, з огляду на викладене вище, виходячи з аналізу конкретних обставин, що склалися у даних правовідносинах, з врахуванням наведених відповідачем аргументів щодо звершення розміру штрафу та контраргументів позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.

Крім того, суд вказує, що поміж іншого, відповідачем не спростовано контраргументів позивача, доказів протилежного суду не надано. А відтак, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Таким чином, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування штрафу згідно доданого до позовної розрахунку на підставі вищевказаних накладних та встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до ст. 116 Статуту залізниць України, то за таких підстав стягненню з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 470 469, 49 грн.

Суд вказує, що згідно приписів підпункту "в" п. 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт прострочення терміну доставки вантажу із сторони відповідача саме на суму 470 469, 49 грн., у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у вказаному розмірі є обґрунтованою, доведеною та документально підтвердженою.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, обл. Донецька, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, обл. Донецька, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код 00191158) суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 470 469 (чотириста сімдесят тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 057 (сім тисяч п'ятдесят сім) грн. 04 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено:13.06.2019

Суддя Д.О. Баранов