Рішення № 82424909, 12.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 Справа № 908/1055/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Чубар М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу № 908/1055/19

за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код ВП 19355964 (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 18359,99 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Лєбєдєв О.С., довіреність № 1796 від 03.06.2019;

від відповідача: Власов Є.В., довіреність № 56 від 01.01.2019,

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 269081,15 грн., з яких: 262080,38 грн. - заборгованість за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок за лютий 2019 № 131 від 28.02.2019); 6462,25 грн. – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно з п. 4.1 Договору № 12-7 та 538,52 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які нараховані за період з 31.03.2019 по 24.04.2019.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019 справу № 908/1055/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою суду від 06.05.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1055/19, якій присвоєно номер провадження 34/3/19. Суд постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 29.05.2019.

22.05.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, посилаючись на скрутний фінансовий стан відповідача. До відзиву додано докази направлення відзиву із доданими до нього документами на адресу позивача у цій справі.

27.05.2019 до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив заявлену до стягнення суму пені до 15265,27 грн., яка нарахована за період з 26.04.2019 по 29.05.2019, збільшив суму 3% річних до 1292,45 грн., яка нарахована за період з 31.03.2019 по 29.05.2019, а також заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 2620,80 грн. за квітень 2019 року. До заяви додано доказ сплати судового збору та направлення заяви із доданими до неї документами на адресу відповідача у цій справі.

В судовому засіданні 29.05.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні 29.05.2019 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, у зв`язку із її своєчасним поданням та відповідністю вимогам ГПК України.

Ухвалою від 29.05.2019 відкладено розгляд справи на 12.06.2019 об 11 год. 30 хв. за клопотанням позивача.

05.06.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем основного боргу за рахунком №131 від 28.02.2019 в розмірі 262080,38 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача тільки пеню в сумі 14511,36 грн. за період з 31.03.2019 по 26.05.2019, інфляційні втрати за квітень 2019 року в сумі 2620,80 грн. та 3% річних за період з 31.03.2019 по 26.05.2019 в сумі 1227,83 грн.

Також від позивача надійшло 05.06.2019 клопотання про повернення судового збору у розмірі 2297,88 грн. у зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

11.06.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що позивач зменшив розмір позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем основного боргу, а підстави для звільнення відповідача від решти пред`явлених до стягнення вимог (пені, 3% річних та інфляційних втрат) відсутні. Позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, посилаючись на те, що розстрочка виконання рішення продовжить період відновлення порушеного права позивача та призведе до довготривалого невиконання судового рішення. Позивач просив визнати поважною причину пропуску строку на подачу відповіді на відзив та не враховувати заперечення відповідача проти позову, які наведені у відзиві на позов.

Суд визнав поважною причину пропуску строку подання відповіді на відзив та долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.06.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами – програмно-апаратним комплексом «Оберіг».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача наполягав на зменшенні розміру пені та наданні розстрочки виконання рішення.

В судовому засіданні 12.06.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (надалі – власник мереж, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (в подальшому найменування змінено на публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, надалі – користувач, відповідач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №12-7 (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі – субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка №1 «Однолінійна схема», наданого власником мереж, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», яка наведена у додатку №2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж».

Згідно з п. 1.3 договору елементи технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії користувачу та (або) субспоживачам, визначаються відповідно до «Однолінійної схеми» (додаток №1) та оцінюється в кількості умовних одиниць додаток №3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання» для визначення граничної величини витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

За умовами п. 4.1 договору користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

У п. 7.1 договору визначено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Відповідно до п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди №6 від 01.11.2016 за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірника «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток №5).

Сума платежу визначається, виходячи з додатку №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

За умовами п. 7.4 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж».

Сторони узгодили в п. 7.5 договору, що користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання, зобов`язаний повернути власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток №5).

У п. 11.5 договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2013 і укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

До договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.10.2013, №2 від 01.01.2014, №3 від 01.11.2014 (з протоколом розбіжностей від 20.01.2015), №4 від 01.01.2015 (з протоколом розбіжностей від 10.02.2015), №5 від 01.11.2015, №6 від 01.11.2016, №7 від 06.02.2017 (з протоколом розбіжностей від 13.03.2017), №8 від 01.03.2017, №9 від 01.12.2017, №10 від 01.10.2018.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач супровідним листом вих. №75-53/4856 від 04.03.2019 надіслав відповідачу для підписання акт прийому-передачі наданих послуг за лютий 2019 року №2-19 від 28.02.2019 та рахунок-фактуру на оплату цих послуг №131 від 28.02.2019 на суму 262080,38 грн.

Дані документи отримані відповідачем 07.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач не оплатив рахунок у встановлений строк позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач оплатив суму боргу в розмірі 262080,38 грн. платіжним дорученням №20664 від 27.05.2019.

Відповідно до зменшених позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем основного боргу за рахунком №131 від 28.02.2019 в розмірі 262080,38 грн. позивач просить стягнути з відповідача тільки пеню в сумі 14511,36 грн. за період з 26.04.2019 по 29.05.2019, інфляційні втрати за квітень 2019 року в сумі 2620,80 грн. та 3% річних за період з 31.03.2019 по 26.05.2019 в сумі 1227,83 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 7.4 договору останнім днем оплати рахунка з урахуванням роз`яснень, викладених у пп. 1.9 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», є 30.03.2019.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив послуги за рахунком №131 від 28.02.2019 в розмірі 262080,38 грн. тільки 27.05.2019, тобто з порушенням встановленого строку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діла в період нарахування пені).

Отже, сторони передбачили можливість нарахування пені за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 31.03.2019 по 26.05.2019 в сумі 14511,36 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, виконаний позивачем, та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 14511,36 грн. законними та обґрунтованими.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до суми 1000,00 грн., посилаючись на свій скрутний фінансовий стан.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 Господарського кодексу України є правом суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи те, що розмір стягуваної пені не є великим порівняно із сумою основного боргу, зі сплати якої допущено прострочення (262080,38 грн.), та складає всього 14511,36 грн., суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

За прострочення сплати рахунку №131 від 28.02.2019 на суму 262080,38 грн. позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень 2019 року в сумі 2620,80 грн. та 3% річних за період з 31.03.2019 по 26.05.2019 в сумі 1227,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, виконаний позивачем, та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2620,80 грн. та 3% річних у сумі 1227,83 грн. законними та обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Так, згідно з ч. 1, пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за розгляд зменшених позовних вимог на суму 18359,99 грн. справляється у мінімальному розмірі на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», - 1921,00 грн.

За розгляд позовних вимог позивач сплатив судовий збір у розмірі 4036,22 грн. платіжним дорученням №6485 від 19.04.2019. Отже, переплата судового збору становить 2115,22 грн., яка підлягає поверненню позивачу ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, клопотання позивача про повернення судового збору в розмірі 2297,88 грн. задоволено судом частково – в сумі 2115,22 грн.

Також суд розглянув клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців та задовольнив його частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання розстрочки виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Як свідчить наданий відповідачем звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) станом на 31.12.2018, за результатами господарської діяльності за вказаний період відповідач має збиток в розмірі 11 706 000,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя від 22.09.2017 у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №53254372 накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на рахунках боржника ПАТ «Запоріжжяобленерго», в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, штрафів – на суму 875534,37 грн.

Відповідач надав суду довідки про те, що станом на 22.04.2019 на рахунки відповідача накладено арешт.

Відповідач має дефіцит обігових коштів внаслідок встановлених НКРЕКП нормативів відрахувань коштів зі спеціального рахунку, а також внаслідок значного розміру дебіторської заборгованості за відпущену електричну енергію.

Дебіторська заборгованість найбільших боржників є значною: ТОВ «ЗТМК» – 778,2 млн. грн. та населення – 138,1 млн. грн.

Станом на 31.03.2019 відповідач має заборгованість перед ДП «Енергоринок» у сумі 456,7 млн. грн. за електроенергію, придбану до 01.01.2019, з якої прострочена заборгованість за графіком реструктуризації складає 9,6 млн. грн., та у сумі 169,4 млн. грн. за електроенергію, придбану у березні 2019 року, для компенсації технологічних втрат електроенергії на її розподіл електричними мережами.

Кредиторська заборгованість відповідача за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності станом на 01.03.2019 складає 118,7 млн. грн.

Крім того, відповідач має заборгованість із податкового боргу в розмірі 906,1 млн. грн. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав відповідні довідки.

Крім того, відповідач погасив суму основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач надав належні докази в підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений законом строк.

При цьому, при вирішенні питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд враховує і матеріальні інтереси позивача у справі, характер діяльності обох підприємств, а також наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Судом враховано вищенаведені обставини, надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення при наданні розстрочки, враховано, що розстрочка виконання рішення суду у даній справі на три місяці не порушить балансу інтересів сторін, а саме: досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Судом також береться до уваги, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

За таких обставин, суд частково задовольняє заяву відповідача та надає розстрочку виконання рішення суду у цій справі в частині стягнення 14511,36 грн. пені, 2620,80 грн. інфляційних втрат та 1227,83 грн. 3% річних строком на три місяці із щомісячною сплатою рівними частинами, наступним чином: до 12.07.2019 (включно) – 6 120,00 грн., до 12.08.2019 (включно) – 6 120,00 грн., до 12.09.2019 (включно) – 6 119,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код ВП 19355964 (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) 14511 (чотирнадцять тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 36 коп. пені, 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 83 коп. 3% річних та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення 14511 (чотирнадцять тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 36 коп. пені, 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 83 коп. 3% річних строком на три місяці із щомісячною сплатою рівними частинами, наступним чином:

до 12.07.2019 (включно) – 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.,

до 12.08.2019 (включно) – 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.,

до 12.09.2019 (включно) – 6 119 (шість тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 99 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Державному підприємству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код ВП 19355964 (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) судовий збір у розмірі 2115 (дві тисячі сто п`ятнадцять) грн. 22 коп. ухвалою суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18.06.2019.

Суддя А.О. Науменко