Рішення № 8241791, 24.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/50024.12.09 За позовом           Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України»

до                     Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про                     зобов’язання провести перерахунок у розмірі 684,00 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Мазур О.В. пред. за довіреністю б/ н від 04.11.2009.

від відповідача: Залерцов М.О. пред. за довіреністю №629 від 23.10.09.

брали участь у судовому засіданні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про зобов'язання відповідача провести зарахування сплачених сум у розмірі 684,00 грн. в якості оплати за надані у період з 1 грудня 2008 року по 28 лютого 2009 р. послуги.

Ухвалою суду від 12.10.09 порушено провадження у справі №40/500 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.11.09.

Ухвалою від 05.11.09 розгляд справи відкладався на 08.12.09 через неявку у судове засідання уповноваженого представника Відповідача.

Ухвалою суду від 08.12.09 розгляд справи відкладався до 17.12.09 через неявку у судове засідання уповноваженого представника позивача.

У судовому засіданні 17.12.09 оголошувалась перерва до 24.12.09.

У судовому засідання 24.12.09 за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом заслухані пояснення представників, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

За твердженням позивача на підставі договору на водопостачання та водовідведення № 06427/1-5-09 від 03.03.06р. відповідачем надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Підставою для звернення до суду позивачем визначено використання при наданні зазначених послуг розпоряджень Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів на постачання холодної води та водовідведення від 27.11.2008р. № 1661, від 25.12.2008р. № 1780 та від 05.02.09р. № 127 .

За доводами позивача використання зазначених розпоряджень при визначенні тарифів та подальшому обрахуванні вартості наданих послуг є незаконним, оскільки останні скасовані Указами Президента України від 24.12.2008р. № 1199/2008р., від 03.02.2009р. № 65/2009 та від 09.02.09р. № 76/2009.

Позивач стверджує, що в рамках досудового врегулювання сторони письмово обґрунтовуючи свою позицію не прийшли згоди щодо трактування дії в часі Указів Президента України. Зокрема, відповідач вважає, що до моменту скасування розпорядження вважаються легітимними, тому нарахування сум до сплати за тарифами, які встановлено скасованими розпорядженнями –правомірне.

За результатом обміну листами, відповідач направив на адресу позивача попередження про припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення від 16.04.09р. Причиною відповідач визначив –наявність заборгованості, яка за твердженням позивача виникла саме за результатом застосування спірних тарифів. Зазначені дії позивач вважає протизаконними із посиланням на норму ст. 60 Конституції України.

Позивач вважає, що наслідком застосування неконституційних розпорядчих актів є право останнього вимагати здійснення перерахунку зокрема із посиланням на умови п.2.2.4. договору. Позивач скориставшись правом встановленим наведеним пунктом договору направив на адресу відповідача Акт звіряння взаєморозрахунків, за яким на користь позивача існує позитивне сальдо.

З огляду на наведене позивач звернувся до суду для судового врегулювання спору, що виник при виконанні господарського договору.

В обґрунтування правової позиції –посилається зокрема на ст.ст. 526,629,651 ЦК України, ст. 60 Конституції України та умови договору.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за доводами відповідача позовні вимоги та доводи наведені позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному об’ємі.

В обґрунтування відповідач посилається на період дії тарифів, за якими визначалась вартість наданих послуг. За твердженням відповідача, тарифи встановлені/погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.08р. № 1661 діяли з 01.12.08р. по 26.12.08р., тарифи встановлені розпорядженням від 25.12.08р. № 1780 діяли у період 31.12.2008р. по 03.02.09р., тарифи встановлені розпорядженням від 05.02.09р. № 127 були чинними з 06.02.09р по 09.02.09р. та підлягали застосуванню на період виставлення рахунків на оплату.

Стосовно посилань позивача на не легітимність такої позиції, відповідач стверджує, що з 01.12.08р були введені в дію тарифи визначені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 27.11.08р. № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», з 31.12.2008 по 03.02.09р. –тарифи встановлені розпорядженням від 25.12.08р. № 1780, а з 06.02.09р. –тарифи встановлені розпорядженням від 05.02.09р. № 127.

Указом Президента України від 24.12.08р. № 1199/2008 розпорядження наведені вище було скасовано. Водночас з набуттям чинності 06.03.09р. розпорядження від 02.03.09р. № 230, втратило чинність розпорядження вказаного попередньо виконавчого органу від 05.02.09р. № 127 і з 10.02.09р. поновлено дію розпорядження від 28.08.07р. № 1127 в частині тарифів для ІІ та ІІІ групи споживачів.

З урахуванням наведеного та за результатом ознайомлення із матеріалами справи суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Керуючись ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ст..628 ЦК України).

У матеріалах справи наявний договір № 06427/1-5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03 березня 2006р.

За умовами даного договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття зміни щодо порядку розрахунків між суб’єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами (п.5.2. договору).

За умовами 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента (позивач у справі) розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник (відповідач у справі) доводить абонентові нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено можливість (право) відповідача в разі утворення боргу незалежно від призначення платежу зараховувати кошти першочергово в рахунок погашення боргу.

Відповідно до п.5.11. договору внесення змін до цього договору відбувається шляхом підписання обома сторонами додаткової угоди.

З урахуванням предмету спору, а саме правомірність/неправомірність застосування відповідачем спірних тарифі з урахуванням неконституційності даних рішень та скасування, за таких підстав указами Президента України, суд вважає за необхідне звернути увагу саме на преюдиційне значення обставин, що не підлягають доказуванню в порядку ст. 35 ГПК України (скасування розпорядчого акту виконавчого органу) та імперативні норми Конституції України порушення яких (невідповідність) встановлено відповідними Указами.

Стосовно тверджень відповідача щодо правомірності виставлення рахунку за чинними на момент виставлення тарифами. У матеріалах справи відсутні докази подані відповідачем в порядку ст.ст.32,33 ГПК України щодо точного періоду (дати) виставлення рахунків.

Факт застосування спірних тарифів встановлених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №№ 1661, 1780, 127 наведено позивачем як підставу виникнення заборгованості та підтверджено (застосування ) відповідачем, як діючих у відповідному періоді.

Стосовно наведених відповідачем в обґрунтування доводів щодо періоду дії скасованих в подальшому розпоряджень.

Розпорядження прийняті Київською міською державною адміністрацією про затвердження тарифів на постачання холодної води та водовідведення № № 1661 від 27.11.2008р, 1780 від 25.12.2008р. та № 127 від 05.02.09р. скасовано Указами Президента України від 24.12.2008р. № 1199/2008, від 03.02.2009р. № 65/2009 та від 09.02.2009р. № 76/2009 . Як наводить відповідач зазначені Укази вступили в силу з дня опублікування

Відповідно до Указу Президента «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно правових актів та набрання ними чинності», нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні (ст.4 Указу).

Указ № 1199/2008 опубліковано в Урядовому кур’єрі 26.12.2008 № 244; Указ № 65/2009 –Урядовий кур'єр 04.02.2009 N 19 ; Указ №76/2009 - Урядовий кур'єр 11.02.2009 № 24.

Датою набрання чинності Указів (за змістом останніх) передбачено відповідну дату опублікування.

З урахуванням наведених норм твердження відповідача, щодо моменту вступу в силу Указів, відповідають приписам встановлених чинним законодавством. Водночас як наведено попередньо в межах дослідження обставин справи в порядку ст. 4-7 ГПК України для з’ясування усіх обставин справи та виконання приписів ст.4 ГПК України необхідно враховувати суть правовідносин та норми Конституції України (норма прямої дії) при застосуванні та правовому аналізі доводів сторін у справі.

Факт скасування та підстави скасування розпоряджень, в розумінні ст. 35 ГПК України, не підлягають доведенню, однак є необхідними для наведення в порядку визначення мотивів прийняття рішення та правового обґрунтування та надання оцінки доказам в порядку ст.43 ГПК України.

Слід звернути увагу, що Указами Президента України встановлено зокрема невідповідність скасованих розпоряджень нормам Конституції України зокрема Указ №76/2009, Указ № 65/2009 - ст.13 та ч.ч.3, 4 ст.42 Конституції ; Указ № 1199/2008 - ст.ст. 1,8,19,120 Конституції.

Беручи до уваги встановлені факти застосування при вирішенні спору по суті неконституційних розпорядчих актів, як таких, що діяли до моменту набрання Указами Президента України законної сили не допускається зокрема за приписами ст.4 ГПК України.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на підставу виникнення зобов’язань в розумінні зокрема ст.11 ЦК України, договір № 06427/1-5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03 березня 2006р., дії сторін у зобов’язанні слід оцінювати з урахуванням передбачених (погоджених) сторонами умов. Як наведено попередньо, умови п. 2.2.2. договору передбачено можливість (право) відповідача в разі утворення боргу незалежно від призначення платежу зараховувати кошти першочергово в рахунок погашення боргу, що з урахуванням спору між сторонами та в межах строків досудового врегулювання та дій, що трактувалися відповідачем як такі що здійснюються останнім відповідно до передбачених договором прав (зокрема п.п.2.2.1.,2.2.2.).

За доводами позивача заборгованість виникла за результатом застосування спірних тарифів встановлених неконституційними розпорядженнями. В обґрунтування сум заборгованості, підстав виникнення та наявності спору позивачем надано зокрема Акт звірки взаєморозрахунків від 06.03.2009р (станом на 01.03.2009р), акт звірки взаєморозрахунків від 05.08.2009 (станом на 01.08.09р.), Листування за період з 16.04.09р по 03.12.08р., попередження про припинення надання послуг з водовідведення та водопостачання (квітень 2009р.), повідомлення про введення в дію тарифів від 18.11.08р.

Зважаючи на суть спору та встановлені (висвітлені) вище обставини спір виник з урахуванням трактування відповідачем правових наслідків та моменту недійсності. Відповідачем за змістом листування (зокрема лист від 02 лютого 2009р. скасовані розпорядження вступили в дію з 01.12.2008р та діяли до моменту скасування (вступу в силу Указів Президента України.

Відповідачем не надано контррозрахунку сплачених авансових сум та подальшого їх зарахування в якості оплати за надані послуги водночас не заперечені розмір сум наведений позивачем. Відповідачем у повідомленні про припинення надання послуг зазначено суму заборгованості у розмірі 665,10 грн.

Водночас кошти за даними позивача кошти сплачувались авансом, що у відповідності до умов договору до моменту вирішення спору давало право відповідачеві здійснювати зарахування сплачених коштів в якості погашення заборгованості, що виникла у зв’язку із застосуванням спірних тарифів.

З огляду на встановлені факти та досліджені судом докази (обставини справи) суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зарахування сплачених авансово сум в рахунок оплати наданих послуг за період з 1 грудня 2008р. по 28 лютого 2009р.

Слід зазначити що у відповідності до приписів ст. 1 ГПК України в контексті норм ст. 16 ЦК України підстава звернення до суду та спосіб захисту є зокрема припинення дії яка порушує право та відновлення становища яке існувало до порушення. Зазначене реалізується в межах прав що виникли зокрема з підстав встановлених ст.11 ЦК України (договір).

При цьому, суд звертає увагу що умовами договору (п.2.2.1.,2.2.2.) визначено порядок надання розрахункових документів. Водночас твердження відповідача щодо правомірності виставлення рахунку за діючими на момент виставлення тарифами не доведено в порядку ст.ст.32,33 ГПК України оскільки умови договору не позбавляють позивача права сплачувати кошти авансом (п.3.4.1. договору), що здійснювалось за наданими позивачем доказами, які не заперечені відповідачем (факт попередньої оплати), момент виставлення рахунку по факту надання послуг у відповідному звітному періоді (п.2.2.1. договору).

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Електротехнічна,16, код ЄДРПОУ 03327629) провести зарахування сплачених Державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України»(03065, м. Київ, пр-т Комарова,7 код ЄДРПОУ 03562649) сум у розмірі 684,00 грн. в якості оплати за надані у період з 1 грудня 2008 року по 28 лютого 2009 р. послуги.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Електротехнічна,16, код ЄДРПОУ 03327629) на користь Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України»(03065, м. Київ, пр-т Комарова,7 код ЄДРПОУ 03562649) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень нуль копійок) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень нуль копійок).

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.