Вирок № 82416937, 14.06.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/681/19

Провадження №1-кп/639/275/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Орлової С.О., Караванського В.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів - Кононенко А.Ю., Ачкасової С.І.,

представника потерпілого - адвоката Плугатирьової Н.В.,

захисника - адвоката Зябкіна В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220000001490 від 23.12.2018 року, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвероуральськ Свердловської області Російської Федерації, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, який є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

23.12.2018 року близько 06 год. 50 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Полтавський шлях зі сторони вул. Ярославської в м. Харкові, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України згідно з яким «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», діючи необережно, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку №5 по вул. Полтавський шлях м. Харкова, по якому рухався пішохід ОСОБА_2 зліва на право по ходу руху автомобіля, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_2 , внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зсувом, закритого уламкового перелому обох кісток правої гомілки із зсувом (уламковий перелом діафіза верхньої третини великогомілкової кістки із зсувом, перелом головки малогомілкової кістки із зсувом, перелом діафіза малогомілкової кістки в середній третині із зсувом).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/6-А/19 від 18.01.2019 вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновку комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та автотехнічної експертизи №13/13 КПСЕ-19/7/39/40 СЕ-19 від 23.01.2019, у діях водія автомобіля ««Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку із ДТП.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому злочині визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони встановлені в обвинувальному акті, правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України не оспорює.

Під час допиту у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що 23.12.2018 року приблизно о 07 годині ранку він рухався на автомобілі «Daewoo Lanos» по вул. Полтавський шлях, зі сторони Південного вокзалу в напрямку центра міста. В його автомобілі був один пасажир. В цей час на вулиці було темно та була мряка, на його автомобілі було ввімкнуто ближнє світло фар. Він рухався по правій смузі руху зі швидкістю до 50 км/год, попереду рухались ще два автомобіля. Рухаючись по вул. Полтавський шлях в районі пішохідного переходу, він не побачив пішохода, який в цей час переходив проїзну частину зліва на право по ходу руху автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода. Після цього він вибіг із автомобіля, потерпілий скаржився на болі в нозі та попросив його підвезти на роботу. Далі він посадив потерпілого ОСОБА_2 в свій автомобіль, спочатку підвіз його за місцем роботи, де потерпілий попередив про те, що трапилось. Він відразу повіз потерпілого в травматологічний пункт, який розташований по вул. 23 Серпня , для надання потерпілому необхідної медичної допомоги. В травматологічному пункті їм сказали, що необхідно їхати до 4 лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги. Після цього він відвіз потерпілого ОСОБА_2 до Харківської міської клінічної лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, де потерпілого госпіталізували до цього медичного закладу. На місці дорожньо-транспортної пригоди він не викликав швидку медичну допомогу, оскільки потерпілий погодився на те, щоб він його відвіз у лікарню.

З показань обвинуваченого ОСОБА_1 , він добровільно відшкодував потерпілому витрати на придбання лікарських засобів на суму 5000 грн., про що до суду надав розписку ОСОБА_3 від 05.01.2019 року (судова справа а.с. 79).

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Обвинувачений ОСОБА_1 також зазначив, що він не визнає повністю цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки вважає, що належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є ПрАТ СК «ПЗУ Україна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, позовні вимоги не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому, в частині заявленого цивільного позову судом визнано необхідним дослідження письмових доказів в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні матір пенсійного віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІ групи, офіційно не працевлаштований, обвинувачений є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням, має ряд хронічних захворювань, а саме: стенокардія напруження, післяінфарктний кардіосклероз, хронічний гастрит, псоріаз, остеохондроз, він має постійне місце реєстрації та проживання (к/п а.с. 68-75, судова справа а.с. 66-78).

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», за результатами проведеного огляду 23.12.2018 року о 11 год. 15 хв. у ОСОБА_1 ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння не виявлено (к/п а.с. 70).

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , є щире каяття та часткове добровільне відшкодування збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставини, дані про особу винного, його відношення до скоєного та щире каяття, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

При цьому, судом враховується характер допущених водієм ОСОБА_1 порушень вимог ПДР України, ступінь тяжкості наслідків, що настали, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження та згідно довідки до акту огляду МСЕК з 16.04.2019 року потерпілий визнаний інвалідом ІІ групи безстроково, відомості про наявність в обвинуваченого ряду захворювань та інвалідності ІІІ групи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 та його відношення до скоєного злочину, вивчивши відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та на його утриманні знаходиться матір пенсійного віку, по справі наявні пом`якшуючі та відсутні обтяжуючі покарання обставини, тому суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, на підставі ст. 75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить із наступних обставин.

Потерпілим ОСОБА_2 пред`явлено до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 37 776,26 грн., з яких: 1) витрати на придбання ліків та лікарських засобів складають 26074,26 грн., які підтверджені розрахунковими документами; 2) витрати на проведення операції лікарю хірургу та лікарю анестезіологу на суму 4000 грн., які не підтверджені документально; 3) розмір втраченого фізичною собою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) на суму 7702,00 грн., а також про відшкодування моральної шкоди на суму 50 000 грн.

Судом встановлено, що на момент вчинення правопорушення цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу була застрахована у ПрАТ СК

«ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5895272, який укладений на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 4 Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 200 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В пунктах 72 - 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, викладено правовий висновок, згідно якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Належним відповідачем за заявленими позовними вимогами про відшкодування потерпілому ОСОБА_2 шкоди, заподіяної здоров`ю в межах ліміту відповідальності страховика, є ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5895272.

Згідно ст. 23 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 року, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Таким чином, оскільки потерпілим ОСОБА_2 пред`явлено вимоги про відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю до обвинуваченого ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, з роз`ясненням потерпілому права звернення до суду з позовною заявою до належного відповідача в порядку цивільного судочинства.

В частині заявлених позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Виходячи із вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року обов`язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» несе лише в межах ліміту страхової відповідальності.

В іншій частині вимоги про відшкодування моральної шкоди можуть бути пред`явлені до винної особи.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Так, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_2 отримано середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зсувом, закритого уламкового перелому обох кісток правої гомілки із зсувом (уламковий перелом діафіза верхньої третини великогомілкової кістки із зсувом, перелом головки малогомілкової кістки із зсувом, перелом діафіза малогомілкової кістки в середній третині із зсувом), що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №12-14/6-А/19 від 18.01.2019 року (к/п а.с. 24 - 25).

В результаті отриманого тілесного ушкодження потерпілий ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування в період з 23.12.2018 по 19.01.2019 року в КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І, Мещанінова», та в період з 23.12.2018 по 15.04.2019 року був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК №962125 від 16.04.2019 року, з 16 квітня 2019 року потерпілому ОСОБА_2 присвоєно другу групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково, що пов`язано з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.

З 16.04.2019 року ОСОБА_2 звільнений з роботи з Державного закладу професійно (професійно-технічної) освіти «Харківське вище професійне училище швейного виробництва та побуту».

Таким чином, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого ОСОБА_2 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому спричинена моральна шкода, розмір якої обґрунтовано оцінено в 50 000 грн., що є справедливою компенсацією понесених потерпілим фізичних та душевних страждань.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався та підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі,з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) спричинену моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

В задоволенні інших позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 - відмовити.

Роз`яснити потерпілому ОСОБА_2 право повторного звернення до суду з позовною заявою до належного відповідача в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні комплексну експертизу відео-, звукозапису і автотехнічну експертизу у розмірі 3432,00 грн. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні 00 коп.), перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова (к/п а.с. 39).

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме:

- CD диск, на якому знаходиться відеозапис за 23.12.2018 року із зовнішніх камер відеоспостереження АТ «Альфа Банк» - зберігати в матеріалах кримінального провадження (к/п а.с. 49-50).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило