Рішення № 8241576, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/32810.12.09 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/328                                                                                                     10.12.2009

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»

дозакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»

третя особаакціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»

простягнення 243161,77 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Сергєєнко О.О. (довіреність від 18.04.2008 року)

від відповідача:представник Соболь О.М. (довіреність №3761/ГО від 23.12.2008 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»звернулось до Господарського суду Автономної республіки Крим з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» 243161,77 грн., у тому числі 185571,45 гривень страхового відшкодування, 22329,58 гривень пені, 19937,21 гривень інфляційних втрат, 3584,32 гривень трьох процентів річних та 11739,21 гривень процентів за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконує умови договору страхування та не відшкодовує завдані Позивачу у результаті настання страхового випадку збитки у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 21.09.2009 року порушено провадження у справі №2- 23/5082-2009 та призначено її розгляд на 12.10.2009 року.

Ухвалою від 12.10.2009 року Господарським судом Автономної республіки Крим задоволено клопотання Відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року справу прийнято до провадження, присвоєно №23/328 та призначено її розгляд у судовому засіданні 05.11.2009 року.

05.11.2009 року Відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (заперечення проти позову), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивачем після настання страхової події не було передано Відповідачу повний комплект ключів від автомобілю, що свідчить про надання Позивачем недостовірної інформації про страхову подію та невиконання ним вимог договору страхування.

У зв’язку з неявкою представників Позивача та Третьої особи у судове засідання розгляд справи №23/328 було відкладено на 10.12.2009 року.

9 листопада 2009 року третьою особою у справі було подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

У судовому засіданні 10.12.2009 року представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача –заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.12.2009 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та ПП «Фірма «Автодель»було укладено 24.03.2006 року договір №24/03/06 1J –KK купівлі-продажу автомобіля Lexus GX470.

Пунктом 2.1 означеної угоди визначено ціну автомобіля у сумі 412775,00 гривень. Відповідно до пунктів 4.1.1 та 4.1.2 оплата Позивачем придбаного автомобіля здійснювалась у два етапи: 56455,00 гривень авансового платежу (власні кошти Позивача) та 356320,00 гривень оплати вартості - після державної реєстрації автомобіля та отримання кредиту у банківській установі.

05.06.2006 року Позивачем було укладено з Третьою особою у справі кредитний договір №11007986001, відповідно до якого банк надав кредитні кошти у сумі 356320,00 гривень для оплати вартості придбаного Позивачем автомобіля. Пунктом 4.9 кредитного договору Позивача зобов’язано застрахувати предмет застави (забезпечення).

30 липня 2006 року Позивачем було укладено з Відповідачем (на час укладення договору мав назву ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс») договір добровільного страхування наземного транспортного засобу –автомобіля Lexus GX470, державний номерний знак АК0183АК.

Відповідно до пункту 5 договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року термін дії цього договору встановлено з 01.08.2008 року по 31.07.2009 року.

Пунктом 11 договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року визначено страховим ризиком (у тому числі) втрату транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння ним (угон) у будь-якому місці знаходження. Умови страхування відповідно до пункту 19 договору визначаються додатком №1.

Відповідно до постанови начальника СВ Гагарінського РВ УМВС України у місті Севастополі від 23 серпня 2008 року 14.08.2008 року в період часу з 21:20 до 23:15 невідома особа заволоділа автомобілем Lexus GX 470, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак АК0183АК.

Відповідно до протоколу огляду місця пригоди від 14.08.2008 року слідчий СВ Гагарінського РВ УМВС України у місті Севастополі л-т Леонов під час проведення огляду вилучив у Федорова С.А. два ключа та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

З довідки начальника Гагарінського РВ УМВС України у місті Севастополі №25/7025 від 18.09.2009 року вбачається, що посадова особа Позивача звернулась з заявою про викрадення автотранспортного засобу до правоохоронного органу 14.08.2008 року, тобто у день викрадення.

Таким чином, наявними у справі документами підтверджено належне виконання Позивачем обов’язку, встановленого пунктом 4.4.5 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року.

У матеріалах справи також знаходиться надана та завірена Відповідачем копія заяви про незаконне заволодіння транспортним засобом, яка була отримана посадовою особою Відповідача 15.08.2008 року (на наступний день після настання страхового випадку). Означений документ є належним доказом виконання Позивачем обов’язку, встановленого пунктом 4.4.6 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року.

Посадовою особою Відповідача, яка прийняла заяву про виплату страхового відшкодування, було надано Позивачу у день прийняття заяви перелік необхідних документів, з якого вбачається, що для належного оформлення акту Відповідачу бракувало довідки МВС про звернення власника ТЗ про факт протиправних дій третіх осіб, довідка чи постанова МВС про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи, постанова про призупинення кримінальної справи та лист-розпорядження вигодонабувача за договором страхування. Інші необхідні документи були надані Позивачем у день подання заяви. Означені у переліку документи містяться у матеріалах справи та були надані Відповідачу по мірі їх отримання Позивачем.

Листом №2001 від 18.09.2008 року Відповідачем було підтверджено факт отримання заяви про страховий випадок 15.08.2008 року та витребувано від Позивача довідку Гагарінського районного відділу УМВС України у місті Севастополі, завірену печаткою, оскільки надана Позивачем довідка її не мала.

Означений документ з відтиском печатки Гагарінського районного відділу УМВС України у місті Севастополі було отримано Позивачем 18.09.2008 року та передано Відповідачу 19.09.2008 року, про що свідчить відмітка Відповідача на його копії.

08.10.2008 року третьою особою у справі (вигодонабувач за договором страхування) було направлено Відповідачу письмову відповідь про порядок перерахування страхового відшкодування, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка від 23.10.2008 року.

Відповідно до пункту 7.9 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року Відповідач виплачує страхове відшкодування при незаконному заволодінні транспортним засобом у два етапи: 30% від суми відшкодування –при порушенні кримінальної справи, 70% - після закінчення судового слідства або через два місяці з дати його зупинення.

23.08.2008 року було порушено районним відділом УМВС України у місті Севастополі кримінальну справу за фактом викрадення застрахованого Відповідачем автомобіля Lexus GX 470, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак АК0183АК. Таким чином, на цю дату у Відповідача виник обов’язок сплатити вигодонабувачу чи страхувальнику 30% суми страхового відшкодування (страхова сума мінус встановлена пунктом 12.5 договору франшиза).

Довідкою третьої особи у справі №136/12/990 від 01.12.2008 року підтверджено, що 30% суми страхового відшкодування (79530, 62 гривень) надійшло від Відповідача 11.11.2008 року. Означені грошові кошти було направлено банком на погашення кредиту Позивача.

22.01.2009 року Позивач звернувся до Відповідача з листом (отриманий Відповідачем 22.01.2009 року), в якому повідомив останнього про призупинення 14.10.2008 року провадження у кримінальній справі по факту незаконного заволодіння автомобілем Lexus GX 470, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак АК0183АК.

Враховуючи умови пункту 7.9 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року Відповідач повинен був виплатити 70% страхового відшкодування не пізніше 14.12.2008 року. Проте, означене зобов’язання Відповідачем виконано не було.

На лист Позивача від 22.01.2009 року Відповідачем було надано відповідь листом від 04.06.2009 року (більше 5-ти місяців) листом №2323, в якому вимагав повернення перерахованих третій особі грошових коштів у розмірі 30% суми страхової виплати як безпідставно набутого майна.

Суд приймає до уваги, що Відповідач та Третя особа у справі є спорідненими особами, оскільки 49,9% акцій Відповідача належать Третій особі.

Свої вимоги Відповідач обґрунтував тим, що Позивачем не було передано йому чотири ключі від автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію. Висновок про те, що з автомобілем при його купівлі було передано чотири ключі Відповідачем зроблено на підставі відповіді на його запит директора ПП «Фірма «Автодеталь».

Тотожне обґрунтування міститься у наданих суду запереченнях на позовну заяву.

Суд не погоджується з висновком, зробленим Відповідачем на підставі листа ПП «Фірма «Автодеталь», оскільки означений документ не містить твердження про фактичну передачу 4-х ключів, а лише стверджує про те, що у стандартній комплектації їх повинно бути чотири (точніше –три робочих та одна неробоча копія). До того ж, Відповідач взагалі не зважає на той факт, що власником автомобіля є юридична особа, від імені якої договір купівлі-продажу укладала інша, ніж та, що підписувала заяву про настання страхового випадку. Крім того, між датою придбання автомобіля, укладення договору страхування та датою його викрадення пройшло понад два роки.

Пунктом 7.11 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року встановлено обов’язок Позивача без затримок передати Відповідачу свідоцтво про реєстрацію та повний комплект ключів від автомобіля. Договір не пов’язує виплату страхового відшкодування по ризику угон з передачею чи не передачею свідоцтва та ключів. Договором №СБ1056091 від 30.07.2006 року не встановлено право Відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування на цій підставі.

Посилання Відповідача на правила страхування не можуть бути прийняті судом у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Статтею 17 Закону України «Про страхування»визначено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Надані Відповідачем копія правил страхування наземних транспортних засобів не є правилами страхування у розумінні статті 17 Закону України «Про страхування», оскільки не містить а ні відмітки голови правління Відповідача про їх затвердження на титульному аркуші, а ні відмітки Уповноваженого органу про їх реєстрацію на останній сторінці (чи на будь-якій іншій).

Крім того, наданий Відповідачем документ взагалі не існував на дату укладення договору страхування, оскільки з титульного аркушу вбачається, що його було розроблено лише у березні 2007 року (договір укладено у 2006 році).

Статтею 6 Закону України «Про страхування» встановлено, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Правовідносини сторін за договором страхування врегульовано главою 67 Цивільного кодексу України, параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України та Законом України «Про страхування». Жодна правова норма з вище перерахованих нормативних актів не покладає на страхувальника обов’язок виконувати правила страхування страховика.

Суд враховує, що сторони можуть при укладенні договору страхування застосувати відсилочні до правил страхування договірні норми, проте договір №СБ1056091 від 30.07.2006 року та додаток №1 до нього таких норм не містять.

Посилання Відповідача на те, що перед підписом представника Позивача міститься фраза «з умовами та правилами страхування ознайомлений»є помилковим, оскільки така лексична фраза лише підтверджує факт ознайомлення, а не прийняття їх у якості додатка чи доповнення до договору.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі. Статтею 981 Цивільного кодексу України для договорів страхування передбачено обов’язкову письмову форму та встановлено нікчемність договору у разі недодержання письмової форми.

За умовами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (пункт 2 статті 207).

Відповідачем не надано суду правила страхування, підписані уповноваженим представником Позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 34 Господарського процесуального кодексу України суд встановлює, що посилання Відповідача на свої (внутрішні) правила страхування протирічить вимогам цивільного та господарського законодавства, а за таких обставин –не можуть бути прийнятими до уваги.

Судом враховується, що ненадання повного комплекту ключів від автомобіля може бути непрямим доказом участі працівників Позивача у незаконному заволодінні транспортним засобом, проте Відповідач мав досить часу для з’ясування цієї обставини та проведення власного розслідування. Враховуючи, що інших доказів та обставин Відповідачем не зазначено та враховуючи час, що сплинув після угону автомобіля до часу прийняття рішення у справі, суд визнає наведені обставини такими, що не можуть впливати на правосудність прийнятого рішення.

Крім того, відповідно до листа №25/7112 від 23.07.09 року слідчого відділення Гагарінського районного відділу УМВС України в місті Севастополі у Позивача було вилучено три екземпляри ключів та заготовка для ключа автомобіля Lexus.

Таким чином, наведені Відповідачем доводи є недоведеними, необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, суд визнає подію, яка відбулась 14.08.2008 року в період часу з 21:20 до 23:15 на службовій стоянці готелю «Омега», страховим випадком у розумінні пункту 11.5 укладеного Позивачем та Відповідачем договору страхування наземного транспортного засобу №СБ1056091 від 30.07.2006 року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, у Відповідача на момент неправомірного позбавлення Позивача належного йому майна виник обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідачем було частково виконано своє зобов’язання за договором у розмірі 30%, проте остаточний розрахунок у встановлені договором строки Відповідачем не проведено.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач має право на відшкодування завданих йому збитків за рахунок Відповідача (на отримання страхового відшкодування) у сумі 185571,46 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Пунктом 7.9 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року встановлено строки виплати страхового відшкодування, які були порушені Відповідачем.

Статтею 992 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 4.3.5 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року визначено, що у випадку порушення строків виплати страхового відшкодування Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожень день прострочки.

Суд перевірив наведений Позивачем розрахунок пені та визнає його обґрунтованим. За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних та визнано їх обґрунтованими. За таких умов, позовні вимоги про стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у визначеному Позивачем розмірі.

Позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування Відповідачем завданих неправомірними діями збитків, які полягають у тому, що за весь час прострочення виплати страхового відшкодування Позивач був змушений платити проценти за користування кредитом. Завдані збитки Позивачем визначено та підтверджено відповідною довідкою Третьої особи у справі у розмірі 11739,21 гривень.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Укладеним сторонами договором не передбачено стягнення збитків та штрафних санкцій одночасно. Враховуючи, що розмір задоволеної позовної вимоги про стягнення пені більший за розмір завданих збитків, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволеним позовним вимогам та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код 31235110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»(95022, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Глінки, будинок 63, ідентифікаційний код 31173285) 185571,45 грн. (сто вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот сімдесят одну гривню 45 коп.) страхового відшкодування; 22329,58 грн. (двадцять дві тисячі триста двадцять дев’ять гривень 58 коп.) пені; 19937,21 грн. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот тридцять сім гривень 21 коп.) інфляційниї втрат; 3584,32 (три тисячі п’ятсот вісімдесят чотири тисячі 32 коп.) трьох процентів річних; 2314,22 грн. (дві тисячі триста чотирнадцять гривень 22 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення суми процентів за користування банківським кредитом –відмовити.

4.          Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»порядок використання отриманої суми страхового відшкодування погодити з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»

5.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 15.12.2009 року