Рішення № 82415409, 14.06.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15260/17

Провадження № 2/344/748/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” про скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи; поновлення на попередньо займаній посаді посаді в ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі; стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Позивачем 18.12.2018 року та 11.04.2019 року подавалися заяви про уточнення позовних вимог. Згідно уточненої позовної заяви від 11.04.2019 року позивач просить: поновити його на посаді менеджера з постачання ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”; стягнути з відповідача на його користь 94 326,40 грн. за вимушений прогул за період з 15.08.2017 року по 08.04.2019 року; стягнути з ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”на його користь середній заробіток за час затримки виплати розрахунку коштів з 15.08.2017 року по 30.08.2017 року в сумі 3215,55 грн.; стягнути з відповідача 30 000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він працював на Державному підприємстві «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів`на посаді менеджера із постачання комерційного відділу по сумісництву на умовах неповного робочого тижня з 12.09.2016 року. Наказом № 145 від 15.09.2016 року його прийнято на основне місце роботи на посаду менеджера із постачання. Наказом № 167 від 15.08.2017 року його було звільнено з посади відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає таке звільнення незаконним і безпідставним, оскільки відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, так як з наказом про звільнення його не ознайомлено. В порушення ст. 149 КЗпП України від нього не взяті письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни. Профспілковий комітет на його звільнення не надавав згоду. У день звільнення йому не видано трудову книжку. Крім того, у день звільнення з ним не проведено повний розрахунок, чим порушено норми ст. 116 КЗпП України. Виплату цих коштів було проведено тільки 30.08.2017 року, однак середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку йому виплачено не було. Причини його звільнення, наведені в наказі № 167 від 15.08.2017 року (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України) не відповідають дійсним обставинам. У наказі зазначено, що він не з`явився на роботі через прогули, але наказом адміністрації підприємства охорона не допускала його до робочого місця, у зв`язку із чим він звертався у правоохоронні органи, про що є докази. Таким чином, причини невиходу на роботу з 03.07.2017 року по 15.08.2017 року є поважними та не можуть вважатися прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України. Так як відповідач звільнив його з роботи без законних на те підстав, а тому зобов`язаний поновити його на роботі, при поновленні його на роботі відповідач повинен виплатити йому 94 326,40 грн. за вимушений прогул за період з 15.08.2017 року по 08.04.2019 року та середній заробіток за час затримки виплати розрахунку коштів з 15.08.2017 року по 30.08.2017 року в сумі 3215,55 грн. Крім того, відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя працею, на яку він вільно обирає та погоджується, що призвело до моральних страждань, а тому просить стягнути з відповідача 30 000 грн. моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з”явився, подавши до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданнія не з”явився, подав заяву, у якій заперечив щодо позовних вимог, зазначаючи, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України є законним. Заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 відсутня, трудову книжку він отримав, про що розписався в книзі обліку руху трудових книжок в день звільнення, тобто 15.08.2017 року. Вимоги про стягнення 30 000 грн. моральної шкоди є безпідставними, з позовної заяви вбачається, що моральні страждання викликані неотриманням трудової книжки, однак свою трудову книжку позивач отримав. Вважає позовні вимоги безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» на посаді менеджера з постачання комерційного відділу.

Наказом в.о. директора ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_2 № 167 від 15.08.2017 року Про розірвання трудового договору з менеджером із постачання комерційного відділу ОСОБА_1 , з ОСОБА_1 розірвано трудовий договір з 15 серпня 2017 року, згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.

Як зазначено у наказі, згідно облікових документів робочого часу ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», менеджер з постачання комерційного відділу ОСОБА_1 з 03.07.2017 року по 15.08.2017 року включно не виходить на роботу. Підтверджуючих документів про причини відсутності на роботі не наддав, незважаючи на відповідне попередження адміністрації листом № 6/588 від 27.07.2017 року. На звернення адміністрації підприємства профспілковий комітет ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» відмовився розглядати подання адміністрації і у відповідні строки і порядку не повідомив про прийняте рішення адміністрацію підприємства.

Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Перевіряючи наявність правових підстав для застосування дисциплінарного стягнення, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, судом встановлено, що позивач не з`явився на роботі, однак наказом адміністрації підприємства охорона не допускала його до робочого місця, у зв`язку із чим він звертався у правоохоронні органи.

Також, як слідує з листа Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 03.11.2017 року № 16-07/15-10/6392, в порушення вимог ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен отримати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Проте письмові пояснення від позивача до моменту застосування дисциплінарного стягнення не отримано, акти про відмову від надання пояснень в ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» відсутні. Згоду на звільнення профспілковий комітет не надавав.

Кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя (Преамбула Основ законодавства України про охорону здоров`я).

Відповідач, приймаючи рішення про розірвання трудового договору із відповідачем на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, не врахував зазначені обставини, зокрема поважність причин відсутності, помилково кваліфікував відсутність працівника як прогул.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Позивачем проведено розрахунок за вимушений прогул за період з 15.08.2017 року по 08.04.2019 року складає 94 326,40 грн.; середньоденної заробітної плати, яка за період з 15.08.2017 року по 30.08.2017 року складає 3215,55 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначення розміру моральної шкоди, суд враховує положення ст. 23, 1167 ЦК України, та характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди», а саме розмір та строки порушення виплати заробітної плати, страждання та переживання позивача через несплату заробітної плати, внаслідок чого позивач та його сім`я були позбавлені нормальних життєвих зв`язків і вимагали додаткових зусиль для організації життя, та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.

Згідно положень ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць за мінусом загальнообовязкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати) підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 147, 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06 листопада 1992 року, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” про скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на роботі на посаді менеджера з постачання Державного підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” з 15 серпня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», м.Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул.Юності, 2, Код ЄДРПОУ 05513715, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (дев`яносто чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 40 коп. за вимушений прогул за період з 15.08.2017 року по 08.04.2019 року з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», м.Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул.Юності, 2, Код ЄДРПОУ 05513715, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку коштів з 15.08.2017 року по 30.08.2017 року в сумі 3215 (три тисячі двісті п`ятнадцять) грн. 55 коп. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», м.Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул.Юності, 2, Код ЄДРПОУ 05513715, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів», м.Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул.Юності, 2, Код ЄДРПОУ 05513715 на користь держави з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на роботі на посаді менеджера з постачання Державного підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” з 15 серпня 2017 року та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 4716 грн. 32 коп. за мінусом загальнообов"язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2019 року.