Рішення № 82414698, 10.06.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 189/81/17

Номер провадження 2/184/5/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Гукової Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,

представника позивача - Жовтяк О.В., Лохмачова О.С.,

представника відповідача - Шаврової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 26.03.2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскілки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому станом на 31.12.2016 року, утворилась заборгованість у розмірі 37932,28 грн., що складається з наступного: 3231,68 гривень - тіло кредиту, 29355,19 гривень - нараховано відсотків за користування кредитом, 3301,02 гривень - нараховано пені, 250,00 гривень - штраф (фіксована частина), 1794,39 гривень - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з нього судовий збір.

Крім того, 22.12.2018р. позивачем подана заява про уточнення позовної заяви, згідно якої останнім збільшено розмір позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 26.03.2016р. у сумі 153530,42 грн., яка складається з наступного: 3231,68 гривень - тіло кредиту, 137448,65 гривень - нараховано відсотків за користування кредитом, 5301,02 гривень - нараховано пені, 250,00 гривень - штраф (фіксована частина), 7299,07 гривень - штраф (процентна складова).

Згідно п.2 ч.1 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог подано із порушенням встановленого ст..49 ЦПК України строку, остання судом не приймається, а розгляд справи здійснюється в межах первісно заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх необґрунтованість. При цьому відповідач вказував на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ЦК України для звернення особи до суду за захистом свого порушеного права та просила застосувати позовну давніть.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 26.03.2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь - яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь - яка гарантія, будь - яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є саме те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Таким чином, договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах.

Чинним законодавством передбачено укладання договору приєднання лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у Постановах від 06.02.2018 року № 755/2720/16-ц, від 07.03.2019 року № 755/18246/15-ц від 21.03.2018 року № 441/569/17.

Отже, підписавши 18.04.2011 року анкету-заяву, відповідач дав свою згоду на укладення кредитного договору.

Отже, між сторонами по справі склалися взаємовідносини, які випливають із договору кредиту та регламентуються нормами ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 26.03.2016 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року: тіло кредиту становить 3231,68 грн., нараховано відсотків за користування кредитом 29355,19 грн., нараховано пені 3301,02 грн., заборгованість за штрафами становить 2044,39 грн. (а.с.4-6)

При цьому слід зазначити, що відповідно до довідки про видачу кредитної картки за кредитним договором № б/н від 18.03.2008р,, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , за даним правочином видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 18.03.2008р. строком дії до 03/12 та № НОМЕР_2 від 10.05.2012р. строком дії до 03/16 (т.1 а/с 175).

З огляду на те, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, суд вважає обґрунтованою суму боргу заявлену до стягнення позивачем станом на час закінчення строку дії останньої карточки відповідача - 31.03.2016р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем, на думку суду, підтверджено належними доказами по справі, а саме: анкетою - заявою від 18.03.2019р., довідкою про видачу кредитної картки, випискою по рахунку, у ОСОБА_1 в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернуті такі кошти, то позов в частині стягнення фактично отриманих і не повернутих відповідачем кредитних коштів, а саме суми поточної заборгованості - 2882,50 грн., простроченої заборгованості - 349,18 грн. є обґрунтованим.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг не містить підпису відповідача (т.1 а.с.8-13).

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з вищевказаними Умовами був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов`язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов`язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений такий учасник справи; позивачем не надано доказів на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником.

Також, позивачем не надано рекламного буклету з основними умовами обслуговування і кредитування, які згідно анкети - заяви від 18.03.2019р., разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, становлять укладений між ОСОБА_1 і банком договір про надання банківських послуг.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Відтак, суд вважає, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів та штрафних санкцій за невиконання договору, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).

Разом з тим, згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у справі №6-1412цс16.

У зв`язку з викладеним та відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК відповідач зобов`язаний сплатити позивачу проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно до ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 ЦК, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором з 26.03.2008 року по 31.03.2016 року (кінцевий термін дії картки). Отже, розмір процентів за вказаний період, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи із суми поточної заборгованості у розмірі 3231,68 грн., облікової ставки НБУ та кількості днів прострочення за спірний період становить 5981,92 грн., яка розраховується за формулою: Пеня = С*2УСД*Д:100, де С - сума заборгованості за період, 2УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день заборгованості, Д - кількість днів заборгованості.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту - 3231,68 грн., та заборгованість по процентам за користування кредитом - 5981,92 грн., а всього разом 9213,60 грн.

Разом з тим, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно за ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідача, яка надана позивачем, останній платіж за кредитом здійснений відповідачем 10.01.2014 року.

Отже, станом на дату подачі позову до суду - 23.01.2017р. позивач пропустив строк позовної давності, а з клопотанням про поновлення пропущеного строку не звертався.

Таким чином, позовну заяву було подано до суду після спливу строку позовної давності, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим посилання позивача на автоматичне списання банком коштів із рахунку відповідача в рахунок погашення наявної за кредитним договором заборгованості, не може бути підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до ст..264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Оскільки вказані дії щодо перерахунку відповідних сум платежів здійснені не відповідачем особисто, а позивачем, то підстави для переривання строку позовної давності відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.06.2019р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова