Рішення № 82414565, 14.06.2019, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 205/9332/18

провадження № 2/179/418/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Кошлі А.О.

при секретарі Бондар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 23397,83 грн.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі-позивач) до ОСОБА_1 (далі-відповідач) в якому позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 23397,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2015 року о 21:25 год. в м. Дніпро на перехресті вул. Байкалівської та Вологодської сталася ДТП за участю двох транспортних засобів, один з яких був під керуванням ОСОБА_1 Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом вищевказаної ДТП. Згідно розрахунків СТО, платіжних доручень, розрахунку страхового відшкодування потерпілому було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 72397, 83 грн. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у СТДВ «Глобус» 28.07.2016 року було здійснено виплату в розмірі 49000 грн., в межах встановленого ліміту, залишалась непогашеною частина суми страхового відшкодування у розмірі 23397,83 грн., яку позивач просив стягнути з винуватця ДТП.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду заяву в якій прохає розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач чи його представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги суду в частині надання відзиву на позовну заяву не виконали.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причинабо без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенню ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

12.12.2015 року о 21:25 год. ОСОБА_1 у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Байкальської та вул. Вологодської, керуючи автомобілем «ГАЗ 3302» номерний знак НОМЕР_1 , в порушення пункту 14.6 «а» Правил дорожнього руху, здійснив обгін на перехресті, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2016 року у справі № 202/9507/15-п, яка набрала законної сили 02.02.2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином факт того, що ДТП мало місце 12.12.2015 року та винуватість відповідача в цьому є встановленою.

15.01.2015 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено».

12.12.2015 року ОСОБА_2 звернулася з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно долучених до матеріалів справи вартість відновлюваних робіт з ремонту автомобіля VW Passat НОМЕР_2 становить 72397, 83 грн. (а.с. 18-20).

Сплата вказаних сум здійснена позивачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 28-30).

Транспортний засіб НОМЕР_1 , яким керував відповідача був застрахований у страховій компанії ТДВ «СТДВ «Глобус», встановлено ліміт за шкоду майна 50 000 грн.

Як зазначено позивачем 28.07.2016 року СТДВ «Глобус» здійснено оплату в межах страхового ліміту на суму 49000 грн.

29.07.2019 року на адресу відповідача направлено вимогу про необхідність сплати різниці між виплаченої сумою компенсації та сумою страхового відшкодування в розмірі 23 397,83 грн.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За правилами частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Позивачем надано достатньо доказів для підтвердження того, що відповідачем було завдано збитки від дорожньо-транспортної пригоди, тому після виплати страхового відшкодування право вимоги до відповідача має позивач. Таким чином суд вважає за можливе повністю задовольнити позовні вимоги.

Сплачена сума судового збору позивачем підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5-8, 10, 12, 77-78, 81-83, 134, 210, 247, 264-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 23397,83 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912, р/р НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму страхового відшкодування в розмірі 23397,83 грн. (двадцять три тисячі триста дев`яносто сім гривень 83 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912, р/р НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) спалену суму судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя А.О.Кошля