Ухвала суду № 82412444, 14.06.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/2022/19

Провадження № 1-м/337/3/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Ширіної С.А.,

за участю секретаря Бикової С.Б.

прокурора Канаєва Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хортицького районного суду м. Запоріжжя клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України у відношенні громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, не одруженого, має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Сімоновського районного суду м. Москви від 15 березня 2018 року за ч.3 ст. 30 п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, ч.3 ст.69 Кримінального кодексу Російської Федерації до 8 років позбавлення волі, -

встановив:

До Хортицького районного суду м. Запоріжжя від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про приведення у відповідність із законодавством України вироку Сімоновського районного суду м. Москви від 15 березня 2018 року у відношенні громадянина України ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 02 травня 2019 року наказом Міністерства юстиції України за № 1365/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 14.03.2019 року за №06-31858/19.

Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів на підставі ч.3 ст.69 КК РФ вироком Сімоновського районного суду м. Москви від 15.03.2018 року до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 30 п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, в значному розмірі , незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою , незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою 4 епізоди, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до довідки , яка долучена до подання, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №1 УФСВП Росії по Брянській області», кінець строку відбування покарання 11.05.2025 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

До клопотання додано на розгляд документи згідно переліку, передбаченого ч.2 ст. 610 КПК України.

В судове засідання представник заявника не з`явився, в клопотанні просив розгляд клопотання провести за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, привести вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, а також розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні, або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

За ч.1ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідними положеннями КПК України, зазначає, що в Україні діє Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 рік» від 22.09.1995 р. №337/95-ВР.

Зазначена Європейська конвенція, згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV, є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Враховуючи, що дотримані умови передачі, визначені ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким його засуджено, набрав чинності та є остаточним рішенням, строк покарання який має відбувати засуджений більше шести місяців, засуджений згоден на передачу в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення на підставі якого було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством України та був би кримінальним злочином у разі вчинення на її території; а також те, що і держава винесення вироку Російська Федерація, і держава виконання вироку Україна, згодні на передачу засудженої особи, суд дійшов висновку про приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Так, ОСОБА_1 засуджено вироком Сімоновського районного суду м. Москви від 15.03.2018 року , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною ч.3 ст. 30 п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації та призначено йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_1 період його перебування під вартою з 12 травня 2017 року по 14 березня 2018 року включно.

Відповідно до довідки, яка долучена до клопотання, ОСОБА_1 призначено покарання у відповідності до статей 69 КК РФ, а саме за сукупністю злочинів.

Відповідно до довідки, яка долучена до клопотання, згідно зі ст.64 РФ КК ОСОБА_1 при ухваленні вироку суду було визначено призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено за вказаний злочин.

Апеляційною ухвалою м. Москви РФ від 05.07.2018 року вирок Сімоновського районного суду м. Москви від 15.03.2018 року залишено без змін.

Вирок суду відносно ОСОБА_1 , відповідно до ст. 390 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації від 18.12.2001р. № 174-ФЗ (зі змінами), набрав законної сили, що підтверджується розпорядженням про виконання вироку від 23.08.2018 р. , копія якого долучена до клопотання

Згідно довідки про частину відбутого та не відбутого покарання, яка долучена до клопотання, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №1 УФСВП Росії по Брянській області» та станом на 21 січня 2018 року відбув 1 рік 8 місяців 9 днів позбавлення волі, не відбута частина покарання 6 років 3 місяці 20 днів позбавлення волі, кінець строку відбування покарання 12 травня 2025 року.

Останнє відоме місце проживання гр. ОСОБА_1 в Україні - АДРЕСА_1 . За паспортом громадянина України, копія якого долучена до подання , серії НОМЕР_1, виданим 20 липня 2006 року Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області, відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 є громадянином України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктом «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно з ч.3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави. Згідно п.п.1, 2 ч.4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним Законом України. Якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Пункт «а,б», «а» ч.3 ст.228.1 КК Російської Федерації відповідає , ч.2 ст.307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб) за якою передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна .

Частині 3 ст. 30 КК Російської Федерації відповідає ч.3 ст.15 КК України, яка визначає, що замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідним для доведення злочину до кінця.

Частині 3 ст.69 КК Російської Федерації, відповідає ч.1 ст.70 КК України , як призначення судом покарання за сукупністю злочинів.

При призначені покарання ОСОБА_1 Сімоновський районний суд м. Москви врахував обставини, які пом`якшують покарання, а саме данні про особу засудженого, повне визнання вини, його поведінку після вчинених злочинів, активну співпрацю в розкритті злочинів, вплив призначеного покарання на його виправлення та на умови життя його родини, прийшов до висновку , що сукупність вказаних обставин суттєво зменшує ступінь громадської небезпеки та є виключною, що дало підстави для застосування ст.64 КК РФ.

Стаття 64 КК Російської Федерації відповідає ст.69 КК України , як призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Приводячи вирок у відповідність із законодавством України судом встановлено, що вчинене ОСОБА_1 на території РФ діяння визнається злочином і на території України, у зв`язку з чим, йому має бути визначено строк покарання у вигляді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки такий додатковий вид покарання вироком російського суду не було призначено.

За вироком Сімоновського районного суду м. Москви від 15.03.2018 року визначено відбування покарання у виправній колонії суворого режиму. Слід зазначити, що визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

Крім того, вироком Сімоновського районного суду м. Москви від 15.03.2018 року зараховано в строк відбування ОСОБА_1 призначеного покарання період його перебування під вартою з 12 травня 2017 року по 14 березня 2018 року включно. Вирок російського суду набрав законної сили 05 липня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на час попереднього ув`язнення ОСОБА_1 попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При вирішенні питання про зарахування строку попереднього ув`язнення суд враховує положення ч.2 ст.4, ст. 5 КК України та зазначає, що період перебування ОСОБА_1 під вартою з 12 травня 2017 року по 14 березня 2018 року включно є попереднім ув`язненням та має бути зарахований у строк відбування покарання виходячи відповідно до ч.5 ст.72 КК України (до внесення змін Законом № 2046-VIII) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки дане положення поліпшує становище особи.

Строк відбуття покарання слід рахувати з дня фактичного затримання з 12 травня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, ч.4 ст. 68, ч.5 ст. 72, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 307 КК України, Законом України «Про попереднє ув`язнення», ст.ст. 609-610 КПК України, ст. ст. 3, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України у відношенні громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, - задовольнити.

Привести вирок Сімоновського районного суду м. Москви від 15.03.2018 року , яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 30 п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п.п. «а,б» ч.3 ст.228.-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, п. «а» ч.3 ст.228-1, ч.3 ст.69, 64, Кримінального кодексу Російської Федерації до 8 років позбавлення волі , у відповідність із законодавством України.

Вважати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, не одруженого, має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженим у відповідності із законодавством України за ч.3 ст.15, ч.2 ст.307, ч.2 ст.30 7, 69,70 КК України із застосуванням покарання у виді 8(восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання 12 травня 2017 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 12 травня 2017 року по 14 березня 2018 року включно, який провести з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд міста Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення, а особами, які не брали участь у справі, в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Хортицького районного суду С.А. Ширіна

м. Запоріжжя

14.06.2019