Рішення № 82412360, 05.06.2019, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/1142/17

Справа № 2/600/123/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та їхнього представника -

Головацького В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

12.12.2017 року позивачі звернулися в суд із позовною заявою до ПрАТ «АСК «ОМЕГА» про стягнення з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 (надалі - Позивач №1) суму страхового відшкодування в розмірі 66895,21 грн. та на користь ОСОБА_1 (надалі - Позивач №2) суму страхового відшкодування в розмірі 11077,63 грн.. Крім того, позивачі просили стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги представник позивачів обґрунтовував тим, що 25.10.2016 року в смт. Козова на вул. Тернопільській відбулося ДТП, внаслідок зіткнення із автомобілем «PorscheCayenne» р.н. НОМЕР_1 , яким керував гр. ОСОБА_2 , який виїхав на смугу зустрічного руху, пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль «Daimler - Benz 190» р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого йому завдано майнову шкоду як законному володільцю автомобіля. Крім того, його дружині - ОСОБА_1 , як пасажиру, а в подальшому потерпілій у відповідному кримінальному провадженні, завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Автомобіль «Daimler - Benz 190» р.н. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 , а Позивач №1 володіє та користується ним на підставі довіреності. За фактом вчинення ОСОБА_2 зазначеного ДТП було зареєстровано кримінальне провадження та в подальшому йому було висунуте обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України. При цьому, Позивача №2 було визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні. Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 14.06.2017 року вищевказане кримінальне провадження було закрито на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням винного із потерпілою. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА». При цьому, таким полісом був передбачений ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200000,00 грн., а майну потерпілого - 100000,00 грн.. 27.03.2017 року позивачі звернулися до страховика із заявами про виплату страхових відшкодувань. Проте, 27.09.2017 року ПрАТ «АСК «ОМЕГА» їм було відмовлено у виплаті такого страхового відшкодування, оскільки в згаданій ухвалі суду відсутня інформація щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, в результаті якого було пошкоджено транспортний засіб, а також у зв`язку з тим, що у вказаній ухвалі зазначено, що ОСОБА_2 повністю відшкодував шкоду ОСОБА_1 . Крім того, представник позивача також вказує, що в матеріалах кримінального провадження наявні розписки від 24.05.2017 року, згідно яких Позивач №2 отримала від ОСОБА_2 500,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню безпосередньо ним та не відшкодовується страховою компанією, а також відшкодування моральної шкоди. Відтак, на думку, представника позивача такі кошти не можна вважати відшкодуванням матеріальних втрат позивачу №2, які вона понесла у зв`язку із придбанням медикаментів на лікування.

На підставі вказаного, керуючись нормами ст.ст.999, 1166, 1177, 1187, 1195 ЦК України та ст.ст.22-24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив задовольнити вказані позовні вимоги.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 14.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у ній (а.с.89).

14.05.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшли відзив та клопотання про виклик свідка - ОСОБА_2 (а.с.98, 96).

Згідно поданого відзиву, представник позивача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів. При цьому, він вказував, що «25.10.2016 року сталася ДТП за участю ОСОБА_2 (ТЗ «Порше», д.н. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ТЗ «Мерседес», д.н. НОМЕР_2 ). Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобілі та завдано шкоду пасажиру ТЗ «Мерседес», д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 .. Ухвалою Козівського районного суду по справі №600/378/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП та звільнено від покарання у зв`язку із примиренням з потерпілою та повним відшкодуванням шкоди.». Вважає, що отримані позивачами грошові кошти від ОСОБА_2 є відшкодуванням збитків, а тому страховиком їм правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування. При цьому, звертає увагу суду на те, що, на його думку, докази, надані позивачами про те, що вказані кошти є ніби-то компенсацією моральної шкоди та витрат на лікування, а саме розписки самих позивачів не є належними, достовірними та достатніми доказами, що підтверджують такі доводи позивачів. Крім того, щодо позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої майну, зазначає, що така, на його думку, не може бути відшкодована в тому обсязі, який просять позивачі, оскільки транспортний засіб «Daimler - Benz 190» р.н. НОМЕР_2 слід вважати, згідно з ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», знищеним. У зв`язку з цим відшкодуванню підлягає сума 27535,89 грн., яка становить різницю між 66020,70 грн. (ринковою вартістю зазначеного автомобіля) та 38484,81 грн. (його утилізаційною вартістю).

14.11.2018 року представником позивачів подано заяву про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (а.с.142-144).

Крім того, 14.11.2018 року, представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій він просив: стягнути з відповідача на користь Позивача №1 27535,89 грн. суми страхового відшкодування та на користь Позивача №2 суму страхового відшкодування, пов`язана із лікуванням в розмірі 11077,63 грн. та суму страхового відшкодування, пов`язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 17400,00 грн. (а.с.145-147).

28.03.2019 року представником позивача подано заяву про виклик свідка ОСОБА_2 (а.с.180) та клопотання про витребування доказів, які знаходяться у відповідача (а.с.181).

02.04.2019 року Козівським районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у цій справі; призначено її до розгляду у судовому засіданні; витребувано у відповідача заяви на виплату страхового відшкодування від позивачів, чеки про оплату медикаментів, які надавалися Позивачем №2 та повторно викликано ОСОБА_2 (а.с.195).

20.05.2019 року від представника відповідача надійшло клопотання, у якому він просив здійснювати розгляд справи без його участі, додатково зазначивши, що «проти винесення заочного рішення не заперечуємо.» (а.с.208).

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали заявлені позовні вимоги з врахуванням поданих уточнень та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «АСК «ОМЕГА» в судове засідання 05.06.2019 року не з`явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у його відсутності, проте під час розгляду справи, в режимі відеоконференції надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у відзиві від 14.05.2018 року, додатково вказавши, що позовну вимогу Позивача №1 про стягнення страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 в частині суми 27535,89 грн. він визнає (а.с.183, звукозапис судового засідання від 28.03.2019 року з 12:25:11 до 12:27:01, а.с.208).

Заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.10.2016 року близько 10.00 год. на вул. Тернопільській у смт. Козова трапилася ДТП за участю автомобіля «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .. При цьому, в салоні автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , в якості пасажира був присутній ОСОБА_4 , а в салоні автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була присутня в якості пасажира ОСОБА_1 .. В результаті зазначеного ДТП, було пошкоджено обидва транспортні засобі, а ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження і як наслідок було зареєстровано кримінальне провадження №12016210110000179 від 25.10.2016 року. За результатами розгляду обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні, судом визнано, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, однак у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України (а.с.25-26).

Так як, усі зазначені обставини судом встановлені на підставі ухвали Козівського районного суду Тернопільської області від 14.06.2017 року у кримінальному провадженні №12016210110000179 від 25.10.2016 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, зареєстрованого внаслідок вчинення ним ДТП 25.10.2016 року, суд вважає, на підставі ч.6 ст.82 ЦПК України, такими, що не потребують додаткового доказування та є обов`язковими для суду в питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони ОСОБА_2 , так як цей спір існує щодо правових наслідків його дій і щодо нього постановлено вказану ухвалу.

Автомобіль «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 10.08.2004 року, виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.24), а Позивач №1 володів та користувався ним станом на момент виникнення спірних правовідносин на підставі довіреності від 24.03.2017 року серії НВО 774966, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І. (а.с.27-28).

27.03.2017 року позивачі звернулися до відповідача із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.29-30).

Листом від 31.07.2017 року відповідачем було відмовлено Позивачу №1 у виплаті страхового відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, а в довіреності, виданій на його ім`я власником автомобіля «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 не вказано, що він має право отримувати страхові відшкодування від імені власника (а.с.31).

Крім того, 27.09.2017 року відповідач адресував Позивачу №1 лист, у якому повідомив, що АСК «ОМЕГА» не має юридичних підстав для виплати страхового відшкодування та змушена відмовити йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до ухвали Козівського районного суду Тернопільської області у справі №600/378/17 відсутня будь-яка інформація щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні «адміністративного правопорушення», в результаті якого було пошкоджено транспортний засіб «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.32).

Крім того, 27.09.2017 року відповідачем було адресовано Позивачу №2 лист, у якому повідомив, що оскільки шкода, завдана їй внаслідок ДТП від 25.10.2016 року, була повністю відшкодована ОСОБА_2 , то АСК «ОМЕГА» не має юридичних підстав для виплати їй страхового відшкодування та такому страховому випадку (а.с.33).

В результаті вказаного ДТП, згідно звіту про оцінку автомобіля «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 від 25.10.2017 року, наданого позивачами, вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на момент оцінки складає 66895,21 грн. (а.с.44-67).

При цьому, згідно копії звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz 190, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 18.07.2017 року, наданого представником відповідача, вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП станом на 10.07.2017 року становить 66020,70 грн.. При цьому, вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з врахуванням ПДВ і експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні складає 229262,11 грн. (а.с.99-122).

Крім того, 14.05.2018 року представником відповідача було подано до суду також і копію звіту про визначення утилізаційної вартості автомобіля Mercedes-Benz 190, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 18.07.2017 року, згідно якого утилізаційна вартість цього автомобіля, після ДТП станом на 10.07.2017 року, з врахуванням ПДВ, може становити 38484,81 грн. (а.с.123-131).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9904942 від 24.06.2016 року.

Цей факт, сторонами визнається, що не потребує додаткового доказування, згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України.

Крім того, як зазначалося вище, представником відповідача у судовому засіданні 28.03.2019 року визнано також уточнену представником позивачів 14.11.2018 року позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь Позивача №1 суми страхового відшкодування за шкоду, завдану в результаті пошкодження транспортного засобу «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі, що становить 27535,89 грн. (а.с.183, звукозапис судового засідання від 28.03.2019 року з 12:25:11 до 12:27:01).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з абз.1 п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 зазначеного закону встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.1 ст.29 цього ж закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом вище, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 становить 229262,11 грн. (а.с.105).

Крім того, як встановлено на підставі вказаних вище висновків експертів, наданих сторонами вартість матеріального збитку, завданого власнику визначається такою, що дорівнює ринковій вартості того чи іншого транспортного засобу на момент пошкодження (а.с.47, звор.-48, п.3.3; .а.с.105, п.3.7).

У зв`язку з цим, суд вважає встановленим та визнаним сторонами (а.с.98, звор.; а.с.146), той факт, що вартість транспортного засобу «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 становить 66020,70 грн..

Пунктом 30.1. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що транспортний засіб «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 слід вважати фізично знищеним, оскільки вартість його відновлювального ремонту в кілька разів перевищує його вартість станом на момент ДТП.

Згідно з п.30.2. ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Так як вартість транспортного засобу, який перебував у володінні та користуванні Позивача №1 становить після ДТП, як встановлено судом, 38484,81 грн., а його вартість до ДТП становила 66020,70 грн., суд дійшов до висновку, що уточнення позовних вимог представника позивачів в частині стягнення суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 майну Волинько С.Л. в особі Позивача №1 та визнання представником відповідача цієї позовної вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 14.11.2018 року (а.с.98, 145-147) не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак наявні усі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в частині позовної вимоги Позивача №1 про стягнення з ПрАТ «АСК «ОМЕГА» суми страхового відшкодування за шкоду заподіяну фізичним знищенням транспортного засобу «Daimler-Benz 190», д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 27535,89 грн..

Щодо позовної вимоги Позивача №2, яка в редакції заяви про уточнення позовних вимог просила суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, пов`язаного з лікуванням в розмірі 11077,63 грн. та суму страхового відшкодування, пов`язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 17400,00 грн., суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як встановлено судом вище, Позивач №2 в результаті ДТП 25.10.2016 року отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с.25-26).

Відповідач відмовив Позивачу №2 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що, на його думку, завдана їй шкода була повністю відшкодована ОСОБА_2 .. На ці ж обставини, під час розгляду справи, покликався і представник відповідача, який не визнав позову в цій частині та покликаючись на норми ст.ст.9, 25 Закону України «Про страхування» та норму п.4 ч.1 ст.991 ЦК України просив суд відмовити у задоволенні такої позовної вимоги. При цьому, представник відповідача також вказував, що доводи позивачів про те, що отримані від ОСОБА_2 500,00 грн. та 80000,00 грн. є компенсацією на витрат на лікування та відшкодуванням моральної шкоди є безпідставними, а надані на підтвердження таких обставин розписки не можуть бути, на його думку, належними, достовірними та достатніми доказами, а тому сума в розмірі 80000,00 грн. мала б бути зарахована як відшкодування шкоди, завданої майну та здоров`ю позивачів (а.с.98, звор.).

Як вбачається із матеріалів цієї справи та матеріалів кримінального провадження №12016210110000179 у справі №600/178/17, які досліджувалися судом, в межах останньої, 24.05.2017 року ОСОБА_2 було подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням його з потерпілою (а.с. №600/178/17 - 43). При цьому, до вказаного клопотання ним було подано також клопотання потерпілої (Позивача №2), згідно якого, вона не заперечила про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі зазначеної статті КК України (а.с. №600/178/17 - 44) та розписки потерпілої від 24.05.2017 року.

Як вбачається із змісту вказаних розписок, наданих обвинуваченим ОСОБА_2 , потерпіла (Позивач №2) отримала від нього «грошові кошти в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, що еквівалентно 3000 (трьом тисячам) доларів США, як повне відшкодування моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню особисто ОСОБА_2 (за виключенням шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховою компанією), спричинені мені внаслідок ДТП, яка відбулась 25.10.2016 р…» та «грошові кошти в сумі 500 (п`ятсот) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню особисто Безкоровайним В.П. та не відшкодовується страховою компанією, а саме транспортних витрат на проїзд до закладів лікування (таксі, маршрутне таксі, паливо) за виключенням шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховою компанією, спричиненої мені внаслідок ДТП, яка відбулась 25.10.2016 року…» (а.с. №600/178/17 - 45-46).

Крім того, до згаданого клопотання у кримінальній справі №600/178/17 ОСОБА_2 було долучено й інші документи, якими від підтверджував повне відшкодування усіх витрат, понесених в межах кримінального провадження №12016210110000179 від 25.10.2016 року, зокрема витрат закладів охорони здоров`я на лікування потерпілої (Позивача №2), витрат на проведення у кримінальному провадженні експертиз і т.д. (а.с. №600/178/17 - 48-50).

Таким чином, враховуючи те, що представником відповідача, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що отримані Позивачем №2 грошові кошти слід вважати відшкодуванням ОСОБА_2 . шкоди завданої майну та здоров`ю позивачів, а також зважаючи на те, що такі розписки були надані суду в межах кримінального провадження самим ОСОБА_2 , суд вважає такі доводи представника відповідача необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, судом також встановлено, що 05.06.2018 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності по загальному захворюванню з ушкодженням опорно-рухового апарату, що підтверджується копією пенсійного посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 09.08.2018 року (а.с.149).

Відповідно до копії листа Козівської центральної районної комунальної лікарні №199/01.1-14 від 16.03.2017 року, надісланого старшому слідчому в ОВС ГУНП в Тернопільській області, Бичко В.В. (Позивач №2) перебувала на стаціонарному лікуванні у Козівській ЦРКЛ з 25.10.2016 року до 30.11.2016 року (а.с.22).

За весь період перебування на стаціонарному лікуванні, Позивачем №2, згідно копій квитанцій, фіскальних чеків та накладних за період з 25.10.2016 року до 07.11.2016 року понесено витрати на придбання медикаментів у загальному розмірі 11077,63 грн. (а.с.68-86).

При цьому, згідно довідки Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги №817 від 13.11.2018 року ОСОБА_1 перебувала «на лікарняному» з 30.10.2017 року до 05.06.2018 року. При цьому, 04.06.2018 року визнана інвалідом третьої групи (а.с.150-166).

Крім того, з долучених до довідки Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги №817 від 13.11.2018 року копій листків непрацездатності Позивача №2 вбачається, що остання хворіла також і в наступні періоди: з 01.12.2016 року до 08.01.2017 року (а.с.158), з 09.01.2017 року до 17.02.2017 року (а.с.159), з 18.02.2017 року до 09.03.2017 року (а.с.160), з 10.03.2017 року до 17.03.2017 року (а.с.161), з 18.03.2017 року до 24.04.2017 року (а.с.162), з 25.04.2017 року до 04.05.2017 року (а.с.163).

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що Позивач №2 внаслідок ДТП понесла витрати на лікування у розмірі 11077,63 грн. та в подальшому, у зв`язку з травмами, отриманими у такому ДТП стала інвалідом ІІІ групи по загальному захворюванню з ушкодженням опорно-рухового апарату.

При цьому, суд вважає за необхідне констатувати, що представником відповідача його заперечення щодо вказаних обставин були не підтверджені, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, жодними доказами.

Згідно з абз.1 п.24.1. ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Крім того, відповідно до п.26.1. ст.26 зазначеного закону встановлено, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно з п.26.2. цієї ж статті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить, серед іншого, у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, встановлена на дату настання страхового випадку, згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», становила 1450,00 грн., а тому обґрунтованим є розрахунок представника позивача про розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та доведеною позовну вимогу Позивача №2 про стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Доводи ж представника позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин в частині позовних вимог Позивача №2 норм ст.ст.9, 25 Закону України «Про страхування» та п.4 ч.1 ст.991 ЦК України суд відхиляє з наступних підстав.

Згідно з ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що шкода, завдана в результаті страхового випадку - ДТП 25.10.2016 року Позивачу №2 є прямим збитком, який зазнав страхувальник - ОСОБА_2 , оскільки повинен би був відшкодувати ці втрати у випадку відсутності в нього поліса обов`язкового страхування наземних транспортних засобів на підставі загальних норм ЦК України.

Крім того, сам факт наявності в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним нормативно-правовим актом статей 24 «Відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого» та 26 «Шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим» свідчить про обов`язок страховика відшкодування таких витрат та втрат потерпілим.

Пункт 4 ч.1 ст.991 ЦК України також на переконання суду не можу бути застосований до спірних правовідносин, оскільки регламентує правовідносини між страхувальником та страховиком, а не страховиком та потерпілим, як це має місце у цьому спорі.

Таким чином, суд дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позивачами позову, з врахуванням поданих їхнім представником уточнень, та необхідність задоволення такого в повному обсязі.

Крім цього, оскільки позивач при зверненні до суду із цим позовом звільнена від сплати судового збору, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України та ч.1 ст.142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 960,00 грн. судового збору (50% судового збору, який повинен би був бути сплачений за позовною вимогою Позивача №1 в розмірі 320,00 грн. та судовий збір, що повинен би був бути сплачений за позовною вимогою Позивача №2 в розмірі 640,00 грн.).

Окрім того, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягають, на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4600,00 грн., які підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 05.06.2019 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2019 року та рахунком адвоката Головацького В.Ф. від 05.06.2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про стягнення суми страхового відшкодування- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 27535,89 грн. (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, пов`язаного з лікуванням, в розмірі 11077,63 грн. (одинадцять тисяч сімдесят сім гривень шістдесят три копійки) та суму страхового відшкодування, пов`язаного із стійкою втратою працездатності, в розмірі 17400,00 грн. (сімнадцять тисяч чотириста гривень нуль копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4600,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_8; дані паспорта - серія НОМЕР_6 , виданий Козівським РВ УМВС України у Тернопільській області 25.03.1999 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_9; дані паспорта - серія НОМЕР_7 , виданий Козівським РВ УМВС України у Тернопільській області 02.10.2001 року.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»; місцезнаходження: вул. Обсерваторна, 17-А, м. Київ, код ЄДРПОУ - 21626809.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 14.06.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець