Рішення № 82411928, 14.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2695/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24.01.2019 р. по 11.04.2019 р. – день фактичного розрахунку. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала на ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» на посаді оператора електронно-обчислювальних машин четвертого розряду канцелярії (560). 30.11.2018 року позивач була звільнена з роботи Станом на день звільнення з роботи відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. У зв`язку з чим позивач звернулася до суду і її позовні вимоги були задоволені, 23.01.2019р. рішенням суду стягнено на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який розрахований по день прийняття рішення. Однак, позивач виплатив таку заборгованість лише 11.04.2019 року. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не подав відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 працювала оператором електронно-обчислюваних машин четвертого розряду канцелярії (560) у Державному підприємстві «Львівський державний завод «ЛОРТА» і наказом від 29.11.2018 року №631-к була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України /а.с.8-9/.

Даним рішенням суду позов ОСОБА_1 до ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задоволено. Стягнуто із ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 37328 грн. 42 коп. заборгованості по заробітній платі та 6695 грн. 64 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.01.2019 р. доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як встановлено рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.01.2019 року, середньоденна заробітна плата позивача за період /вересень-жовтень 2018 року/ становить 231,04 грн.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , виданої ПАТ КБ «Приватбанк» фактичний розрахунок відповідачем з позивачем проведено 11.04.2019 р. /а.с.7/

Суд приймає поданий позивачем розрахунок середнього заробітку за період з 24.01.2019 р. по 11.04.2019 р., оскільки такий не спростовано відповідачем та відповідає вимогам законодавства.

Відтак, позовні вимоги підставні та з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24.01.2019 р. по 11.04.2019 р.

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 24.01.2019 р. по 11.04.2019 р. у розмірі 12 476 грн. 16 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державив розмірі 768 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 24 січня 2019 року по 11 квітня 2019 року у розмірі 12 476 /дванадцять тисяч чотириста сімдесят шість/ гривень 16 копійок без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь держави судовий збір в розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Текст рішення суду складений 14 червня 2019 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.