Постанова № 82409622, 12.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/747/19Головуючий у 1-й інстанції Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 304090100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Пономаренко В.В., Сіренко Ю.В.

секретар Чуйко А.В.

учасники справи:

позивач - ТОВ «Кредитні ініціативи»,

відповідачі (скаржники) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (як законного представника ОСОБА_3 ) на заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2018 (повний текст складено 13.09.2019, суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н.М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів служба у справах дітей Черкаської міської ради, про виселення, :

в с т а н о в и в :

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося 21.02.2018 до суду з вищевказаним позовом, яким просило виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та всіх інших осіб з трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_3 , вказуючи що 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» (як правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк») та факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу відповідно до п.п.2.1, 2.2 якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів. 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу аналогічного змісту за яким прав вимоги набув позивач у цій справі.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 06.05.2008 №2301/0508/88-997 позичальником згідно якого є ОСОБА_1 . За цим кредитним договором позичальник одержав у банку кредитні кошти в сумі 50000,00 доларів США та зобов`язався їх повернути і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Також 06.05.2008 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №2301/0508/88-997, між кредитором та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №2301/0508/88-997-Z про передачу в іпотеку кредитору нерухоме майно - трикімнатну квартиру під номером АДРЕСА_3 . Предмет іпотеки оцінено в 67000,00 дол. США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становить в еквіваленті 338350,00 грн. Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконував у результаті чого банк прийняв рішення звернути стягнення на заставне майно. 17.01.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки, укладеному в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Після вчинення цього виконавчого напису нотаріуса стало відомо, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітніх дітей. Згідно відповіді Служби у справах дітей Черкаської міської ради від 28.07.2017 право користування спірною квартирою має малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що на вищевказаний предмет іпотеки не поширюється заборона стягнення (відчуження без згоди власника), встановлена ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 , окрім майна, яке перебуває в іпотеці, у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно, а саме: квартира, загальною площею 34,2 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . Отже подальша реєстрація ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі, що є предметом іпотеки, унеможливлює її реалізацію, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси іпотекодержателя. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача її в іпотеку банку відбулась раніше за реєстрацію в ній Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором залишається не виплаченою, письмова вимога іпотекодержателя про добровільне виселення з займаної житлової площі залишилась поза увагою мешканців.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2018 позов задоволено. Суд керувався тим, що проживання відповідачів в іпотечному житлі порушує права стягувача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, яким є це житло.

Після залишення без задоволення заяви про перегляд вказаного заочного рішення, ОСОБА_1 17.04.2019 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову у справі. Скаржник зазначає, що заочний розгляд справи проведено безпідставно, адже йому повістки про слухання справи не вручалися. Спірну квартиру скаржник набув у власність 01.04.2008 до укладення кредитного договору (06.05.2008), отже вона не могла бути придбана за кредитні кошти. За таких обставин в силу правового висновку ВП ВС від 31.10.2018 у справі №753/12729/15-ц відповідачі не могли бути виселені без надання іншого житлового приміщення. Позивач не довів своє право вимоги за кредитним договором, укладеним із скаржником. Виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на іпотечне майно, з якого виселяють скаржника, є незаконним, оскільки позивач у цій справі не був іпотекодержателем квартири на день його вчинення. Розмір кредитної заборгованості скаржника вже було визначено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2012 у справі №2-3976/2011, отже нотаріус не вправі вчиняти виконавчий напис для погашення боргу, який нарахований позичальнику після зміни кредитором строку виконання зобов`язань у повному обсязі та ще й за межами строку позовної давності. У матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору, що суперечить ст. 19 СК України.

Також після залишення без задоволення заяви про перегляд вказаного заочного рішення ОСОБА_2 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , 25.04.2019 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову у справі. Скаржник наводить доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та додатково зазначає, що суд не врахував інтереси малолітнього ОСОБА_3 , вирішуючи спір у справі.

Відзивів на апеляційні скарги до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником квартири за адресою АДРЕСА_5 (спірна квартира) з 08.04.2008 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 01.04.2008 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради.

Отже ОСОБА_1 став власником спірної квартири 08.04.2008.

Дана квартира є предметом іпотеки за іпотечним договором №2301/0508/88-997-Z від 06.05.2008, що укладений на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору №2301/0508/88-997 від 06.05.2008, укладеного ним з ВАТ «Сведбанк». Згідно п.1.4 кредитного договору його надано на споживчі цілі.

Із вказаного слідує той факт, що спірна квартира придбана відповідачем не за кредитні кошти.

Далі, 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 цього договору банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Також 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу за яким відбулася заміна кредитора у правовідносинах з позичальником ОСОБА_1 , а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 06.05.2008 №2301/0508/88-997 та іпотечним договором №2301/0508/88-997 Z від 06.05.2008, позичальником згідно яких є ОСОБА_1 .

Згідно відомостей відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 з 28.12.2012 (т.1 а.с.93). Відомості про реєстрацію місця проживання інших відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутні (т.1 а.с.91-92).

У зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 06.05.2008, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 17.01.2016 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 25.02.2014 по 17.11.2015, на загальну суму 19624325,47 грн.

Даний виконавчий напис на момент вирішення даного спору не є скасованим, тому є дійсним та таким, що підлягає до виконання.

23.01.2018 ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало відповідачам повідомлення про усунення порушень, вимогу про добровільне виселення, однак заборгованість погашена не була, відповідачі з квартири добровільно не виселились, що зумовило звернення позивача з цим позовом до суду для захисту його права на стягнення заборгованості за рахунок іпотечного майна, в якому проживають відповідачі.

Крім того, згідно акту реалізації предмета іпотеки від 21.02.2019 (т.1 а.с.199) спірну квартиру набуто у власність ОСОБА_4

Також суд встановив, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 має у власності ще і квартиру за адресою АДРЕСА_4 , що свідчить про наявність у боржника іншого житла.

Спір у справі зводиться до того, що позивач, як кредитор, що хоче одержати задоволення своїх вимог до боржника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не може належним чином реалізовувати свої права, оскільки там поживають боржник із сім`єю.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до положень ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що й має місце у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення; згідно ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК УРСР - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, яка передбачає, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Оскільки з матеріалів справи слідує, що спірну квартиру придбано до укладення кредитного договору та не за кредитні кошти, висновки суду першої інстанції про протилежне апеляційний суд вважає помилковими.

Далі, згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже для захисту прав позивача, як особи, що хоче задовольнити свої майнові вимоги до відповідачів за рахунок предмету іпотеки, шляхом їх виселення з нього, необхідно встановити фактичне проживання осіб, що виселяються, у спірному житлі.

При цьому, розглядаючи позов по суті заявлених вимог, суд входить з того, що позивач просив виселити із зазначеної квартири малолітнього ОСОБА_5 , 2012 року народження та інших осіб, які там проживають.

Однак з матеріалів справи вбачається той факт, що спірну квартиру наразі продано іншому власнику.

У спірній квартирі місце проживання відповідачів ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 взагалі не зареєстровано, при цьому вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_6 .

Відповідно до вимог ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Доказів фактичного проживання відповідачів та наявність інших осіб у спірній квартирі та знаходження там їх майна позивач, згідно до заявлених ним вимог, взагалі суду не надав, а згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином апеляційний суд вважає, що права позивача у справі не можуть бути захищені шляхом виселення відповідачів з обтяженого іпотекою житла, так як доказів їх фактичного проживання та знаходження майна в такому житлі суду надано не було.

Реєстрація місця проживання одного з відповідачів на момент звернення до суду з позовом у спірній квартирі сама по собі не може свідчити про фактичне проживання цієї особи в житлі та /або знаходження її майна.

Питання про скасування державної реєстрації місяця проживання одного з відповідачів у спірній квартирі позивач перед судом не ставив.

У світлі викладеного, апеляційні доводи у справі про необхідність надання іншого житла відповідачам, відсутність у ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до відповідачів, незаконність виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого реалізовується предмет іпотеки, порушення виселенням прав малолітнього ОСОБА_3 не можуть спростовувати висновки суду в цій справі про недоведеність фактичного проживання відповідачів у спірній квартирі, що є відповідно недоведеністю позову в цілому.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2018 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід стягнути з позивача на користь скаржників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги - задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2018 у цивільній справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів служба у справах дітей Черкаської міської ради, про виселення - скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення - залишити без задоволення.

Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 2643,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 2643,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.06.2019.

Суддя-доповідач

Судді