Рішення № 8240790, 11.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 3/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ДП "Залучанський спиртовий завод", с. Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78363

до відповідача: ТзОВ "Завод мінеральних вод Роксолана", вул. Левинського, 10а, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 3103,00 грн., заборгованості.

За участю представників сторін:

Від позивача: Садовий В.Я. - юрисконсульт, (довіреність № 738 від 03.09.10р.)

Від відповідача: не з"явилися.

в с т а н о в и в:

          ДП "Залучанський спиртовий завод" заявив вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод Роксолана" про стягнення 3103,00 грн. заборгованості, з яких: 2 900 грн. основного боргу та 203 грн. пені.

          Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав. В обгрунтування заявленого, посилається на поставку відповідачу (згідно усної домовленості) 4000 кг вуглекислоти на загальну суму 6000 грн., в підтвердження чого представив суду довіреності з товарно-транспортними накладними та податкові накладні. Як стверджує позивач, на сьогоднішній день за поставлений товар відповідач розрахувався частково, у зв"язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2 900 грн. Крім цього, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГПК України просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 7% від вартості відпущеного товару в розмірі 203 грн.

          Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 01.02.10р. та 23.02.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.          

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування заявленого, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи позивач, реалізував відповідачу вуглекислоту кількістю 4 000 кг на загальну суму 6 000 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна № 574 від 30.07.09р., довіреність серії ААА № 434303 від 30.07.09р. та податкова накладна № 35 від 30.07.09р.

          Однак, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній свої зобов"язання виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково, в зв"язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 2 900 грн. та складає предмет позову.

          Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Складовою частиною цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов"язання. Виконання цивільно-правового зобов"язання передбачає, зокрема, вчинення боржником певних дій відносно предмету зобов"язання - матеріальних благ (грошей), у зв"язку з передачею яких втановлюються зобов"язання.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов"язання, а саме: зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

          Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Заявлена позивачем претензія № 928 від 22.10.09р. з вимогою погасити існуючу заборгованість залишена відповідачем без відповіді та виконання.

          Таким чином, на підставі норм чинного цивільного та господарського Кодексів, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

          З огляду на виконане, суд робить висновок про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, в силу яких у позивача виникло право вимагати у відповідача кошти за отриманий ним товар, а у останнього - обов"язок його оплатити.

          Про виконання позивачем обов"язку щодо поставки товару свідчать документальні докази, що знаходяться в матеріалах справи.

          Доказів, які б свідчили про виконання обов"язку відповідачем щодо оплати за поставлений товар суду не подано. Невиконання відповідачем вимоги про оплату порушує інтереси позивача, оскільки строк виконання зобов"язання щодо оплати товару у відповідача настав на підставі виставленої вимоги і сума 2 900 грн. є простроченою.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 2 900 грн. основного боргу обгрунтованими.

          Щодо вимоги позивача про стягнення 203 грн. пені, то суд зазначає наступне.

          Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 203 грн. пені за порушення виконання зобов"язання виходячи із розміру пені - 7%, посилаючись при цьому на ч. ст. 231 Господарського кодексу України.

          Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення строків виконання зобов"язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

          Таким чином, враховуючи той факт, що вищевказана норма Закону визначила стягнення пені у розмірі - 0, 1 відсоток, вимога позивача про стягнення пені в більшому розмірі (7%) є такою, що порушує цей Закон, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          За наведених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 900 грн.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити частково.

          Стягнути з ТзОВ "Завод мінеральних вод Роксолана", вул. Левинського, 10а, м.Івано-Франківськ, 76000 (р/р 26001300010931 в ВАТ "Плюс банк", МФО 336310, код ЄДРПОУ 30907546, код пл. под. 309075409105) на користь ДП "Залучанський спиртовий завод", с. Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78363 (р/р 2600500070001 в ІФФ АБ "Київська Русь", МФО 336008, код ЗКПО 00375390) - 2 900 грн. основного боргу, 95 грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 220 грн. 54 витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 203 грн. - відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

                                                            рішення підписане 13.03.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 13.03.10