Рішення № 82407389, 12.06.2019, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

295/16432/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2019 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Розвадовського В.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Житомирська міська рада,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити останнього батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню цієї дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його життям, побутом та не підтримує його матеріально, заборгувавши значну суму зі сплати аліментів.

В судове засідання позивач не з`явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позову.

Відповідачем також подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому, позов він не визнав, просив не позбавляти його батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, зазначивши, що він усвідомлює необхідність більш активної участі у виконанні своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 .

Житомирська міська рада просила розглянути справу за відсутності представника даного органу, проти задоволення позову не заперечила.

Судом встановлено, що сторони до грудня 2018 року перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з матір`ю в м . Житомир. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

З довідки Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Житомирської області від 3 жовтня 2018 року вбачається, що в період часу з 1 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року ОСОБА_2 не сплачував аліменти на користь позивача на неповнолітню дитину в розмірі, визначеному судовим рішенням.

Висновком органу опіки та піклування - Житомирської міської ради визнано доцільним позбавити відповідача батьківських прав щодо його дитини.

Згідно частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно частини першої статті 164 Сімейного кодексу (далі СК України) мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини 4-6 статті 19 СК України).

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Даних про обставини, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини або що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням ним батьківських обов`язків, в матеріалах справи також відсутні.

Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав та не може у повній мірі свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Зокрема, вказаний висновок поданий без врахування характеристики батька дитини та з`ясування його ставлення до виконання батьківських обов`язків. Разом з цим, із цього висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту інтересів дитини.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя С.В. Бабич