Рішення № 8240691, 04.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 р. Справа № 3/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання Ковалюку С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Дорожник", вул. Залізнична, 8-Г, смт. Ярмолинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, 32100

до відповідача: ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 27541,17 грн., заборгованості.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мантуляк В.П. - директор ПП "Дорожник",

Від позивача: Мантуляк С.В. - представник, (довіреність № 20 від 10.12.09р.)

Від відповідача: Федорів В.І. - заступник начальника відділу кадрів та правової роботи, (довіреність № 804/01-ю від 21.09.09р.)

СУТЬ СПОРУ: ПП "Дорожник" звернулось в суд з позовом до ДП "Івано-Франківський облавтодор" про стягнення 27 541 грн. 17 коп. пені.

          26.02.10р. позивачем подано заяви вх. № 1441 та 1442 про збільшення і уточнення розміру позовних вимог, згідно яких позивач просить суд стягнути з відповідача 24 442 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 4 941 грн. 76 коп. 3% річних.

          Враховуючи диспозитивний характер ст. 22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства. При цьому судом враховано пояснення представника позивача про те , що позовні вимоги заявлено з приводу стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних, а термін "пеня" в прохальній частині позовної заяви вжито помилково, що підтверджується самим текстом позовної заяви та розрахунком спірної суми.           В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задоволити в повному обсязі.

          Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обгрунтування своїх доводів та заперечень, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

встановив:

          на виконання умов договору № 26п/08 про перевезення вантажів на ліквідації наслідків повені в західних областях України в липні місяці 2008р. позивачем, протягом вересня-грудня 2008р. були проведені роботи по перевезенню вантажів, про що свідчать підписані сторонами акти надання послуг.

          У зв"язку з тим, що виконані роботи не були оплачені відповідачем вчасно, у встановлені договором терміни, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості в сумі 92 288 грн. 66 коп.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.09р. по справі № 2/164 (яке набрало законної сили) задоволено позов ПП "Дорожник" в частині стягнення заборгованості в сумі 92 288 грн. 66 коп.

          Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, станом на час звернення з позовом до суду дана заборгованість залишається непогашеною.

          Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

                     Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спір) під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Отже, аналізуючи дану норму, факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях мають для суду преюдиційний (обов"язковий) характер та доказуванню не підлягають, оскільки їх з істиністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову.

          Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості є встановленим. При цьому судом враховується той факт, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу підприємства мають право зветатися до суду за захистом чвоїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, з наведеного випливає висновок про те, що заборгованість, яка стягнена рішенням суду, яке вступило в законну силу - має характер просроченої заборгованості, оскільки в протилежному випадку право сторони не було б порушене і не було б підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до п.2.3 договору між сторонами від 1.08.2008р. , замовник, тобто відповідач зобов"язувався проводити оплату виконаних робіт до 10 числа місяця наступного після надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який просрочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання. Згідно поданого розрахунку, відповідачу нараховано 4 941 грн. 76 коп. 3% річних та 24 442 грн. 66 коп. інфляційні втрат.

Відповідач проти суми нарахованих штрафних санкцій заперечень не заявив та не подав суду свій розрахунок інфляційних втрат та річних.Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Зважаючи на те, що факт прострочення виконання грошового зобов”язання мав місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 941 грн. 76 коп. 3% річних та 24 442 грн. 66 коп. інфляційні втрат.

                     Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Таким чином, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-5, 22, ч. 2 ст. 35, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити.

          Стягнути з ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 31790584) на користь приватного підприємства "Дорожник", вул. Залізнична, 8-Г, смт. Ярмолинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, 32100 (код ЄДРПОУ 33167650) - 24 442 грн. 66 коп. інфляційних збитків, 4 941 грн. 76 коп. 3% річних, 293 грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 11.03.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 11.03.10