Рішення № 82406711, 12.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/1411/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пуленко М.І.,

позивача – ОСОБА_1

та представників сторін:

від позивача – Фесенко Ю.О.,

від відповідача – Момот Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.18 №0017761404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 86430,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що спірним рішенням безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції за неоприбуткування готівки, оскільки фактичною перевіркою не встановлено отримання підприємцем готівкових коштів. Крім того, стверджував про те, що фактичну перевірку проведено без участі платника податків чи його уповноваженої особи.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 50-52/. Зазначив, що фактичну перевірку проведено у присутності слюсаря з ремонту автомобілів ОСОБА_2 , яким видано та підписано товарний чек, тобто, особи, що здійснює розрахункові операції. Висновки фіскального органу про неоприбуткування позивачем готівки обґрунтовані посиланням на відомості, отримані від гр. ОСОБА_3 про сплату ФОП ОСОБА_1 коштів у розмірі 17286,00 грн за проведений ремонт автомобіля.

3. Інші заяви учасників справи.

21.05.19 судом одержано відповідь на відзив, у якій представник позивача звертала увагу на те, що контролюючим органом у ході проведення фактичної перевірки не досліджено питання фактичного надання послуг гр. ОСОБА_3 позивачем, докази отримання позивачем коштів від даної особи відсутні /а.с. 86-88/.

3.06.19 судом одержано заперечення на відповідь, у яких представник відповідача стверджувала про доведеність факту порушення позивачем вимог пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні /а.с. 95-97/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Судові засідання 22.05.19 та 29.05.19 не відбулись у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

У судовому засіданні 12.06.19 позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець /а.с. 11, 13/.

Позивач перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником єдиного податку 3 групи без реєстрації платником ПДВ /а.с. 12/.

ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів /а.с. 12/.

На підставі наказу від 28.11.18 №3105 та відповідно до направлень від 29.11.18 №№ 4045, 4046 фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області 29.11.18 проведено фактичну перевірку господарської одиниці СТО "Віраж" (м АДРЕСА_1 ), у якій здійснює підприємницьку діяльність позивач /а.с. 54-56/.

До початку проведення фактичної перевірку слюсарю з ремонту автомобілів СТО "Віраж" Прокопенку Сергію Олександровичу вручено копію наказу про проведення перевірки, пред`явлено направлення та посвідчення ревізорів, про що ОСОБА_2 проставив підпис у направленнях на перевірку /а.с. 55-56/.

Результати перевірки оформлені актом від 7.12.18 №001571 (реєстраційний номер 0550/16/31/88/3096817136), у якому вказано на порушення підприємцем вимог пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині не забезпечення оприбуткування готівкових коштів у розмірі 17286,00 грн у Книзі обліку доходів, отриманих 10.08.18 за надані послуги з ремонту автомобіля згідно акта виконаних робіт №3243 /а.с. 61/.

На підставі цього висновку контролюючим органом 20.12.18 сформовано податкове повідомлення-рішення №0017761404 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 86430,00 грн (17286,00 грн х 5) /а.с. 58, 60/.

Скарга платника податків на дане податкове повідомлення-рішення залишена без задоволення, про що ДФС України прийняте рішення від 22.03.19 №13258/6/99-99-11-06-01-25 /а.с. 32-36, 37/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України - тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин).

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України.

Цією статтею, зокрема, визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 №148 (надалі - Положення №148) /у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин/, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).

В силу приписів абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.95 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення фізичними особами - громадянами України, які є суб`єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Системно проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що контролюючий орган має право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення суб`єкту господарювання або його представнику та/або особі, що фактично здійснює розрахункові операції: наказу на проведення перевірки, направлення та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Залученими до матеріалів справи копіями направлень на перевірку від 29.11.18 №№ 4045, 4046 /а.с. 55-56/ підтверджено, що до початку проведення фактичної перевірку слюсарю з ремонту автомобілів СТО "Віраж" Прокопенку Сергію Олександровичу вручено копію наказу про проведення перевірки, пред`явлено направлення та посвідчення ревізорів, про що ОСОБА_2 власноручно проставив підпис у направленнях на перевірку.

Наказ на проведення перевірки виданий на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у зв`язку з надходженням скарги гр. ОСОБА_3 від 9.11.18 про те, що нею 10.08.18 на користь ФОП ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 17286,00 грн /а.с. 83/.

Ревізорами до початку перевірки здійснено контрольну розрахункову операцію, а саме: придбано фільтр-вставку в редуктор вартістю 35,00 грн. Розрахунок проведено слюсарем ОСОБА_2 , про що видано товарний чек від 29.11.18 /а.с. 62/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для проведення фактичної перевірки господарської одиниці ФОП ОСОБА_1

До того ж, зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що відповідну перевірку проведено у присутності особи, яка фактично здійснює розрахункові операції.

Пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що йому до початку проведення перевірки не були надані документи про підстави проведення такої перевірки суд відхиляє, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, відповідні документи вручені під підпис слюсарю ОСОБА_2 .

Пояснення свідка ОСОБА_2 відносно того, що розрахункова операція 29.11.18 з продажу фільтра фактично проводилась іншою особою спростовуються залученою до матеріалів справи копією товарного чека /а.с. 62/.

Твердження свідка ОСОБА_2 про те, що йому до початку проведення перевірки не надано наказ та направлення спростовані підписом даної особи у направленнях, копії яких залучені до матеріалів справи.

Стосовно посилань представника позивача на те, що ОСОБА_2 за умовами трудового договору не має права підписувати документи від імені ФОП ОСОБА_1 , суд зауважує, що визначальним у питанні допуску до проведення фактичної перевірки є присутність на момент проведення такої перевірки, особи яка безпосередньо проводить розрахункові операції. Відповідні обставини контролюючий орган встановлює за результатами контрольної розрахункової операції.

За таких обставин, суд відхиляє доводи представника позивача про недотримання посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області порядку проведення фактичної перевірки.

Щодо суті виявленого порушення та наявності підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за неоприбуткування готівки, суд дійшов такого висновку.

Суд зазначає, що в силу наведених вище приписів пункту 11 розділу ІІ Положення №148 оприбуткуванням готівки в касі фізичної особи - підприємця, який проводить готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів на підставі товарних чеків (квитанцій).

У свою чергу, задля висновку про неоприбуткування підприємцем суми готівки фіскальний орган у ході проведення фактичної перевірки має встановити реальне отримання підприємцем такої готівки.

У цій справі доводи контролюючого органу про неоприбуткування позивачем готівки у розмірі 17286,00 грн ґрунтуються виключно на обставинах, повідомлених гр. ОСОБА_3 у скарзі від 9.11.18 /а.с. 83/.

Однак, відповідна скарга не може бути належним доказом фактичного отримання коштів позивачем.

Так само, не є доказом отримання коштів надана суду копія акта виконаних робіт від 31.07.18 №3243-С /а.с. 64-65/, адже такий акт не є розрахунковим документом.

Залучена до матеріалів справи копія банківської виписки за період з 1.08.18 по 31.08.18 не містить відомостей про надходження на рахунок позивача у банку коштів у зазначеній вище сумі /а.с. 66-70/.

Докази сплати коштів гр. ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 у ході проведення фактичної перевірки не здобуті та у матеріалах справи відсутні.

Наведене є підставою для висновку про те, що доводи відповідача про неоприбуткування позивачем коштів у розмірі 17286,00 грн не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судом, оскільки під час проведення фактичної перевірки ревізорами Головного управління ДФС у Полтавській області не встановлено факту отримання позивачем зазначених коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неоприбуткування готівки.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення покладено на контролюючий орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно, без наявності на те достатніх підстав, застосував до платника податку штрафні (фінансові) санкції за неоприбуткування готівки, оскільки перевіркою позивача не встановлено сам факт отримання готівкових коштів ФОП ОСОБА_1 , а тому спірне податкове повідомлення-рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 864,30 грн, що підтверджено копією квитанції від 12.04.19 №29591 /а.с. 3/. Сплачена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 4/.

Крім того, представниками позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Відповідачем надані заперечення на дане клопотання у заявах по суті справи, у яких зазначено, що заявлена сума витрат не є співмірною зі складністю даного спору та не підтверджена належними і допустимими доказами.

Оцінюючи доводи сторін у цій частині, суд виходить з такого.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

У цій справі представники позивача просять відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати ФОП ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат представниками позивача надані попередній розрахунок судових витрат, акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 18.01.19 №1, детальний розрахунок суми гонорару на правничу допомогу, акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 12.06.19 №1 разом з детальним розрахунком суми гонорару на правничу допомогу, копії квитанції від 18.01.19 та меморіального ордера від 7.05.19 №@2PL715540.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд встановив, що до складу витрат на правничу допомогу включені витрати на сплату судового збору /а.с. 38/. Разом з цим, залученою до матеріалів справи копією квитанції від 12.04.19 №29591 підтверджено, що судовий збір сплачено особисто позивачем, а відтак дані витрати не входять до витрат на правничу допомогу.

Крім того, у цій справі фактично проведено одне судове засідання, що за змістом протоколу судового засідання від 12.06.19 тривало з 9:55 до 11:00, тобто, 1 год. 5 хв.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, зважаючи на заперечення відповідачем розміру та складу витрат на правничу допомогу, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 9000,00 грн.

Відтак, з урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 864,30 грн, загалом ФОП ОСОБА_1 належить компенсувати судові витрати у розмірі 9864,30 грн.

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 20 грудня 2018 року №0017761404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 9864,30 грн (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні тридцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14 червня 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба