Рішення № 82405953, 23.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2019Справа №910/1199/19За позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтім"

про стягнення 469 224,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Стеблецький Р.В., за дов.;

від відповідача - Терновий О.В. за дов.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 469 224,00 грн., з яких: 208 544,00 грн. пені та 260 680,00 грн. штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №ЛГВ-406/22-18 від 07.05.2018 «Установка парогенераторна пересувна УПП-1600/100» (закупівля товару за власні кошти).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1199/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2019.

05.03.2019 відповідачем подано відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач визнав факт прострочення поставки товару за договором, в той же час звертається до суду з проханням застосувати вимоги ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 50%.

В судовому засіданні 05.03.2019 було оголошено перерву до 09.04.2019 та продовжено строк розгляду підготовчого провадження на 30 днів.

13.03.2019 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, з огляду на те, що відповідачем не доведено винятковості даного випадку, прострочення виконання є значним (56 днів), а також не вчинення жодних дій для уникнення відповідальності, тому на думку позивача підстави для зменшення штрафних санкцій є необґрунтованими.

29.03.2019 позивачем подано клопотання про зменшення неустойки, в порядку ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, з огляду на незначний строк прострочення виконання не грошового зобов`язання та з урахуванням того, що основною причиною із-за якої відповідач не зміг вчасно здійснити Позивачу поставку товару за Договором була затримка у виготовленні виробником ПрАТ «АВТОКРАЗ» та поставки його постачальником ТОВ «ТД «АВТОКРАЗ», автомобільних шасі КРАЗ, на базі яких, мав бути виготовлений автомобіль спеціальний - установка паро генераторна УПП-1600/100.

У поданому клопотанні позивач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, до суми: пені в розмірі 104 272,00 грн. та суми штрафу в розмірі 130 340,00 грн., всього для стягнення 234 612,00 грн., в іншій частині позову відмовити.

08.04.2019 позивачем подані заперечення проти задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки.

В підготовчому засіданні 09.04.2019 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст.182 Господарського процесуального кодекс України.

Ухвалою суду від 09.04.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/1199/19. Розгляд справи по суті призначено на 23.04.2019.

У судовому засіданні 23.04.019 судом оголошено перерву до 23.05.2019.

22.05.2019 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати відповідачем пені та штрафу, згідно заявленої відповідачем претензії в розмірі 117 306,00 грн.

Зазначений доказ був відсутній з об`єктивних причин, так як здійснення такої оплати відповідачем здійснене 21 травня 2019 року, у зв`язку з чим відповідач просив врахувати вказане та визнати поважними причини не подання такого доказу в строк, визначений судом.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи те, що часткова сплата неустойки була здійснена відповідачем лише 21.05.2019, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів такої сплати, подане до суду 22.05.2019 приймається судом до розгляду. Причини пропуску строку на подання клопотання про долучення доказів визнані судом поважними.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 23.05.2019 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 23 травня 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», в особі заступника директора ГПУ «Львівгазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТІМ» укладено договір №ЛГВ-406/22-18 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікації (надалі - Товар), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору вартість товару вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікації до цього договору.

Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятись покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в розділі ХІV даного договору (п. 5.2 договору).

Положеннями п. 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та Специфікацією.

У Специфікації № 1 від 07.05.2018 сторонами погоджено поставку автомобілю спеціального - установка парогенераторна пересувна УПП-1600/100, 1шт., за ціною 3 724 000,00 грн. з ПДВ, зі строком поставки: 90 календарних днів з дати підписання договору.

Згідно з п. 7.11 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, визначені у специфікації/-ях до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 10.1 договору).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором в частині поставки товару в строки, встановлені договором, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 469 224,00 грн., з яких 208 544,00 грн. пені та 260 680,00 грн. 7% штрафу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити обумовлений товар, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У Специфікації № 1 від 07.05.2018 сторони погодили, що загальна вартість товару, що поставляється, складає 3 724 000,00 грн., строк поставки - 90 календарних днів з дати підписання договору.

Тобто, граничний строк поставки товару - 05.08.2018.

На виконання умов договору ТОВ «БІЛТІМ» поставило AT «Укргазвидобування» (ГПУ «Львівгазвидобування») товар згідно акту прийому - передачі №15 від 01.10.2018 року в повному обсязі на суму 3 724 000,00 грн.

Отже, поставка була здійснена відповідачем з простроченням на 56 днів (з 06.08.2018 по 30.09.2018).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставку товару здійснив, однак допустив прострочення поставки товару, а саме погоджений сторонами товар постановлено 01.10.2018, що підтверджується Актом приймання-передачі № 15 від 01.10.2018.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що факт прострочення (06.08.2018-30.09.2018) виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки щодо постачання товару належним чином доведений, підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.11 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, визначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Разом з тим, встановлено, що відповідачем 21.05.2019 було сплачено 117 306, 00 грн. штрафу та пені згідно претензії від 01.11.2018 №2-2-2-2709, про що свідчить платіжне доручення №523 (#305096254311) від 21.05.20019.

Позивач підтвердив факт сплати 117 306,00 грн. Разом з тим, враховуючи, що в призначені платежу відповідачем зазначено, що сплата здійснюється як пені так і штрафу, а позивачем не зарахована вказана сума в рахунок погашення лише пені чи лише штрафу, суд, враховує вказану часткову проплату порівну 58 653,00 грн., в рахунок погашення боргу зі сплати пені та 58 653,00 грн. в рахунок погашення боргу зі сплати штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, пені в розмірі 104 272,00 грн. та суми штрафу в розмірі 130 340,00 грн., всього до стягнення 234 612,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом.

Судом враховано, що основною причиною через яку Відповідач не зміг вчасно здійснити Позивачу поставку товару за Договором була затримка у виготовленні виробником ПрАТ «АВТОКРАЗ» та поставки його постачальником ТОВ «ТД «АВТОКРАЗ», автомобільних шасі КРАЗ, на базі яких, мав бути виготовлений автомобіль спеціальний - установка паро генераторна УШІ-1600/100.

Так, 30.03.2018 року між Відповідачем та ТОВ «ТД «АВТОКРАЗ» (постачальником шасі КРАЗ) був укладений договір купівлі-продажу № 147ТД/18.

Згідно з п. 4 специфікації № 3 від 18.04.2018 року до договору купівлі-продажу №147ТД/18 від 30.03.2018 ТОВ «ТД «АВТОКРАЗ» зобов`язувався поставити Відповідачу автомобільне шасі КРАЗ 6322-0101140-05, протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати надходження авансового платежу в розмірі 50% вартості товару, оплата якого була здійснена Відповідачем вчасно.

Додатковою угодою № 1 від 12.07.2018 року до договору купівлі-продажу № 147ТД/18 від 30.03.2018 року, що укладена між Відповідачем та ТОВ «ТД «АВТОКРАЗ», сторони уточнили технічні характеристики автомобіля та постачальником був наданий лист вих. №850-46 про можливість виготовлення такого автомобільного шасі.

Проте, листом ПрАТ «АВТОКРАЗ» від 27.06.2018 року вих. № 793-46 повідомлялось про виготовлення автомобіля в термін до 14.07.2018 року, в подальшому листом ПрАТ «АВТОКРАЗ» від 30.07.2018 року вих. № 901-46, повідомлялось про перенесення терміну виготовлення автомобіля до 15.08.2018 року, листом ПрАТ «АВТОКРАЗ» від 29.08.2018 року вих. №1015-46, повідомлялось про готовність до відвантаження автомобіля.

Фактично автомобільне шасі КРАЗ 6322-0101140-05 було передано постачальником Відповідачу лише 31.08.2018 року, що підтверджується видатковою накладною № 3339 та актом приймання-передачі № 3339.

Також, на виконання договору поставки «Установка парогенераторна пересувна УПП-1600/100» (закупівля товару за власні кошти) № ЛГВ-406/22-18 від 07.05.2018 року, що був укладений між Позивачем та Відповідачем, останнім також був укладений договір № 208-15/18 від 11.05.2018 року із ТОВ «КБ ПОЖСПЕЦМАШ», предметом якого згідно умов специфікацій № 1 та № 2, було виготовлення для Позивача автомобіля спеціального - установка парогенераторна УПП-1600/100, вартість робіт склала 48 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 %.

Крім цього, Відповідач для виготовлення вищезазначеного автомобіля придбав та передав згідно видаткової накладної № РН-0000030 від 17.08.2018 року ТОВ «КБ ПОЖСПЕЦМАШ» в якості давальницької сировини, навісне обладнання установки парової пересувної ППУА-1600/100 вартістю 1 400 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Одночасно судом враховано, що Відповідач звертався до Позивача з листом №813/12від 19.12.2018 із прохання змінити строки поставки за договором та повідомляв про причини затримки поставки товару.

У відповідь на вказаний лист (від 19.12.2018 №813/12) позивач повідомив про відсутність підстав для продовження терміну поставки товару.

За встановлених судом обставин справи, судом взято до уваги наступне:

- поведінка Відповідача свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання за Договором, докладання ним можливих зусиль для уникнення прострочки поставки товару, враховуючи звернення до Позивача із прохання внести зміни до Договору та збільшити строк поставки товару;

- прострочення строку поставки товару виникло з об`єктивних причин, яких Відповідач намагався уникнути, а зобов`язання за Договором було виконано повністю, підтвердженням чого є акт приймання-передачі про прийняття товару за Договором;

- намагання Відповідача вирішити спір в досудовому порядку, а саме 07.12.2018 року разом із супровідним листом Позивачу був направлений договір про реструктуризацію боргу, яким запропоновано погашення пені та штрафу в розмірі 50 % від заявленої суми. Зазначене звернення та пропозицію укласти такий договір Позивач залишив без розгляду;

- пеня і 7% штрафу - фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;

- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі фактично не завдало збитків Позивачу та іншим учасникам господарських відносин, зворотного матеріали справи не містять;

- станом на розгляду справи, відповідачем здійснено часткове погашення 21.05.2019 боргу зі сплати пені та штрафу в розмірі 117 306, 00 грн., згідно претензії від 01.11.2018 №2-2-2-2709, про що свідчить платіжне доручення №523 (#305096254311) від 21.05.20019

- незначний строк прострочення виконання негрошового зобов`язання (відповідач допустив порушення строку поставки на 56 (п`ятдесят шість) календарних днів, на підставі чого позивачем нараховано 469 224,00 грн. штрафних санкцій).

Отже, дослідивши дійсний зміст правовідносин, виходячи з того, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача (боржника) і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

З урахуванням здійсненої 21.05.2019 часткової проплати відповідачем (в розмір 117 306,00 грн.), та з урахуванням задоволення судом клопотання відповідача про зменшити розміру пені та штрафу на 50%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 45 619,00 грн. пені та 71 687,00 грн. штрафу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю, у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідності "Білтім" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 34840653) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, б. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 45 619 (сорок п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. пені, 71 687 (сімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. штрафу, 7038 (сім тисяч тридцять вісім) грн. 36 коп. судового збору,

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 13.06.2019

Суддя І.І. Борисенко