Ухвала суду № 8240541, 02.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

02 березня 2010 р. №808/10 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., розглянувши матеріали за заявою прокурора Снятинського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного агропромислового підприємства "Вітамир",

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Снятинського району Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області з заявою від 22.02.10 №262 (вх. №808 від 26.02.10) про порушення справи про банкрутство приватного агропромислового підприємства "Вітамир" (м. Снятин, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 32636395) в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство). Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість по сплаті обов'язкових платежів, сума боргу складає 510 786,22 грн. за несплату утриманого податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати, у зв'язку з чим заявник просить порушити провадження у справі про банкрутство боржника, як неспроможного своєчасно виконати свої зобов'язання перед бюджетом.

Стаття 52 Закону про банкрутство, на підставі якої заявник просив порушити справу про банкрутство, передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство, згідно з положеннями ч. ч. 1, 7 ст. 7 Закону про банкрутство, повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога; докази обґрунтованості вимог кредитора й інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора. Отже, з урахуванням положень ст. 52 Закону про банкрутство, у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. При цьому, усі наведені обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними й належними доказами.

Викладених положень Закону про банкрутство, як і положень ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заявник при подачі своєї заяви не дотримався.

Зокрема, у поданій заяві про порушення справи про банкрутство не зазначено відповідні відомості та відсутні будь-які посилання на докази, які б підтверджували факт відсутності боржника, не вказано докази обґрунтованості вимог кредитора та обставини, на яких ґрунтується заява, подана в інтересах держави в особі кредитора - органу державної податкової служби.

Між тим, з доданого до заяви акта №8988/17-32636395 від 25.11.09 про результати позапланової виїзної перевірки боржника з питань повноти та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.07 по 30.10.09 вбачається, що він складений в присутності посадової особи боржника - головного бухгалтера, в той час як директор боржника згідно із наказом №64 від 24.11.09 знаходився у відрядженні, що не підтверджує відсутність боржника в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство.

Крім того, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно положень ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Тобто, при порушенні провадження у справі про банкрутство, ініціюючим кредитором в якій виступає орган державної податкової служби, повинні бути надані суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 N 2181-III.

Як вбачається, заявником в заяві про порушення справи про банкрутство вказано та до заяви додано лише акт №8988/17-32636395 від 25.11.09 про результати позапланової виїзної перевірки боржника з питань повноти та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.07 по 30.10.09, яким нараховано пеню у розмірі 8 218,71 грн., а також першу податкову вимогу від 23.12.09 №1/317 та другу податкову вимогу від 22.01.10 №2/22 про сплату 6220,17 грн. пені, що не дає підстав вважати, що заявником дотримано вимоги ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із доданої до заяви довідки про суми податкового боргу платника податків щодо якого подається заява про порушення справи про банкрутство від 17.02.10 за №4 станом на день подання відповідної заяви за боржником обліковується лише заборгованість у розмірі 6220,17 грн., що становить пеню.

Згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вказаного загального правила.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подана заява про порушення справи про банкрутство приватного агропромислового підприємства "Вітамир" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відповідає вимогам цього Закону і підлягає поверненню без розгляду на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

повернути заяву прокурора Снятинського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області про банкрутство приватного агропромислового підприємства "Вітамир" (м. Снятин, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 32636395) без розгляду.

Суддя Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- заявнику (вул. Лотоцького, 18, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300)

разом з заявою від 22.02.10 №262 та додатками до неї;

- ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області (вул. В.Коснятина, 62, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300);

- боржнику (вул. Винниченка, 33, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300).

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______