Рішення № 8240401, 11.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10 Справа № 17/51/10

Суддя

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві”, 71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченко, 101

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон-Сервіс”, 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Василькова, 11

про стягнення 112 320, 00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Сніжко Р.В., довіреність від 23.12.09 № 139

Собецький І.Д., довіреність від 23.12.09 № 140

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

12.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві” (надалі ВАТ “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон-Сервіс” (далі за текстом ТОВ “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон-Сервіс”) про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку товару в розмірі 112 320,00 грн.

Ухвалою від 12.01.10 судом порушено провадження у справі № 17/51/10, судове засідання призначено на 11.02.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 11.02.10 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 03.03.10.

Ухвалою від 03.03.10 господарський суд закінчив розгляд справи по суті. У зв’язку з необхідністю підготовки та оголошення рішення у повному обсязі розгляд справи відкладено на 11.03.10.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.03.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено рішення в повному обсязі.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 06.04.09 між сторонами у справі був укладений договір поставки б/н, на виконання умов якого позивачем здійснено перерахування суми попередньої оплати товару на рахунок відповідача за вищевказаним договором в розмірі 58500 грн. Однак, зобов’язання щодо поставки товару відповідач не виконав, продукцію, визначену в договорі в пункт призначення та в строк не поставив, грошові кошти перераховані в рахунок передоплати товару в розмірі 58500 грн. не повернув. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 8.4. договору розмірі 0,8 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 28.04.09 по 23.12.09, яка складає 112 320,00 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався, заяв про неможливість прибуття в судове засідання та про відкладення розгляду справи до суду не надав. Про дату, місце та час судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6737145, відповідно до змісту якого ухвала про порушення провадження від 12.01.10 у справі № 17/51/10, яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом, отримана уповноваженим представником відповідача 11.02.2010.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.10 у справі № 17/52/10 позов відкритого акціонерного товариства “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон-Сервіс” суми заборгованості за попередню оплату товару по договору поставки від 06.04.09 б/н у розмірі 58500 грн. задоволено. Стягнуто з ТОВ “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон - Сервіс” на користь ВАТ “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві” - 58 500 грн. заборгованості за передплату товару на підставі договору поставки від 06.04.09 б/н.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ст. 11 Закону України “Про судоустрій” передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.10 у справі № 17/52/10 встановлено факт наявності заборгованості ТОВ “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон - Сервіс” перед ВАТ “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві” у розмірі 58 500 грн. за передплату товару на підставі договору поставки від 06.04.09 б/н.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 8.4 договору від 06.04.09 б/н сторони визначили, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,8 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 112 320 грн. за період з 28.04.09 по 23.12.09, що нараховані на суму заборгованості 58 500 грн.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобов’язання.

Відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв’язку з чим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, задоволенню підлягає пеня у розмірі 85176,00 грн. за період з 28.04.09 по 27.10.09. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 851,76 грн. державного мита та 178,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон-Сервіс” (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Василькова, 11, код ЄДРПОУ 31704610, р/р 26006354655001 в філії ЗРУ КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь відкритого акціонерного товариства “Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві” (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченко, 101, код ЄДРПОУ 00699322, р/р 26004220500099 в Токмацькому відділенні ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) - 85176 (вісімдесят п’ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 00 коп. пені, 851 (вісімсот п’ятдесят одна) грн. 76 коп. державного мита та 178 (сто сімдесят вісім) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

           Суддя В.Л. Корсун